Основи літературознавства – Ференц Н. С

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – Розділ 1. ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА

1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни Слово “література” походить від латинського littera, що означає “буква “. Поняття “література” охоплює всі писані й друковані твори на різні теми. Є

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни

1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни Слово “література” походить від латинського littera, що означає “буква “. Поняття “література” охоплює всі писані й друковані твори на різні теми. Є

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни

1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни Слово “література” походить від латинського littera, що означає “буква “. Поняття “література” охоплює всі писані й друковані твори на різні теми. Є

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИКО-ЛІТЕРАТУРНОЇ ДУМКИ

2.1. Літературознавство періоду античності 2.2. Літературознавство в епоху середньовіччя 2.3. Теоретико-літературна думка епохи Відродження 2.4. Теоретико-літературна думка в епоху бароко 2.5. Літературно-критична думка в епоху класицизму 2.6. Літературознавство епохи Просвітництва 2.7. Літературознавство періоду німецького

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 2.1. Літературознавство періоду античності

2.1. Літературознавство періоду античності 2.2. Літературознавство в епоху середньовіччя 2.3. Теоретико-літературна думка епохи Відродження 2.4. Теоретико-літературна думка в епоху бароко 2.5. Літературно-критична думка в епоху класицизму 2.6. Літературознавство епохи Просвітництва 2.7. Літературознавство періоду німецького

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 2.2. Літературознавство в епоху середньовіччя

Розпал античного світу і встановлення феодального ладу позначилися на особливостях культури. В епоху середньовіччя (V-XV ст.) антична література була забута, теорія мистецтва зазнала впливу теології, про що свідчать праці Августина Блаженного і Томи Аквінського.

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 2.3. Теоретико-літературна думка епохи Відродження

Розпал античного світу і встановлення феодального ладу позначилися на особливостях культури. В епоху середньовіччя (V-XV ст.) антична література була забута, теорія мистецтва зазнала впливу теології, про що свідчать праці Августина Блаженного і Томи Аквінського.

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 2.4. Теоретико-літературна думка в епоху бароко

По завершенні доби Відродження наприкінці XVI ст. утверджується естетика бароко. Цей загальноєвропейський напрям охопив країни Південної та Східної Європи, розвинувся в Іспанії, Італії, Німеччині, Франції, Англії, Польщі, Україні. Італієць Джованні П. Капріо називав поезію

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 2.5. Літературно-критична думка в епоху класицизму

По завершенні доби Відродження наприкінці XVI ст. утверджується естетика бароко. Цей загальноєвропейський напрям охопив країни Південної та Східної Європи, розвинувся в Іспанії, Італії, Німеччині, Франції, Англії, Польщі, Україні. Італієць Джованні П. Капріо називав поезію

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 2.6. Літературознавство епохи Просвітництва

По завершенні доби Відродження наприкінці XVI ст. утверджується естетика бароко. Цей загальноєвропейський напрям охопив країни Південної та Східної Європи, розвинувся в Іспанії, Італії, Німеччині, Франції, Англії, Польщі, Україні. Італієць Джованні П. Капріо називав поезію

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 2.7. Літературознавство періоду німецького класичного ідеалізму

На початку XIX ст. найвищого рівня розвитку досягла естетична думка в творах класичних німецьких філософів Канта, Фіхте, Шеллінга і Гегеля. Еммануїл Кант (1724-1804 pp.) обгрунтував специфіку естетичного судження і прекрасного. Він вважав, що естетичне

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – Розділ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗАРУБІЖНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА XIX-XX СТОЛІТЬ

3.1. Міфологічна школа 3.2. Біографічний метод 3.3. Культурно-історична школа 3.4. Компаративізм 3.5. Інтуїтивізм 3.6. Фройдизм 3.7. Структуралізм 3.8. Екзистенціалізм 3.1. Міфологічна школа XIX століття було багатим на різні літературознавчі школи і напрями. На початку

