Основи педагогічної техніки – Пихтіна Н. П. – 3. Соціальні засоби ЗЕВ

Соціальні засоби ЗЕВ – Одяг, взуття, зачіска, прикраси, аксесуари, макіяж. Проблема широко вивчалася у психологічній та педагогічній науці. У психології, зокрема, досліджувалися такі питання:

1. Про зв’язок одягу і психічних особливостей особистості (одяг як вияв особистості, пов’язаний з уявленнями людини про себе, з її Я-концепцією).

2. Роль одягу у спілкуванні (ефект першого враження, Я-дзеркальне).

3. Функції одягу у спілкуванні: ефективно-комунікативна, регулятивно-комунікативна й інформативно-комунікативна.

4. Проблема знаків в одязі (психосеміотика).

5. Особливості сприйняття, ставлення і вибір одягу в різні вікові періоди (вікова психологія).

6. Одяг як морально-історична категорія (історична психологія).

7. Особливості національної культури (етнопсихологія).

8. Одяг як об’єкт психофізичних досліджень (специфіка відчуттів усіх модальностей сприймання).

9. Моделювання одягу як вид професійної діяльності (психологія праці).

Вимоги до використання соціальних засобів виразності у професійній діяльності соціального педагога

ОДЯГ

– виконує професійну функцію, сприяє вихованню художньо-естетичних смаків дітей та гармонійно уособлює професійну діяльність педагога;

– естетично витриманий, ошатний, гарний, у кольоровій гамі переважають помірно насичені барви;

– модний і елегантний, відображає рівень культури суспільства на даному етапі розвитку;

– стиль одягу – діловий, але не сіро-буденний;

– демонструє індивідуальність соціального педагога, маскує недоліки зовнішності і підкреслює достоїнства;

– одяг комплектний, що дозволяє повсякчас мати елемент новизни;

– у манері одягатися знаходить вияв уміння враховувати вік, погоду, пору року, контингент вихованців та конкретні ситуації;

– у вдало підібраному одязі жінка-педагог відчуває себе привабливою, неповторною;

– аксесуари підібрані зі смаком, доповнюють загальну естетичну картину зовнішнього вигляду;

– класичне вбрання чоловіка-педагога – строгий костюм і в тон сорочка, краватка;

– із гардероба педагога виключається: ультрамодний одяг, незвичайний фасон якого відволікає увагу оточення, одяг занадто яскравих тонів, що стомлює і дратує дітей.

ВЗУТТЯ

– завжди чисте, відремонтоване, зручне, легке; модне, гарне, елегантне;

– підібране таким чином, щоб не завдавати зайвих турбот (фасон, розмір);

– гармонує з індивідуальними особливостями зовнішнього вигляду (зріст, постава тощо);

– відповідає сезону, погоді, ситуаціям;

– висота каблука оптимальна, тому ноги не стомлюються, а стукіт підборів не відволікає уваги дітей;

– педагог ніколи не взуває взуття босоніж і не перебуває в приміщенні в теплих чобітках.

ПРИКРАСИ

– не відіграють домінуючої ролі в зовнішності педагога, а є лише акуратними художніми мазками, які підсилюють окремі сторони зовнішності;

– ансамбль у прикрасах обов’язковий;

– вибір демонструє почуття міри, смак;

– не використовує надто дорогих і яскравих коштовностей, щоб не відволікати увагу оточення;

– прикраси не заважають працювати і спілкуватися з іншими людьми.

ЗАЧІСКА

– волосся завжди чисте, ретельно зачесане;

– зачіска модна і до лиця;

– жінка-педагог піклується про те, щоб довге волосся не заважало під час роботи;

– чоловік-педагог щоденно голиться, акуратно підстрижений і зачесаний, вуса і борода (якщо є) мають естетичний вигляд;

– не допускає надміру експериментів зі своїм волоссям, щоб химерні зачіски і часті зміни кольору не відволікали уваги учнів та інших учасників педагогічного процесу;

– у приміщенні завжди без головного убору;

– взірець догляду за волоссям.

МАКІЯЖ

– непомітно підкреслює і підсилює природну привабливість, маскує недоліки;

– гармонує з одягом, зачіскою, аксесуарами, прикрасами;

– залежить від погоди, пори року, модних тенденцій, індивідуальних особливостей, віку, обставин та часу доби; притаманне почуття міри;

– манікюр бездоганний;

– парфуми мають тонкий, вишуканий запах;

– вибір косметичних засобів – доречний та відповідає художньо-естетичним вимогам.

ДОСЛІДЖЕННЯ НЕВЕРБАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ КОМУНІКАТОРІВ У СИТУАЦІЯХ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ

Невербальна поведінка

Контекст

Висновки, прогноз

1

2

3

1. Дистанція:

А) який простір домінує;

Б) чи змінюється дистанція у процесі взаємодії (збільшується – зменшується), чим це зумовлено.

2. Обличчя:

А) загальний вираз обличчя (доброзичливий, спокійний, зосереджений, відсутній, схвильований);

Б) кивання головою;

В) прилив крові до обличчя;

Г) зморшки на чолі; г) губи:

– стислі, розслаблені, надуті;

– адекватна чи неадекватна посмішка; д) візуальний контакт:

– тривалість візуального контакту (триваліший, коли говорить чи слухає);

– коли порушується візуальний контакт клієнтом;

– очі (розширений, звужений, звичайний стан зіниць).

3. Жести:

А) загальний стиль жестикуляції:

– тонус м’язів;

– відкриті чи закриті жести;

– жести-паразити, що ускладнюють розуміння;

– раптові зміни пози тіла;

– перебирання пальцями;

Б) конгруентність та неконгруентність жестів;

– чим викликані;

В) гармонія рухів у спілкуванні комунікаторів:

– у які моменти рухи віддзеркалені, синхронні;

– у які моменти рухи асинхронні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

Основи педагогічної техніки – Пихтіна Н. П. – 3. Соціальні засоби ЗЕВ