Основи ринкової економіки України – Селезньов В. В. – 2.5. Судові та правоохоронні органи
Як уже зазначалося, правосуддя в Україні здійснюється лише судами. Згідно з Законом “Про судоустрій в Україні”до судів загальної юрисдикції належать: Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди і місцеві суди.
Верховний Суд України у межах своїх повноважень, передбачених законом, розглядає справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку, порядку нагляду і у зв’язку з ново виявленими обставинами.
Вищі спеціалізовані суди є вищими судовими органами спеціалізованих судів. Вищі спеціалізовані суди діють як суди касаційної інстанції щодо рішень місцевих і апеляційних судів, а у випадках, передбачених законом, як суди апеляційної інстанції щодо рішень апеляційних судів, ухвалених у першій інстанції, а також переглядають справи за ново виявленими обставинами.
Апеляційні суди діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. До їх повноважень відносять розгляд справ в апеляційному порядку щодо рішень місцевих судів, а також як першої інстанції розгляд адміністративних, кримінальних та цивільних справ, що віднесені до їх підсудності законом, перегляд справ у зв’язку з ново виявленими обставинами.
Місцеві суди є судами першої інстанції і діють у межах району (крім міст районного підпорядкування), району в місті, кількох районів чи району та міста одночасно, якщо інше не передбачено законом. У назві місцевого суду використовується назва населеного пункту, в якому він знаходиться.
Місцевий суд як суд першої інстанції, а також у зв’язку з ново виявленими обставинами розглядає цивільні, господарські, адміністративні, кримінальні та інші справи у передбачених законом випадках, за винятком справ, віднесених законом до підсудності інших судів.
У забезпеченні реалізації й охорони прав і обов’язків громадян важливе значення має діяльність спеціальних державних органів – прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки та інших, що отримали назву правоохоронних органів.
Правоохоронні органи призначені забезпечувати громадський порядок, вести невпинну боротьбу зі злочинністю та іншими правопорушеннями, здійснювати захист прав і свобод громадян від протиправних посягань. Діяльність цих органів регулюється Законами: Про міліцію; Про прокуратуру; Про Службу безпеки України та іншими.
У загальному випадку до правоохоронних органів належать:
– міліція;
– виконавча служба;’
– прокуратура;
– нотаріат;
– адвокатура.
Крім того, існують спеціальні правоохоронні органи, до яких належать служба безпеки, податкова міліція, митна служба, державна контрольно-ревізійна служба тощо.
Міліція – це державний озброєний орган виконавчої влади” Що захищає життя, здоров’я, права та свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Основні завдання міліції:
– забезпечення особистої безпеки громадян;
– захист їх прав і свобод та законних інтересів;
– попередження правопорушень та їх припинення;
– охорона і забезпечення громадського порядку;
– виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, що їх скоїли;
– забезпечення безпеки дорожнього руху;
– захист власності від злочинних посягань;
– виконання кримінальних покарань;
– участь у наданні соціальної і правової допомоги громадянам, сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них обов’язків.
Організаційна структура і штатна чисельність міліції визначаються у встановленому законом порядку. В своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України і підзвітна відповідним органам місцевого самоврядування у питаннях, віднесених до їх компетенції.
Дуже важливим у системі юридичних гарантій є комплекс заходів, спрямований на виконання прийнятих судових рішень – виконавче провадження.
Виконавче провадження – це сукупність дій органів і службових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (службових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом “Про виконавче провадження”, іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу Міністерства юстиції. Безпосередньо примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці.
Державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом. Заходами примусового виконання рішень можуть бути:
– звернення стягнення на майно боржника;
– звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
– вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
– інші заходи, передбачені рішенням.
Нагляд за дотриманням законів, виконанням судових рішень, а також підтримка державного обвинувачення в суді здійснюється прокуратурою України.
Прокуратура становить єдину систему, на яку покладаються:
– підтримка державного обвинувачення у суді;
– представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках, передбачених законом;
– нагляд за дотриманням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
– нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень по кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних із обмеженням особистої свободи.
Прокуратуру очолює Генеральний прокурор України, що призначається Президентом за згодою Верховної Ради терміном на 5 років і зміщається Президентом України. Всі інші прокурори в країні призначаються Генеральним прокурором України.
Важливим завданням у справі захисту законних інтересів громадян є також підтвердження юридичної вірогідності документів та фактів, що мають юридичне значення, законності укладання цивільно-правових договорів, справжності волевиявлення сторін.