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 3.1. Міфологічна школа

3.1. Міфологічна школа 3.2. Біографічний метод 3.3. Культурно-історична школа 3.4. Компаративізм 3.5. Інтуїтивізм 3.6. Фройдизм 3.7. Структуралізм 3.8. Екзистенціалізм 3.1. Міфологічна школа XIX століття було багатим на різні літературознавчі школи і напрями. На початку

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 3.2. Біографічний метод

3.1. Міфологічна школа 3.2. Біографічний метод 3.3. Культурно-історична школа 3.4. Компаративізм 3.5. Інтуїтивізм 3.6. Фройдизм 3.7. Структуралізм 3.8. Екзистенціалізм 3.1. Міфологічна школа XIX століття було багатим на різні літературознавчі школи і напрями. На початку

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 3.3. Культурно-історична школа

Родоначальник культурно-історичної школи французький історик, мистецтвознавець Іпполіт Тен (1828-1893 pp.). Школа базувалася на філософії позитивізму, основоположником якого був Опост Конт (1798- 1857 pp.). Під впливом позитивізму І. Тен вимагав від мистецтва правдивості фактів, вважав,

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 3.4. Компаративізм

Родоначальник культурно-історичної школи французький історик, мистецтвознавець Іпполіт Тен (1828-1893 pp.). Школа базувалася на філософії позитивізму, основоположником якого був Опост Конт (1798- 1857 pp.). Під впливом позитивізму І. Тен вимагав від мистецтва правдивості фактів, вважав,

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 3.5. Інтуїтивізм

На початку XX століття у європейському літературознавстві набув популярності інтуїтивізм. Його основоположник француз Анрі Бергсон (1895-1941 рр.) у працях “Пам’ять і матерія”, “Творча еволюція”, “Сміх” писав, що “розум людина використовує у практичній діяльності, естетичне

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 3.6. Фройдизм

Популярним напрямом світового літературознавства XX століття став фройдизм. Його засновник австрійський лікар-психіатр Зигмунд Фройд (1856-1939 рр.) у працях “Вступ до психоаналізу”, “Тлумачення снів”, “Я і Воно”, “Тотем і табу” стверджував, що людиною керують інстинкти.

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 3.7. Структуралізм

Структуралізм (лат. struktura – будова, розміщення) почав формуватися у 20-30-х роках XX століття. У його становленні відіграла важливу роль концепція Ф. де Соссюра, який розглядав мову як упорядковану від найпростіших до найскладніших зв’язків систему

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 3.8. Екзистенціалізм

Популярною течією у літературознавстві був екзистенціалізм (лат. exstentia – існування). Він почав формуватися у працях російських філософів Лева Шестова, Миколи Бсрдяєва. Поняття екзистенціалізм запровадив данець Серен К’єркегор (1813-1855 рр.), який визначив три рівні на

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – Розділ 4. НОВІТНІ НАПРЯМИ І ТЕЧІЇ У ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ

4.1. Постструктуралізм 4.2. Деконструктивізм 4.3. Фемінізм 4.4. Рецептивна естетика 4.5. Постколоніальна критика 4.1. Постструктуралізм Постструктуралізм набув популярності у 70-ті роки XX століття. Він своєрідна реакція на досягнення структуралізму, сформувався завдяки Ж. Дерріді та Ж.

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 4.1. Постструктуралізм

4.1. Постструктуралізм 4.2. Деконструктивізм 4.3. Фемінізм 4.4. Рецептивна естетика 4.5. Постколоніальна критика 4.1. Постструктуралізм Постструктуралізм набув популярності у 70-ті роки XX століття. Він своєрідна реакція на досягнення структуралізму, сформувався завдяки Ж. Дерріді та Ж.

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 4.2. Деконструктивізм

4.1. Постструктуралізм 4.2. Деконструктивізм 4.3. Фемінізм 4.4. Рецептивна естетика 4.5. Постколоніальна критика 4.1. Постструктуралізм Постструктуралізм набув популярності у 70-ті роки XX століття. Він своєрідна реакція на досягнення структуралізму, сформувався завдяки Ж. Дерріді та Ж.

