Основи економічної теорії – Крупка М. І. – Що вивчає економічна теорія?
У найбільш популярному на Заході підручнику лауреата Нобелівської премії П. Семюелсона і його співавтора В. Нордгауза пропонується таке її визначення: економічна теорія – наука, яка вивчає, як суспільства використовують обмежені ресурси для виробництва цінних благ і розподіляють ці блага серед різних людей. У підручнику К. Макконнелла і С. Брю звертається увага на те, що економіка вивчає проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою максимального задоволення матеріальних потреб людини. С. Фішер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензі у своєму підручнику пишуть, що економіка – це дисципліна, що вивчає, яким чином суспільство з обмеженими ресурсами вирішує, що, як і для кого виробляти.
Кожне визначення має свій акцент, але спільним для них е той факт, що матеріальні потреби перевищують виробничі можливості, і тому споживачі, підприємства й уряди здійснюють економічний вибір щодо розподілу ресурсів.
Сучасна економічна теорія (economics’y), яку вивчають у вузах, складається з двох розділів – мікроекономіки і макроекономіки. Наочно історія розвитку економічної думки і місце макро – і мікроекономіки на дереві економічної науки представлені на схемі 1.
Схема І. Місце есоnomics’у на дереві сучасної економічної теорії
Нині широковживаним і добре відомим є визначення макроекономіки як науки, що вивчає економіку з огляду на її цілісність.
Макроекономіка потрібна не тільки керівникові уряду, державному діячеві чи політику, а й будь-якому громадянину, інтереси якого не обмежуються родинними проблемами.
Іноді макроекономіку називають теоретичною основою економічної політики держави. Це означає, що її висновками керуються ті, хто формує І здійснює економічну політику.
Центральною проблемою макроекономіки є проблема досягнення динамічної рівноваги, взаємодії її різних елементів.
З огляду на це деякі вчені визначають макроекономіку, як науку про умови загальної рівноваги В економіці, засоби її підтримання та наслідки порушення.
Предметом макроекономіки є вивчення чинників, що визначають обсяг і динаміку національного доходу, зайнятість, рівень цін, темпи інфляції, ділові цикли, темпи економічного зростання.
Мікроекономіки вивчає поведінку фірм, індивідів і конкретних ринків та галузей.
Предметом мікроекономіки є вивчення механізмів ринкового ціноутворення і розподілу національного доходу. Традиційною проблемою для мікроекономіки є теорія цінності Основними чинниками ціноутворення на стороні пропозиції виступають витрати на випуск продукції і мета виробника, а на стороні попиту – корисність блага І бюджет споживача. їх і вивчає мікроекономіка.
Макро – і мікроекономічний підходи взаємодоповнюють і зумовлюють одне одного.
В чому полягає різниця між макро – і мікроекономічним підходом?
По-перше, мікроекономічний аспект на фірму (чи схожу на неї одиницю) нагадує погляд на економіку через мікроскоп, а макроекономічний аспект на цілісну систему – погляд через телескоп. Однак ця відмінність дуже невиразна, чисто умовна.
По-друге, відмінність може бути в тому, чиї дії аналізують – окремих суб’єктів економіки чи керівників національної економіки в цілому. Якщо аналізують рішення, наприклад, підприємця – це мікроекономіка, якщо ж міністра фінансів – то це макроекономіка. Хоча і тут не все однозначно.
По-третє, відмінність між мікро – і макроекономічними теоріями можна виявити на основі аналізу завдань, що ставляться. Мікроекономіка покликана виявляти ті фактори, які впливають на результати діяльності окремих невеликих елементів економічної системи. Макроекономіка з’ясовує повну загальну картину функціонування економіки країни в цілому та її окремих секторів.
Спід, однак відзначити, що “китайської стіни” між мікро – і макроекономічними теоріями немає. Незважаючи на відмінності в акцентуваннях, мікроекономіка і макроекономіка, за своєю суттю, не є різними дисциплінами. Одні й ті ж концепції та основні ідеї використовуються в обидвох сферах, і розуміння однієї допоможе вам розібратися в іншій.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)