Основи педагогічної ергономіки – Карапузова Н. Д. – Міждисциплінарні зв’язки педагогічної ергономіки
Методологічною основою досліджень у педагогічній ергономіці є системний підхід і комплексність. Системний підхід Передбачає, що предметом аналізу є численні чинники, які зумовлюють характер взаємодій у системах “учитель, учень – засоби навчання – середовище”, їх досліджують шляхом всебічного комплексного аналізу з позицій педагогіки, психології, фізіології, гігієни тощо. Рекомендації цих наук узгоджують між собою, визначають їх взаємне підпорядкування, пов’язують в єдину систему вимог до навчальної діяльності та умов її здійснення. Оскільки школярам властиві певні анатомо-фізіологічні і психологічні особливості, педагогічна ергономіка грунтується на засадах вікової анатомії, фізіології, психології та гігієни. Взаємодія учня з інформаційно-предметним середовищем школи має бути педагогічно керованою, організованою учителем та іншими працівниками школи, а також зазнавати впливу з боку учнівського колективу.
Інструментом забезпечення методології будь-якої науки є Метод – сукупність способів вивчення певних предметів та явищ, отримання нової наукової інформації про них з метою визначення закономірностей, їх будови і функціонування та створення наукової теорії. Ергономічні дослідження в педагогіці здійснюють на основі системного підходу за допомогою методів різноманітних суміжних наук (психології, фізіології, медицини, гігієни, соціології тощо). Трансформація використовуваних методів зумовлює виникнення нових методичних прийомів дослідження. Важливою умовою застосування методів є координування різних методичних прийомів при розв’язанні конкретної ергономічної задачі і синтез отриманих результатів. Ергономічний підхід до вивчення та оптимізації навчальної діяльності має певну специфіку, методичний аспект якої втілений у таких положеннях:
1) спрямованість педагогічної ергономіки на проектування навчальної діяльності потребує використання не тільки експериментальних, а й аналітичних (описових) методів;
2) потреба в узагальнених показниках активності, напруженості та комфортності діяльності учителів і учнів передбачає застосування спеціальних математичних розрахунків;
3) ергономічне дослідження чи оцінювання завжди мають бути системними, що можливо лише за умови одночасного використання різних методів, які відображають взаємозв’язки між компонентами і основними властивостями системи “учитель-учень – засоби навчання – середовище”.
Оскільки ергономіка є молодою наукою і перебуває на етапі становлення, чіткої класифікації методів дослідження ще не розроблено. Умовно методи дослідження поділяють на такі основні групи (Б. Ананьєв): організаційні, які забезпечують комплексний підхід у дослідженні; емпіричні, які об’єднують спостереження, експерименти, діагностування (тести, анкети, інтерв’ю, бесіди тощо); прийоми математичного і логічного аналізу та інтерпретації отриманих результатів.
Міждисциплінарні зв’язки педагогічної ергономіки
Педагогічна ергономіка як галузь науки і навчальна дисципліна є міждисциплінарним комплексом інтегрованих знань (медичних, біологічних, психологічних, педагогічних, мистецьких) про навчальну діяльність учня в системі “учитель – учень – засоби навчання – середовище”. Інтегрований підхід дає змогу всебічно, а отже, найповніше зрозуміти ергономічні закономірності навчального процесу.
Педагогічна ергономіка пов’язана з такими Біологічними науками, Як анатомія (вікова) і фізіологія людини. Без знань про закономірності росту та розвитку організму школяра, вікові особливості окремих органів і організму загалом, а також перебігу фізіологічних процесів та особливостей їх регулювання у навчальній діяльності не можна науково обгрунтувати питання забезпечення оптимального функціонування організму школяра у навчальному середовищі. З Медичних наук Педагогічна ергономіка органічно пов’язана із загальною (шкільною) гігієною, педіатрією, валеологією. Істотним є зв’язок педагогічної ергономіки зі шкільною гігієною (гігієнічними нормативами та вимогами до навчальних приміщень, шкільного обладнання, мікроклімату, а також із психогігієнічними рекомендаціями щодо навчального навантаження, режиму дня, рухової активності молодшого школяра).
Тісні та багатопланові зв’язки об’єднують педагогічну ергономіку з психологічними науками (психологією праці, педагогічною, віковою, соціальною психологією). Особливо важливі закономірності перебігу психічних процесів дитини (пам’ять, сприймання, мислення), чинники розвитку особистості, психологічні закономірності навчання і виховання, психічні явища, що виникають у процесі взаємодії людей тощо.
Важливе значення для педагогічної ергономіки має встановлення тісних зв’язків із психопрофілактикою та психогігієною, які вивчають проблеми психічного здоров’я та впливу на нього навколишнього середовища, а також розробляють наукові основи оздоровчих заходів з метою профілактики психічних захворювань особистості.
Педагогічна ергономіка не може розвиватися без взаємодії з Педагогічними науками (загальною, віковою, соціальною педагогікою, методиками викладання різних навчальних предметів), що є підгрунтям для розв’язання конкретних педагогічних завдань з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів на основі оптимального вибору та застосування матеріальних засобів, створення належних умов навчання. Зв’язок педагогічної ергономіки з методиками викладання навчальних дисциплін, що вивчають теоретичні основи викладання конкретного предмета, зумовлений необхідністю знати специфіку застосування загальних закономірностей навчання до викладання певних навчальних предметів у закладах освіти з метою забезпечення оптимальних і комфортних умов для учнів. Педагогічна ергономіка розробляє науково обгрунтовані вимоги до використання матеріальних засобів навчання та всієї навчально-матеріальної бази школи.
Педагогічна ергономіка тісно пов’язана з Мистецькими науками (дизайном, естетикою), оскільки вона є природною основою дизайну, а комплексні ергономічні дослідження у зв’язку з дизайнерськими розробками започаткували науковий напрям – ергодизайн. У свою чергу, дизайн збагачує педагогічну ергономіку принципами і вимогами у процесах художнього конструювання засобів навчання, створення предметно-просторового середовища класу чи всієї школи. Гармонійність світло-кольорової композиції інтер’єрів шкільних приміщень, їх озеленення та декоративно-художнє оформлення, естетичність навчального обладнання мають породжувати у школярів стан комфортності, задоволення, емоційного піднесення, радості тощо.
Отже, педагогічна ергономіка як комплексна наука має змогу ефективно використовувати наукові знання для розв’язання власних завдань.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)