Основи економічної теорії – Крупка М. І. – Вплив дотацій та субсидій на попит і пропозицію
У тих випадках, коли ринкова рівновага не забезпечує достатній, з точки зору уряду, обсяг пропозиції якогось товару, уряд може стимулювати збільшення його пропозиції шляхом грошових дотацій, що виплачуються виробникам за виготовлений товар. Один із можливих способів дотації виробника – це відшкодування частини витрат у вигляді покриття частини ціни виробників урядом. Це позначається на ринку датованого товару, спричиняючи зміни в ринковій рівновазі. Зобразимо ці зміни на моделях.
Припустімо, що уряд з метою стимулювання споживання якогось товару запроваджує дотацію виробникам у вигляді відшкодування частини їхніх витрат, тобто дотація призначається за твердою ставкою Т. На рис. 8 показано вихідний стан ринку даного товару, що визначається кривими попиту D і пропозиції S, та рівноважними ціною Ро і кількістюQo. За цих умов ціна виробників (ціна виторгу) і ціна споживачів (ціна продажу) однакові і дорівнюють рівноважній ціні Ро.
Якщо дотація виплачується за твердою ставкою, то витрати виробників зменшуються за кожним рівнем ціни пропозиції на величину дотації Т. Отже, ми маємо випадок “протилежного індивідуального акцизу”. Зниження витрат виробництва можна відобразити за допомогою кривої пропозиції S’ (рис. 9), яка є паралельною до кривої в і відображає збільшення пропозиції цього товару. Наприклад для будь-якого обсягу пропозиції відстань по вертикалі між ними дорівнює величині дотації на одиницю товару.
Рис. 8. Криві попиту і пропозиції до призначення урядом дотації
Рис. 9. Встановлення нової рівноважної ціни на ринку дотованого товару
Тепер за ціною Р0 яка перестала бути рівноважною, виробники пропонують обсяг продукції Й1, а їхня ціна виторгу тимчасово зросте до рівня Р1. Оскільки попит на цей товар не змінився (крива попиту В залишилася в попередньому положенні), то споживачі за ціною Р0 прагнутимуть далі викуповувати товар у кількості Qo, яка є мен-
Нагадаємо, що до призначення дотації ціна виторгу виробників збігалася з ціною споживачів.
На рис. 10 показано, що надання урядом дотації виробникам стимулювало збільшення обсягу виробництва даного товару, і це знайшло відображення у зростанні виторгу виробників (загального або валового доходу). До надання дотації він становив вартісну величину ТRо, яку обчислюють так:
Рис. 10. Розподіл дотації між виробниками та споживачами залежно від співвідношення цінової еластичності попиту та пропозиції
Після отримання дотації виторг від реалізації цього товару становитиме:
Як і у випадку з податковим тягарем, загальний обсяг дотації розподіляється між виробниками та споживачами товару, на який установлюється дотація. На рис. 10 частина дотації, що належить виробникам, визначається площею прямокутника PoPs oak (площина В), а та, що належить споживачам, – площею прямокутника Р оРоkе’ (площина С).
Розподіл дотації між продавцями і покупцями, як і розподіл непрямих податків, залежить від співвідношення еластичності попиту і пропозиції. Існує правило, згідно з яким більшу вигоду від урядових дотацій отримує відносно менш еластична сторона ринкових відносин. Якщо коефіцієнт цінової еластичності попиту, обчислений для дуги ее’, на кривій D є більший, ніж коефіцієнт цінової еластичності пропозиції, обчислений для дуги еа на кривій S (рис. 10), то більшу частину дотації отримають виробники. Якщо випадок протилежний (Ed < Es), то більшу частину дотації отримають споживачі цього товару. У випадку, коли коефіцієнти цінової еластичності попиту і пропозиції рівні, дотація розподіляється порівну між виробниками і споживачами.
Розглянуті співвідношення еластичності попиту і пропозиції дозволяють сформулювати правило: дотації виробникам даного товару ефективні, коли попит на нього відносно високо еластичний (велика частка дотації дістається виробникам через істотне підвищення Рsо), або коли відносно високо еластичною є пропозиція цього товару (велика частка дотації залишається споживачам через істотне зниження РD0).
Поряд із застосуванням дотацій уряд може впливати на ринок якогось товару чи послуги шляхом виділення цільових субсидій споживачам. Це стимулюватиме збільшення попиту на даний товар, а отже, вплине за інших рівних умов на його рівноважну ціну та рівноважну величину.
Порівняно з дотаціями механізм застосування субсидій має деякі особливості. Прагнучи, щоб субсидії були спрямовані на розширення попиту лише на конкретний товар чи групу товарів, уряд виділяє їх не у вигляді грошових сум, а у формі спеціальних талонів або інших розроблених механізмів. Наприклад, у США використовуються так звані продуктові талони для малозабезпечених сімей. В Україні застосовувалися своєрідні талони на засоби для миття, масло, сірники, горілку, цукор. Вони давали право придбати нормовану кількість цих товарів кожному громадянинові за ціною значно нижчою, ніж та, що складалася в комерційній торгівлі та на “чорному” ринку. Ці талони, чи списки громадян, як це було при нормуванні розподілу цукру в Україні, мали сенс лише до тих пір, поки ціни на ці товари у державних крамницях були нижчі від цін на дану групу товарів у. комерційній торгівлі та на “чорному” ринку. Нині прикладом надання субсидій споживачам в Україні є система житлових субсидій для сімей з низьким рівнем сукупного доходу.
