Основи фінансового менеджменту – Рясних Є. Г. – Лізинг як капіталозберігаюча форма фінансування інвестицій

Лізингова фірма купує потрібні основні фонди та здає їх в оренду підприємству, укладаючи з ним лізинговий договір. Після закінчення терміну договору передбачено право викупу майна за залишковою вартістю.

Лізинг (англ. leasing, від lease – орендувати, здавати в оренду) – форма матеріально-технічного постачання, що поєднує оренду майна з кредитуванням.

Лізингова угода – це своєрідна позика орендарю з боку орендодавця, тому він бере з клієнта відсоток, який включають до складу лізингових платежів. Лізинг дає змогу підприємству-орендарю користуватись майном, не відволікаючи грошей з обігу та перераховуючи значну частину лізингових платежів на рахунок собівартості продукції, а також зменшувати прибуток до оподаткування.

Приклад

Договір фінансового лізингу було укладено на 4 роки. Стартова вартість об’єкта лізингу становить 4 млн грн. Річна норма амортизації – 15%. Амортизацію нараховують поквартально в однаковому розмірі. Лізинговий відсоток становить 40% річних або 10% квартальних. Скласти розрахунок лізингових платежів (табл. 3.13).

Таблиця 3.13. Розрахунок лізингових платежів

Рік

Квартал

Залишкова вартість манна

Амортизаційні нарахування

Лізинговий

Відсоток

Лізингові платежі

1

2

3

4

5

6

1

4000

150

400

550

1

2

3850

150

385

535

3

3700

150

370

520

4

3550

150

355

505

1

3400

150

340

490

2

2

3250

150

325

475

3

3100

150

310

460

4

2950

150

295

445

1

2800

150

280

430

3

2

2650

150

265

415

3

2500

150

250

400

4

2350

150

235

385

1

2200

150

220

3,70

4

2

2050

150

205

355

3

1900

150

190

340

4

1750

150

175

325

Підсумок

1600

2400

4600

7000

Як видно з табл. 3.13, за чотири роки у складі лізингових платежів за рахунок амортизації перекрито 60% вартості обладнання, взятого у лізинг. Загальна сума лізингових платежів становила 7000 грн.

У лізинговій угоді беруть участь здебільшого три учасники: лізингодавець (банк чи лізингова компанія), постачальник (виробник обладнання) і лізингоотримувач (споживач обладнання). Кожен з учасників лізингової угоди має певні переваги, зокрема лізингоотримувач:

– можливість користуватися необхідним обладнанням, не вдаючись до одночасної мобілізації власних чи позичених коштів;

– звільнення від одноразової повної сплати вартості майна, що вигідно відрізняє лізинг від операції купівлі-продажу (практично майно купують за кошти, що належать до валових витрат);

– гнучкість визначення терміну і розміру виплат лізингових платежів на взаємовигідних умовах, оскільки вони є предметом взаємної домовленості сторін;

– оплата не лише грішми, а й частково чи повністю товарами чи послугами;

– включення лізингових платежів у собівартість продукції, що зменшує оподатковуваний прибуток;

– необкладання податком на додану вартість лізингових, банківських, страхових платежів.

Деякі лізингові компанії не вимагають від лізингоотримувача додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є обладнання, яке лізингоотримувач згідно із Законом “Про лізинг” має повернути у разі несплати платежів протягом двох чергових термінів. Отже, на відміну від кредиту, лізинг дає змогу створити доступніші і надійніші умови господарювання.

Виробник обладнання має такі переваги:

– отримання 100% передоплати за своє обладнання згідно з лізинговою угодою;

– збільшення обсягу продажів, проникнення на нові ринки, оскільки передавання майна за лізинговою угодою не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Лізингодавець (банк чи лізингова компанія) теж набуває певних вигод:

– розширення кола банківських операцій, збільшення кількості клієнтів і, як наслідок, рівня доходів;

– зменшення ризику неплатоспроможності клієнтів, оскільки за порушення умов угоди можна повернути обладнання, здане в оренду;

– зниження ризику лізингових операцій з клієнтами, які мають нестале фінансове становище, а також із новоствореними малими підприємствами;

– зменшення оподатковуваного прибутку, оскільки лізингові платежі в частині амортизаційних нарахувань є складовою витрат лізингодавця;

– отримання винагороди за майно, здане лізингоотримувачем за угодою лізингу (у відсотках від залишкової вартості);

– переважання розміру лізингових платежів над відсотками за кредит.

Отже, лізинг може бути вигідніший в умовах економічної кризи, зростання інфляції і нестабільної економічної ситуації, особливо коли банки дуже неохоче надають середньострокові і довгострокові кредити. Лізинг за певних умов також дає змогу розв’язати проблему інвестування в технічне переозброєння підприємств.



Основи фінансового менеджменту – Рясних Є. Г. – Лізинг як капіталозберігаюча форма фінансування інвестицій