Основи педагогічної ергономіки – Карапузова Н. Д. – 2. Ергономічний підхід в організуванні навчального процесу
2.1. Ергономічні особливості розумової діяльності учнів
Однією з найважливіших проблем сучасної освіти є виявлення та усунення причин складнощів, що виникають у дітей при засвоєнні шкільної програми. На тлі інтенсифікації навчання, впровадження нових ускладнених програм та новітніх педагогічних технологій спостерігається зростання кількості учнів, які не здатні опанувати стандартної шкільної програми. Причиною цього стають як несприятливі чинники середовища, так і нейрофізіологічні особливості та стан здоров’я учнів. Шкільний учитель може корегувати лише частину цих чинників, насамперед пов’язаних зі створенням комфортного навчального середовища, та кваліфіковано врахувати психофізіологічні особливості розумової діяльності школярів.
Функціональний стан і функціональний комфорт
Ергономічні дослідження свідчать, що успішність будь-якої діяльності людини залежить від її функціонального стану.
Функціональний стан людини – інтегральний комплекс особистісних характеристик можливостей і якостей людини, які прямо або опосередковано впливають на виконання її робочих функцій.
Із позицій системного підходу функціональний став можна цілісно уявити за допомогою багатокомпонентної характеристики зовнішніх поведінкових і внутрішніх (органічних) функцій людини, які допомагають оцінити притаманний їй у визначений момент рівень активності вищих психічних функцій та функціональних фізіологічних систем, що обумовлюють здатність до виконання трудової діяльності. Функціональний стан відображається у суб’єктивних переживаннях, основних психічних процесах, фізіологічних характеристиках і виявляється через поведінку.
Як критерій оптимізації діяльності людини в науковий обіг було запроваджено поняття “функціональний комфорт”.
Функціональний комфорт – оптимальний функціональний стан, за якого досягається відповідність засобів і умов праці функціональним можливостям людини, яка працює.
Основним показником функціонального комфорту є Психофізіологічна ціна діяльності, Яку визначають як сукупність змін, що відбуваються у функціональному стані організму людини внаслідок його цілеспрямованої діяльності протягом певного часу. При визначенні цього показника важливим є питання про те, чи призводить діяльність до виходу хоча б одного з фізіологічних параметрів організму людини за допустимі межі. Важливим критерієм психофізіологічної ціни діяльності є рівень функціонального напруження центральної нервової системи.
Мінімальна психофізіологічна ціна діяльності сприяє збереженню високоефективної працездатності людини протягом тривалого часу без шкоди для її здоров’я. Це, у свою чергу, сприяє позитивному ставленню до роботи, меншій стомлюваності: за адекватного рівня мобілізації психофізіологічних функцій та забезпечення комфортних умов діяльності учні та вчителі відчувають внутрішнє задоволення. Функціональний комфорт зумовлює тривалу працездатність учнів і високу ефективність навчання.
Якщо приміщення для заняття, меблі в ньому, засоби навчання мають неестетичний або малоестетичний вигляд, умови середовища не відповідають нормативним, а учні недостатньо навантажені (через автоматичне виконання одноманітних дій, обмеженість засобів навчання) або перевантажені (через швидкий темп уроку, невідповідність складності завдань розумовому розвитку учнів), то виникає функціональний дискомфорт, що різко знижує ефективність навчання.
У ергономічних дослідженнях було виявлено, що напруженість є нормальним функціональним станом людини, зайнятої цілеспрямованою та ефективною діяльністю. Вона свідчить про відповідність умов діяльності функціональним можливостям людини і супроводжується мобілізацією нервових і соматовегетативних функцій організму. Напруженість – це проміжний стан між оперативним спокоєм та стресом, особливістю якого є динамічна рівновага між функціональними комфортом і дискомфортом.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)