Основи охорони праці – Жидецький В. Ц. – Стан охорони праці в Україні та інших країнах
Технічний прогрес постійно, мов тінь, супроводжують техногенні аварії та нещасні випадки. За статистичними даними МОП, кількість нещасних випадків на виробництві у світі неухильно зростає і становить на теперішній час приблизно 250 млн щорічно (685 тис. виробничих травм на день). Рівень травматизму і профзахворюваності значно вищий у країнах, що розвиваються, ніж у промислово розвинутих державах. Так, у країнах Європейського Союзу щорічно жертвами нещасних випадків і профзахворювань стають близько 10 млн осіб; з них майже 8 тис. гинуть. В Україні щоденно на виробництві травмуються в середньому 140-180 осіб, з них 20 стають інвалідами, а 3-4 гинуть.
Статистичні дані свідчать, що:
– кожних три хвилини внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання у світі помирає одна людина;
– в Україні внаслідок травм кожних шість годин гине одна людина;
– кожної секунди у світі на виробництві травмується чотири людини;
– в Україні кожних вісім хвилин травмується одна людина;
– кожного місяця у світі на виробництві травмується така кількість людей, яка дорівнює населенню Парижа.
Міжнародне бюро праці з’ясувало, що в середньому в світі на 100 тис. працюючих щорічно припадає приблизно шість нещасних випадків зі смертельними наслідками. В Україні цей показник майже вдвічі вищий. Рівень виробничого травматизму в деяких країнах Європи наведено в табл. 2.
Таблиця 2. Загальна кількість (коефіцієнт) смертельних випадків на виробництві на 1000 працюючих (Ксм1000) у деяких країнах Європи
№ з/п | Країна | Ксм 1000 | № з/п | Країна | |
1 | Велика Британія | 0,010 | 6 | Польща | 0,067 |
2 | Франція | 0,016 | 7 | Австрія | 0,061 |
3 | Норвегія | 0,020 | 8 | Білорусь | 0,089 |
4 | Данія | 0,028 | 9 | Україна | 0,117 |
5 | Угорщина | 0,056 | 10 | Росія | 0,134 |
Однак необхідно зазначити, що показники стану охорони праці суттєво відрізняються за окремими галузями виробництва (рис. 1). Високотравмонебезпечною в нашій країні є вугільна промисловість. Так, на кожний мільйон тонн видобутого вугілля гине в середньому троє шахтарів. У США цей показник у 100 разів нижчий, а в Росії – майже у шість разів. У 2007 р. (18 листопада, 1 та 2 грудня) на орендному підприємстві “Шахта ім. О. Ф. Засядька” сталися три аварії, під час яких загинули 101 гірник та 5 працівників гірничорятувальної служби.
Рис. 1. Розподіл випадків смертельного травматизму за окремими галузями економіки України
На думку вітчизняних та іноземних фахівців, які за програмою МОП проводили дослідження в Україні, велика кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками пояснюється п’ятьма основними причинами: незадовільною підготовкою працівників і роботодавців з питань охорони праці; відсутністю належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм; недостатнім забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту; повільним впровадженням засобів та приладів колективної безпеки на підприємствах; спрацьованістю (у деяких галузях до 80 % ) засобів виробництва.
Із наведеної на рис. 2 динаміки травматизму в Україні видно, що простежується позитивна тенденція до зниження виробничого травматизму, в тому числі (що дуже важливо) зі смертельними наслідками. Частково це пов’язано з падінням обсягів виробництва, а відтак – зменшенням несприятливих виробничих чинників, що впливають на працюючих осіб, та скороченням чисельності останніх, а також збільшенням частки приватних підприємств, де часто-густо випадки травматизму на підприємстві приховуються.
Однак зниження абсолютного показника виробничого травматизму не означає, що проблем стало менше і немає підстав для серйозної стурбованості ситуацією з охорони праці. Це підтверджує й той факт, що при зменшенні коефіцієнта частоти травматизму К – кількості випадків травматизму на 1000 працюючих (рис. 2, в), коефіцієнт тяжкості травматизму Кг – кількість втрачених людино-днів на один випадок травматизму (рис. 2, г), повільно зростає.
Витрати, пов’язані з нещасними випадками, становлять значну суму. Так кожен випадок виробничого травматизму в індустріальній державі (наприклад, європейській) обходиться приблизно в 500-1000 швейцарських франків на день. У яку суму точно обходиться нещасний випадок в Україні – поки що невідомо (немає статистичного обліку всіх витрат та методики їх визначення). Однак відомо, що за кілька останніх років в Україні витрати на відшкодування втрат потерпілим на виробництві та ліквідацію наслідків нещасних випадків приблизно у 20 разів перевищували витрати на заходи з охорони праці.
За кордоном підприємці підрахували і давно дійшли висновку, що економічно вигідніше вкладати кошти в охорону праці, аніж прирікати себе на постійну ліквідацію наслідків нещасних випадків і аварій на виробництві.
Збереження життя і здоров’я людини не тільки на виробництві, але й за його межами набуває особливого значення з огляду на соціально-економічні та демографічні аспекти сучасного розвитку нашої держави. Так, проаналізувавши статистичні дані стосовно нещасних випадків невиробничого характеру, що сталися в Україні протягом останніх п’яти років, можна зробити наступні висновки: в Україні щорічно одержують травми у невиробничій сфері близько 2 млн осіб; з них майже 70 тис. гине, що приблизно в 40 разів перевищує кількість загиблих на виробництві. За основними уражаючими чинниками нещасні випадки невиробничого характеру розподіляються наступним чином (середня кількість загиблих за рік): самогубства і самоушкодження – 11-12 тис; транспорт – 10-11 тис; отруєння алкоголем – 9-10 тис; інші випадки отруєнь – 3-4 тис; насильницькі дії – 5-6 тис; утоплення – 4-5 тис; природні чинники – 3-4 тис; пожежі – 3-4 тис; випадкові падіння – 2-3 тис. Найбільше смертельних випадків на 1000 мешканців зареєстровано в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Херсонській, Кіровоградській, Чернігівській, Луганській областях.
Слід зазначити, що в Україні є високим не лише рівень виробничого та невиробничого травматизму, а й професійної захворюваності. Так за статистичними даними за кілька останніх років у нашій державі щорічно реєструється близько 2,5 тис. осіб, у яких виявлено професійні захворювання. За галузями промисловості профзахворювання розподіляються наступним чином: вугільна промисловість 60-62%; металургія 12-14%; машинобудування 8-9 %; сільське господарство 3-4 %; інші 10-15 %. Саме ці галузі й зумовлюють регіональний розподіл профзахворюваності в Україні (за областями): Донецька 42-44 %; Дніпропетровська 17-18 %; Луганська 9-10 %; Львівська 8-9 %; Волинська 3-4 %. Серед професійних захворювань переважають захворювання пилової етіології (38-40%) та вібраційно-шумова патологія (29-31 %).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)