Нотаріат – це система органів і службових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законодавством, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на Нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Повноваження нотаріусів полягають у вчиненні дій, направлених на:
* посвідчення безспірного права (видача свідоцтв про право на спадщину, право власності на частку в спільному майні подружжя, про придбання житлових будинків з прилюдних торгів тощо);
– посвідчення фактів (посвідчення угод, правильності копій документів і витягів з них, справжність підпису на документах, правильність перекладу документів з однієї мови на іншу тощо);
– надання документам виконавчої сили (вчиняються протести векселів, морські протести, пред’являються чеки до платежу і посвідчується не оплата чеків, вчиняються виконавчі написи);
– зберігання майна, грошей, документів (накладається заборона відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; приймаються у депозит грошові суми та цінні папери; приймаються на зберігання документи).
Нотаріальні дії можуть також вчинятись: уповноваженими на це службовими особами органів місцевого самоврядування (там, де немає нотаріусів), дипломатичними представництвами і консульськими установами (за кордоном), а також у певних випадках визначеними службовими особами, перелік яких встановлюється Законом “Про нотаріат”.
За допомогою вчинення нотаріальних дій чітко визначається зміст правовідносин, права й обов’язки їх суб’єктів, попереджаються необгрунтовані суперечки і домагання, полегшується здійснення прав, перешкоджається їх порушення.
Ще однією важливою юридичною гарантією є право кожного на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення і надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах діє адвокатура.
Адвокатура (від англ. advocate – захисник, захищати) – це добровільне фахове об’єднання, покликане сприяти захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати іншу юридичну допомогу.
Адвокати надають такі види юридичної допомоги:
– дають консультації та роз’яснення з юридичних питань;
– складають заяви, скарги й інші документи правового характеру;
– здійснюють представництво в суді, інших державних органах перед громадянами і юридичними особами;
– беруть участь у попередньому слідстві та у суді як захисник;
– здійснюють правове забезпечення підприємницької діяльності громадян і юридичних осіб.
В Україні діяльність адвокатури здійснюється за допомогою Спілки адвокатів України, адвокатських колегій, адвокатських фірм, бюро, контор, а також через індивідуальну трудову діяльність адвокатів.
Література
1. Котюк О. В. Основи держави і права: Навч. посібник. – К.: Вентурі, 1995. – 175 с.
2. Історія держави і права України: Навч. посібник для студентів юридич. вузів/ Кол. авторів, – К.: Вентурі, 1996. – 288 с.
3. Загальна теорія держави і права/ За ред. B. B. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 320 с.
4. Основи Конституційного права України/ За ред. B. B. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
5. Головченко В. В., Ковальський B. C. Юридична термінологія: Довідник. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 219 с.
6. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право: Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 360 с.
7. Правознавство: Навч. посібник/ За ред. В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 476 с.
8. Комаров С. А. Общая теория государства и права: Учеб. – 4-е изд. – М: Юрайт, 1998. – 411 с.
9. Основы государства и права Украины/ Под ред. И. Пахомова. – Харьков: Одиссей, 2000. – 320 с.
10. Годованець В. Конституційне право України. – К.: МАУП, 2000.- 216 с.
11. Біленчук П. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). – К.: Атіка, 2000. – 304 с.
12. Гель А. Правоохоронні органи України. – К.: МАУП, 2000. – 236 с.
13. Мельник М. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі. – К.: Атіка, 2000. – 512 с.
14. Юзикова Н. С. Система судебных и правоохранительных органов Украины/ Учеб. пособие. – Днепропетровск: УкО ИМА-пресс, 2000. – 280 с.
15. Нотаріат в Україні: Навч. посібник/ За ред. Л. Радзієвської. – К: Юрінком Інтер, 2000. – 528 с.
16. Прокуратура в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 400 с.
17. Штефан М. Виконання судових рішень: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
18. Музыченко Н. История государства и права Украины. – К.: Знания, 2001. – 662 с.
19. Словарь законодательных и нормативных терминов. Юридич. словарь И. Дахно. – К.: АС. К, 2001. – 1052 с.
20. Олійник О. Теорія держави і права України: Навч. посібник. – К: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
21. Большой юридический словарь/ Под ред. А. Сухарева. – 2-е изд. – М.: Инфра-М, 2001. – 704 с.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)