Основи ринкової економіки України – Селезньов В. В. – 8.2.2. Торгове посередництво
Торгове посередництво – досить широке поняття, яке містить у собі значне коло послуг, що можуть надаватися як окремо, так і усі відразу.
Це такі послуги:
– пошук контрагента (по продукції, ціні тощо);
– підготовка та укладення угоди (оформлення необхідних документів);
– кредитування сторін та надання гарантій оплати товару покупцем (делькредере);
– здійснення транспортно-експедиційних операцій;
– страхування товарів при транспортуванні;
– виконання митних формальностей (щодо зовнішньоекономічних операцій);
– проведення рекламних та інших заходів щодо просування товару на ринку;
– здійснення технічного обслуговування;
– інші операції.
Посередницька операція – це господарська операція суб’єкта підприємницької діяльності, що виступає в ролі комісіонера в договорі комісії, консигнатора в консигнаційному договорі або повіреного в договорі доручення, за винятком довірчих операцій. Таким чином, в Україні до посередництва відносять такі види угод:
– за договором комісії;
– за договором консигнації (для зовнішньоекономічних угод);
– за договором доручення.
Господарським кодексом України передбачено можливість здійснення торгового (комерційного) посередництва шляхом встановлення агентських відносин. Агентські відносини виникають у разі надання суб’єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних, дій. За агентським договором комерційний агент зобов’язується надати послуги суб’єкту, якого він представляє в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок.
Права та обов’язки посередників визначаються у договорах з їх довірителями. При цьому головна умова, яка лежить в основі поділу посередницьких договорів, полягає в тому, чи має право посередник підписувати угоди з третіми особами, за чий рахунок і від чийого імені він може це робити.
Залежно від обсягу наданих їм повноважень розрізняють чотири види посередників:
1) посередники, що не мають права підписувати угоди з третіми особами (агенти-представники, брокери, маклери);
2) посередники, що підписують угоди з третіми особами від імені і за рахунок довірителя (агенти-повірені, торгові агенти);
3) посередники, що підписують угоди з третіми особами від свого імені, але за рахунок довірителя (комісіонери, консигнанти);
4) посередники, що підписують угоди з третіми особами від свого імені і за свій рахунок (дистриб’ютори, дилери).
Відповідно до місця, яке вони посідають на ринку, посередники діляться також на простих (англ. ordinary) та ексклюзивних (англ. exclusive – винятковий).
У країнах англо-американської системи права (США, Великій Британії та інших) всі договори з посередниками називаються агентськими угодами, а сторони “агентом” і “принципалом”. У світовій практиці широкого розповсюдження набули типові ({юрми агентських угод (договорів), розроблені окремими фірмами, а також міжнародними організаціями. Наприклад, Міжнародна торговельна палата склала спеціальний Посібник з укладання агентських договорів (Commercial agency Guide for the drawing of contract). Сьогодні в розвинених країнах Заходу існує велика кількість посередників. Так, у США нараховується більше 240 тис. посередників, у Франції – 42 тис, у Німеччині – більше 100 тис.
Посередницька діяльність може здійснюватися як у сфері оптової, так і роздрібної торгівлі. Існує досить широкий спектр посередницьких організацій. Розходження між ними, як уже зазначалося, стосуються, насамперед, виконуваних ними функцій, розміщення на ринку, а також набору наданих послуг, товарної спеціалізації, орієнтації на певні категорії споживачів.
Різноманіття посередників і форм посередницької діяльності створює ефективне конкурентне середовище, що в остаточному підсумку визначає орієнтацію виробництва на інтереси споживачів.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)