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 4.3. Фемінізм

Фемінізм (пат. femina – жінка) – напрям постмодернізму, що набув популярності в другій половині XX століття. Ідеологію фемінізму в Європі обгрунтували Мері Волстонкрафт, у праці “Виправдання прав жінки” (1792 р.), Персі Біші Шеллі, автор

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 4.4. Рецептивна естетика

Цей напрям обгрунтували німецькі літературознавці з Констанцського університету Ганс Роберт Яусс і Вольфганг Ізер. Він набув широкої популярності у 70-ті роки XX століття. Рецептивна естетика пов’язана з проблемою читача. Вольфганг Ізер (1926 р.) –

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 4.5. Постколоніальна критика

Цей напрям виник в англомовному літературознавстві наприкінці 70-х років XX століття. У його формуванні помітну роль відіграли деконструктивізм, новий історизм, психоаналіз, фемінізм, марксизм і праця американського вченого, уродженця Палестини Едварда Саїда “Орієнталізм” (1978 р.).

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – Розділ 5. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА

5.1. Зародження та розвиток українського літературознавства (XI-XVIII ст.) 5.2. Українське літературознавство в перші десятиріччя XIX століття 5.3. Розвиток українського літературознавства в середині XIX століття 5.4. Українське літературознавство в останні десятиліття XIX століття 5.5. Українське

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 5.1. Зародження та розвиток українського літературознавства (XI-XVIII ст.)

5.1. Зародження та розвиток українського літературознавства (XI-XVIII ст.) 5.2. Українське літературознавство в перші десятиріччя XIX століття 5.3. Розвиток українського літературознавства в середині XIX століття 5.4. Українське літературознавство в останні десятиліття XIX століття 5.5. Українське

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 5.2. Українське літературознавство в перші десятиріччя XIX століття

Розвиток теоретико-літературної думки в Україні в перші десятиліття XIX ст. пов’язаний з іменами І. С. Рижського, І. Кронеберга, А. Гевлича, М. Максимовича, І. Срезневського. Іван Семенович Рижський (1761- 1811 рр.), перший ректор Харківського університету,

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 5.3. Розвиток українського літературознавства в середині XIX століття

Розвиток теоретико-літературної думки в Україні в перші десятиліття XIX ст. пов’язаний з іменами І. С. Рижського, І. Кронеберга, А. Гевлича, М. Максимовича, І. Срезневського. Іван Семенович Рижський (1761- 1811 рр.), перший ректор Харківського університету,

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 5.4. Українське літературознавство в останні десятиліття XIX століття

В останні десятиліття XIX ст. центром літературного життя стає Галичина. Валуєвський циркуляр (1863 р.), Емський указ (1876), заборона національних театрів (1884 р.) створили нестерпні умови для розвитку національного мистецтва на східноукраїнських землях. Письменники і

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 5.5. Українське літературознавство XX століття: здобутки і втрати

У XX столітті українське літературознавство мало помітні здобутки і втрати, пов’язані з поразкою української національної революції, приходом до влади більшовиків, насадженням марксистсько-ленінської ідеології, розколом літературознавства на радянське і емігрантське. Здобутки вітчизняного літературознавства пов’язані з

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – Розділ 6. Художня література як вид мистецтва

6.1. Естетична функція художньої літератури 6.2. Прекрасне в житті та мистецтві 6.3. Естетичний ідеал 6.4. Види мистецтва, їх класифікація 6.5. Особливості художнього пізнання 6.6. Предмет і специфіка художньої літератури 6.1. Естетична функція художньої літератури

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 6.1. Естетична функція художньої літератури

6.1. Естетична функція художньої літератури 6.2. Прекрасне в житті та мистецтві 6.3. Естетичний ідеал 6.4. Види мистецтва, їх класифікація 6.5. Особливості художнього пізнання 6.6. Предмет і специфіка художньої літератури 6.1. Естетична функція художньої літератури

