Основи економічної теорії – Мамалуй О. О. – § 5. Грошові реформи, необхідність та механізм їх проведення
Важливу роль у стабілізації грошового обігу відіграють грошові реформи.
В широкому розумінні цього поняття грошова реформа передбачає запровадження принципово нової за своєю структурою і змістом системи грошово-валютних і кредитних відносин. У світовій практиці реформи такого типу відбувалися при переході від біметалевого до золотого стандарту, а далі – до золото-девізного та паперово-грошового обігу.
У вузькому розумінні грошова реформа є сукупністю заходів щодо зміни діючої грошової одиниці без якісної перебудови всієї грошової системи. Розрізняють різновиди таких реформ.
Грошова реформа формального типу означає введення в обіг нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням купюри, яка раніше функціонувала. Приводом до цього, як правило, слугують недостатня захищеність купюр старого зразка, масова фальсифікація грошей, зміни в державній символіці, зображеній на купюрах. Грошовою реформою формального тилу є, наприклад, поступова заміна в СІЛА, починаючи з 1996 року, 100,50 і т. д. доларових купюр.
Грошові реформи з одночасним регулюванням кількості грошей в обігу вважаються набагато складнішими. їх основними інструментами є:
Дефляція – зменшення грошової маси шляхом вилучення з обігу надлишкових паперових грошей;
Нуліфікація – ліквідація грошей старого зразка і випуск в обіг нових грошових знаків у меншій кількості;
Деномінація – заміна номінального значення грошових знаків, їх обмін у певному співвідношенні на нові, більші грошові одиниці;
Девальвація – зменшення металевого змісту грошової одиниці або зменшення курсу паперових грошових знаків до іноземної валюти;
Реставрація (ревальвація, ревалоризація) – збільшення курсу паперових грошей щодо металу або іноземної валюти.
У колишньому СРСР під час проведення грошових реформ використовувалися майже всі названі методи. Наприклад, у 1922-1923 роках відбулися дві деномінації рубля: у 1922 році червонець на 25 % забезпечувався золотом, а на 75 % – товарами і векселями. В 1924 році рубль містив 0,774234 г золота.
У 1935 році мала місце девальвація рубля: 1 рубль дорівнював 0,167674 г золота.
У1947 році пройшла деномінація рубля у співвідношенні 10:1.
У 1950 році проведено ревальвацію: 1 рубль дорівнював 0,222168 г золота.
У 1961 році відбувалася деномінація рубля у співвідношенні 10:1 зі зміною всіх цін, тарифів, грошових виплат населенню (заробітних плат, стипендій, пенсій), платіжних зобов’язань та інших розрахунків.
В Україні в 1996 році внаслідок грошової реформи сформовано національну грошову систему: купоно-карбованці, які перебували в обігу з 1992 року, були замінені на нову національну грошову одиницю гривню у співвідношенні 100000:1.
Грошова реформа конфіскаційного типу (з деномінацією грошового обміну або без неї) використовує диференційовану шкалу обміну старих грошей на нові. В1944 -1952 роках у Західній Європі проведено 24 конфіскаційні грошові реформи.
Елементи конфіскації були застосовані і в процесі грошової реформи 1974 року у колишньому СРСР. Наявну готівку обмінювали у співвідношенні 10:1, а от вклади населення в ощадні каси у розмірі до 3000 рублів взагалі не переоцінювалися, у розмірі від 3000 до 10000 рублів обмінювали у співвідношенні 3:2, понад 10000 рублів – відповідно 2:1. Дискримінаційну процедуру обміну грошових рахунків було застосовано і до недержавного сектора економіки: якщо кошти на рахунках державних підприємств було переоцінено у співвідношенні 1:1, то комерційних підприємств і колгоспів – відповідно 5:4.
Залежно від тривалості проведення обміну грошей розрізняють одномоментні і паралельні грошові реформи.
Одномоментні реформи проводяться протягом кількох днів, мають “шоковий” характер і, як правило, супроводжують конфіскаційні процедури.
Реформи паралельного типу означають, що нова грошова одиниця витісняє стару поступово, тобто певний час у грошовому обігу перебувають дві грошові одиниці, які використовуються у різних сферах. При цьому співвідношення “старих” і “нових” грошей може бути фіксованим, встановлюваним на основі ринкового курсу (“плаваючим”) або змішаним. Такі реформи найменш ризиковані і не передбачають конфіскації. Проте паралельне функціонування двох грошових одиниць не виключає можливості передчасного знецінення “старих” грошей і, навпаки, підвищеного, спекулятивного попиту на “нові” гроші, їх завищеної вартості, що дестабілізує грошову систему. Прикладами грошової реформи паралельного типу можуть слугувати реформи в СРСР у 1922 -24 роках, у Франції в 1958-60 роках, в Мексиці в 1993 році, в Китаї в 1980-90 роках.
Проведення грошової реформи будь-якого типу вимагає глибоких аналітичних розрахунків і досліджень, створення відповідної теоретичної моделі і серйозної практичної підготовки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)