У США на продуктові талони можна придбати оку, сплативши ними частину її вартості. В результаті для споживачів ціна купівлі їжі менша від роздрібної ціни товару, тобто від ціни продажу. Це рівнозначно тому, що споживчий бюджет власників продуктових талонів зростає на величину їхньої вартості. Відтворимо описані дії уряду на моделі (рис. 11).
На рис. 11 точка е характеризує стан рівноваги на ринку певного товару до запровадження субсидії. Після її призначення попит на цей товар зросте, що позначиться на розташуванні на рис. 11 ще однієї кривої попиту D’, яка є паралельною до початкової кривої D.
Таке розташування кривих D і D’ пояснюється тим, що цільова субсидія, так би мовити, виплачується за твердою ставкою, тобто її абсолютне значення не залежить від рівня ціни продажу. Величина субсидії на одиницю товару на рис. 11 показана вертикальним відрізком еb. Для будь-якої величини попиту вона дорівнює різниці між новою та старою ціною покупця. Наприклад, для Qо така різниця становить P2 – Ро.
Після призначення субсидії ціна виробників деякий час залишатиметься на рівні початкової рівноважної ціни. За такої ціни (Ро) виробники продовжуватимуть далі пропонувати кількість товару Qо, тоді як споживачі вже прагнутимуть придбати Q1 одиниць цього товару. Ми спостерігаємо виникнення нестачі цього товару, а не його надлишку, як це було при призначенні дотації. Ця нестача почне “тиснути” знизу догори, підштовхуючи діючу ціну до рівня нової рівноважної ціни Ро (рис. 11).
Нова рівноважна ціна (роздрібна ціна) відповідає точці е’ і вона дорівнює новій ціні виторгу продавців. Роздрібна ціна не збігається з ціною споживачів (ціною купівлі) РD0. Відбувся розрив між роздрібною ціною і ціною споживачів, то в наших теоретичних моделях спостерігається вперше. Різниця між роздрібною ціною і ціною споживачів Рsо – РDо для споживачів покривається при розрахунках з продавцями продуктовими талонами, а для виробників – шляхом оплати пред’явлених талонів із бюджету урядових закладів.
Рис. 11. Тимчасове порушення ринкової рівноваги після призначення субсидії
Як і у випадку з непрямими податками та дотаціями виробникам, загальний обсяг субсидії розподіляється між двома сторонами ринкових відносин, що добре простежується на рис. 12. Частина субсидії, яка належить споживачам,
Ливе застереження. На графіках цей вплив показано у “чистому вигляді”, так, якби всі виробники і всі споживачі отримували зазначені форми допомоги від уряду. Інколи так і буває. Наприклад, в Україні упродовж 90-х років дотувалися виробництво електроенергії атомними електростанціями, вуглевидобувна галузь. Система надання житлових субсидій, започаткована в 1995 р., покликана підтримувати малозабезпечені сім’ї. Водночас в 1995-2000 рр. населення покривало лише 40-80 відсотків повної вартості комунальних послуг, а решту їхньої вартості оплачувала за рахунок бюджету держава.
Наведені приклади характеризують практику застосування дотацій і субсидій у вітчизняній економіці, яка здійснює перехід до ринкової економіки. В умовах же нормальної ринкової економіки, як правило, дотації отримують лише збиткові виробники якогось блага, а субсидії – лише малозабезпечені споживачі. Ринковий попит і ринкова пропозиція будь-якого товару у вільному ринку формуються як суми індивідуального попиту й індивідуальної пропозиції усіх споживачів та виробників цього товару. Тому вплив дотацій і субсидій на ринкову рівновагу відбувається на фоні достатньо потужної пропозиції прибуткових виробників і попиту заможних споживачів. Однак, у випадку дотацій рівноважна ціна товару зменшується, а у випадку субсидій вона зростає. В першому випадку прибуток рентабельних виробників, що не отримують дотацій, зменшується, а в другому – ціна товару для заможних споживачів, котрі не отримують субсидії на нього – зростає. Це означає, що і дотації, і субсидії виплачуються не лише за рахунок уряду, а й за рахунок рентабельних виробників та високозабезпечених споживачів.
Рис. 12. Встановлення нової рівноважної ціни на ринку субсидованого товару
ЛІТЕРАТУРА
1. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. – Київ: Либідь, 2000 – С. 350-354,358-367.
2. Економічна теорія: макро – та мікроекономіка-Львів: Інтереко, 1998.-С. 521-550.
3. Крупка М. І., Островерх П. І., Реверчук С. К. Основи економічної теорії: тести.- Київ: ІЗМН, 1997- С. 49-55.
4.Львов Ю. Основы экономики и организации бизнеса. – Санкт-Пет.: Формика, 1992-С. 140-148.
5. Макконнелл К., Брю С. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика. Ч. 2. Мікроекономіка.- Львів: Просвіта, 1999.-С. 438-446.
6. Михасюк І., Мельник А., Крупка М, Залога 3. Державне регулювання економіки. Львів: Українські технології, І999.-С. 171-179.
7. Финансы капитализма: Учебник / Ред. Б. Г. Болдырева.- Москва: Финансы и статистика, 1990 – С. 91-92, 111-115.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)