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 6.2. Прекрасне в житті та мистецтві

Естетичне почуття це один із найскладніших видів духовного переживання. Воно не є вродженим, а формується і розвивається в процесі людської діяльності. Важлива роль у формуванні естетичного почуття належить мистецтву. Між мистецтвом і прекрасним існує

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 6.3. Естетичний ідеал

Уявлення письменника про життя, яким воно має бути, є його ідеалом. Термін “ідеал” у перекладі з грецької мови – ідея, поняття, образ, уявлення, взірець досконалості, найвища мета. Є ідеали політичні, наукові, моральні, економічні. Ці

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 6.4. Види мистецтва, їх класифікація

Уявлення письменника про життя, яким воно має бути, є його ідеалом. Термін “ідеал” у перекладі з грецької мови – ідея, поняття, образ, уявлення, взірець досконалості, найвища мета. Є ідеали політичні, наукові, моральні, економічні. Ці

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 6.5. Особливості художнього пізнання

Характерною особливістю мистецтва є образність. Наука оперує цифрами, поняттями, силогізмами. Вона дає об’єктивну, точну характеристику предмета. Мистецтво – творче відображення дійсності, воно включає вигадку, фантазію, авторську оцінку, змальовує світ з позицій прекрасного. І. Франко

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 6.6. Предмет і специфіка художньої літератури

Що є предметом мистецтва? На це питання пробували дати відповідь учені всіх епох. М. Довгалевський писав, що поезія змальовує вчинки людей і речі, “які існують реально або видумані”, (“Поетика. Сад поетичний”). На думку Лессінга,

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – Розділ 7. ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ І ПРОБЛЕМА ТИПОВОГО

7.1. Визначення художнього образу 7.2. Особливості образу 7.3. Творча робота письменника 7.4. Характер. Проблема типового 7.5. Види художніх образів 7.6. Свобода творчості і детермінізм 7.1. Визначення художнього образу Художній образ є специфічною формою відображення,

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 7.1. Визначення художнього образу

7.1. Визначення художнього образу 7.2. Особливості образу 7.3. Творча робота письменника 7.4. Характер. Проблема типового 7.5. Види художніх образів 7.6. Свобода творчості і детермінізм 7.1. Визначення художнього образу Художній образ є специфічною формою відображення,

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 7.2. Особливості образу

7.1. Визначення художнього образу 7.2. Особливості образу 7.3. Творча робота письменника 7.4. Характер. Проблема типового 7.5. Види художніх образів 7.6. Свобода творчості і детермінізм 7.1. Визначення художнього образу Художній образ є специфічною формою відображення,

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 7.3. Творча робота письменника

Як створюється художній образ? Які етапи творчого процесу? Творчий процес починається із спостереження. Багатий матеріал для творчості дає саме життя. На основі життєвого факту написана повість О. Кобилянської “Земля”. Зустріч Пушкіна з Анною Керн

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 7.4. Характер. Проблема типового

Ядром художнього образу є характер (грец. Charakter – особливість, відмітна риса). Характер – це тип поведінки, внутрішня сутність людини. Як відзначає Ю. Ковалів, характер “у художній літературі, передусім реалістичного спрямування, – внутрішній образ індивіда,

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 7.5. Види художніх образів

Як класифікують художні образи? З погляду літературного напряму образи можуть бути класицистичними (Тартюф, Гарпагон Мольера), романтичними (Мцирі Лермонтова, Тарас Бульба Гоголя). Є образи символічні (каменярі, вічний революціонер І. Франка). У байках, притчах, прислів’ях, приказках,

Основи літературознавства – Ференц Н. С. – 7.6. Свобода творчості і детермінізм

Свобода творчості є передумовою творчого процесу, цс визнання права письменника на створення свого художнього світу, на моделювання вірогідних і невірогідних ситуацій. Немає свободи абсолютної, у ній завжди наявні детермінанти необхідності. Детермінованість не можна ототожнювати