Основи охорони праці – Березуцький В. В. – 2.2. Система працеохоронного менеджменту і його рівні
Для управління необхідно, насамперед, уявляти, чим ми керуємо, що є об’єктом управління.
Використовуючи системний підхід і вважаючи, що кожна система складається з елементів, які, у свою чергу, утворюють систему, необхідно, таким чином, виявити систему працеохоронного менеджменту (СПМ).
Як і будь-яка інша система управління, СПМ має: орган управління, а саме працеохоронний орган управління – ПОрУ (назвімо його працеохоронною керувальною системою); об’єкт управління, а саме працеохоронний об’єкт управління – ПОбУ (назвімо його працеохоронною керованою системою). Крім цих основних елементів СПМ містить систему наглядових працеохоронних органів – СНПО та працеохоронну інформаційну систему – ПІС. Названі елементи утворюють гнучку систему працеохоронного менеджменту (рис. 2.5).
Працеохоронна керувальна система, або ПОрУ, складається з наступних елементів: працеохоронних законодавчих актів (нормативно-правових) і керівних структур; працеохоронна керована система, чи ПОбУ, включає суб’єкти праці, предмети і засоби праці, суспільні відносини, що утворюють, відповідно, гігієнічні, технолого-технічні та виробничо-суспільні умови (див. рис. 2.4).
При розгляді безпеки праці виявляється, що всі працеохоронні системи на будь-якому рівні є соціально-економічними, оскільки головний елемент у них – це людина в усіх її проявах, яка, здійснюючи трудову діяльність, реалізує як свої економічні інтереси, так і інтереси колективу, суспільства, держави у цілому.
При управлінні охороною праці необхідно виходити насамперед із принципу ієрархічності. Принцип ієрархічності передбачає поділ складних і великих багаторівневих систем на елементи (ланки, рівні, ступені). Кожний ступінь управляє нижчим і водночас є об’єктом управління для вищого ступеня.
Так, у сучасній ієрархії управління підприємством визначають такі рівні:
– вищі менеджери (президент, віце-президент, голова і члени ради директорів);
– менеджери середньої ланки (директор підприємства, керівник підрозділу, головний інженер, головний фахівець, головний бухгалтер та їх заступники);
– менеджери першої ланки (керівник відділу, фахівці, майстер, бригадир);
– неуправлінські працівники та службовці, тобто безпосередні виконавці робіт.
Що стосується управління безпекою праці, то насамперед слід виділити дві ознаки, за якими воно здійснюється: територіальна і функціональна. При цьому в управлінні охороною праці мають брати участь усі працівники, у тому числі й виконавці.
За територіальною ознакою виділяють такі рівні:
– перший рівень (нижча ланка) – виконавський, індивідуальний, особистий – виконавці робіт;
– другий рівень (середня ланка) – об’єктовий (на рівні об’єкта економіки), локальний:
2а – керівники підприємств і головні фахівці, у тому числі менеджери з охорони праці на підприємстві,
2б – начальники структурних підрозділів, фахівці;
– третій рівень (висока ланка) – суб’єктовий рівень, регіональний:
За – керівники та інспектори державних наглядових органів на території регіону,
3б – керівники адміністрації міст, районів, начальники відповідних відділів охорони праці й інспектори державних наглядових органів;
– четвертий рівень (найвища ланка) – державний:
4а – Президент, віце-президент, уряд, міжгалузева комісія з охорони праці,
4б – начальники й інспектори міжгалузевих державних наглядових органів з охорони праці,
4в – начальник Держнагляду з охорони праці та соціальної політики, начальник державної експертизи умов праці Міністерства праці та ін.
За функціональною ознакою управління охороною праці здійснюється за відомчою належністю. При цьому виділяють перший, другий і третій відомчі рівні. Перший і другий із них однакові з територіальними, що описані вище.
Третій відомчий рівень:
3а – міністр (керівник відомства), його заступники,
3б – керівники укрупнених відомчих підрозділів (концернів, корпорацій) і їх заступники з питань охорони праці.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)