Основи економічної теорії – Мамалуй О. О. – § 5. Види, структура та інфраструктура ринку
Економіка функціонує як складна система трьох взаємопов’язаних рівнів: мікрорівень – господарські одиниці; метарівень – галузеві структури ринку (банки, біржі); макрорівень – органи (в основному державні) регулювання ринкових відносин.
Ця система розкриває організацію ринкових відносин. Поряд з нею важливим елементом організації виступають види і форми ринку. Розрізняють, як правило, такі види ринків: ринок товарів та послуг (споживчий ринок, ринок засобів виробництва, ринок інвестиційних ресурсів); фінансовий ринок (ринок кредитів, ринок цінних паперів, грошовий та валютний ринок); ринок праці. Важливе місце належить також ринку нерухомості та ринку природних ресурсів.
Реформа споживчого ринку в Україні передбачає: 1) розвиток підприємництва у сфері торгівлі і демонополізацію; 2) підтримку малого й середнього бізнесу; 3) перехід до нової системи ціноутворення; 4) поступову ліквідацію дотацій збитковим підприємствам; 5) захист ринку і споживачів від недобросовісної торгівлі; 6) ліквідацію необгрунтованих привілеїв у розподілі споживчих благ.
Ринок засобів виробництва у повному розумінні цього слова в Україні не існував. Засоби виробництва надходили до споживачів через централізовану систему матеріально-технічного постачання. Фактично ринок засобів виробництва створюється в Україні заново, і головним моментом є перехід від централізованого формування ресурсів до оптової торгівлі ними.
Процес становлення фінансового ринку охоплює формування ринку кредитних ресурсів, ринку цінних паперів і ринку валюти.
Інфраструктура ринку складається із сукупності допоміжних організацій, установ, посередників, діяльність яких зумовлена прискоренням просування товарів та послуг на різних ринках. Серед елементів інфраструктури ринку центральне місце належить біржам (товарним, фондовим, валютним, нерухомості, праці тощо).
Структура ринку відображає його місце в системі організації суспільного виробництва. Щоб з’ясувати механізм ринку, слід визначити, що таке попит, пропозиція, ціна, кон’юнктура, рівновага (це головні параметри ринку), конкуренція, монополія і олігополія ринку (це головні його атрибути).
Попит – це сума грошей, яку покупці мають намір заплатити за необхідні товари та послуги. Пропозиція – сукупність товарів з певними цінами, які ладні продати виробники. Ринкова ціна – це фактична ціна, яка встановлюється на ринку. У сфері обігу під взаємодією різних чинників ціни можуть відхилятися від вартості. Коливання цін є виявом дії закону вартості. Кон’юнктура – співвідношення попиту і пропозиції на певні види товарів або всю товарну масу на певному ринку. Кон’юнктура змінюється від діяння різних факторів: обсягу виробництва, розміру товарних запасів, динаміки цін і грошових доходів, організації реклами і торгівлі тощо. Рівновага – повний або частковий збіг попиту і пропозиції. Між цими параметрами ринку існує тісний взаємозв’язок, для характеристики якого використовують такі поняття, як “еластичність попиту”, “еластичність пропозиції”, “ціна рівноваги”. Крім того, взаємозв’язок між попитом, пропозицією і ціною виявляється у законах попиту і пропозиції.
Закон попиту фіксує залежність попиту від ціни. Чим вища ціна, тим менше купують товарів. Це можна зобразити графічно (рис. 5), позначивши ціну літерою Р, кількість товарів, що купуються – літерою Q.
Як показує графік, вищій ціні Р1 відповідає менший попит Q1 а нижчій ціні Р2 відповідає більший попит Q2 . Залежність попиту від ціни має складніший характер і може бути зображено графічно кривою попиту (рис. 6).
Така крива відображає залежність попиту від ціни в загальному вигляді. Для сукупності товарів або окремого товару характерні свої залежності, що відрізняються кривизною, нахилом кривої і т. ін.
Закон попиту відображає лише одну сторону співвідношення попиту і пропозиції. Другу сторону цього співвідношення відображає Закон пропозиції. Це можна зобразити графічно (рис. 7). Як бачимо, меншій ціні Р1 відповідає менша
Пропозиція Q1, а вищій ціні Р2 – більша пропозиція. Лінія пропозиції перетинає вертикальну вісь цін у точці К. З цього випливає, що товар вигідніше виробляти, коли ціна перевищує витрати виробництва. Якщо ж ціна дорівнює витратам, зникають мотиви виробництва. Тому на ринку залежність між пропозицією і ціною має складніший характер і зображується кривою (рис. 8).
Залежність між попитом, пропозицією і ціною може бути зображено в одній площині. При накладанні графіків попиту і пропозиції криві перетнуться. Тому в цьому разі ціна називатиметься ціною рівноваги. За реальних ринкових обставин виникає рух кривих попиту і пропозиції, їх переміщення може бути зображено графічно (рис. 9).
Отже, можна дійти висновку, що зміна попиту і пропозиції залежить від низки нецінових чинників.
Наприклад, на попит впливають кількість покупців, зміна доходів, зміна смаків та переваг, очікування споживачів та ін.; на пропозицію кількість продавців, зміни в технології і способах виробництва, ціни на ресурси та інші товари, податки і дотації, очікування продавців тощо. Таким чином, криві попиту і пропозиції залежать від усієї сукупності факторів.
Слід також взяти до уваги важливий вплив на формування ринкової ціни законів попиту, пропозиції та вартості. Ступінь зміни попиту залежно від ціни називають “еластичністю попиту”.
На формування ринкової ціни значно впливає і закон конкуренції. Конкуренція – це та сила, що вирівнює ринкові ціни. Внаслідок її дії на ринку в кожний даний момент встановлюється загальна ціна на однорідні товари однакової якості. Отже, конкуренція поряд з ціною і кон’юнктурою виступають головними елементами механізму ринкового саморегулювання.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)