Основи економічної теорії – Крупка М. І. – ПЕРЕДМОВА
За останнє десятиліття ринок вітчизняної економічної літератури поповнився багатьма виданнями з економічної теорії. За своїм змістом, структурою, якістю вони розраховані на різні групи читачів – від старшокласників до викладачів економічної теорії у вищих навчальних закладах. Цей підручник рекомендується слухачам мережі підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів і, передусім, студентам післядипломного навчання, які заочно здобувають другу спеціальність.
Основу даного підручника становить доповнена і поглиблена версія навчального посібника “Основи економічної теорії”, який був опублікований авторами 1997 р. З того часу спостерігалося постійне зростання інтересу української молоді до вивчення економіки, прагнення до набуття економічної освіти. Сьогодні у багатьох вузах збільшилася кількість студентів заочної форми навчання. Саме вони і стали головними користувачами авторського курсу “Основи економічної теорії”.
У підручнику подано І б тем. Вони охоплюють значну частину проблем сучасної економічної теорії. У них з’ясовано, що вивчає економічна теорія та окремі її складові (макро – і мікроекономіка) і якими теоретично-пізнавальними інструментами вона оперує; розкрито зміст економічної системи та її види, а також значення, яке власність відіграє у функціонуванні ринкової економіки; проаналізовано економічну роль основних суб’єктів національної економіки – фірм, домогосподарств, держави; висвітлено проблеми оптимізації випуску продукції у різних ринкових структурах; розглянуто основи теорії суспільного вибору.
Власне вивченню функціонування ринкового механізму і присвячений цей підручник. До знайомства з ним і запрошує авторський колектив вельмишановного і вдячного Читача.
Тема 1. Предмет і метод економічної теорії
Економіка завжди відігравала в житті людства важливу роль. Особливо це стосується нашого часу. Сучасна економіка владно втручається в життя кожної людини. В результаті зростає інтерес до економічної науки, яка водночас є і засобом підвищення ефективності національного господарства, і складовою частиною світогляду.
Економічна теорія – це дуже важлива наука і разом з тим цікавий предмет. Вивчають економічну науку через різні причини. З цього приводу цікаве висловлювання всесвітньо відомого вченого Поля Семюелсона: “Економічну теорію вивчають заради того світла, яке вона випромінює, а побіжне задоволення – це не більше, ніж випадкова премія”.
Розглядаючи цю тему, з’ясуємо, що вивчає економічна теорія і якими теоретико-пізнавальними інструментами вона користується.
Звідки походить сучасна економічна теорія?
Економічна наука виникла в результаті пошуку відповідей на запитання: від чого залежить добробут націй?
Майже три століття (ХУ-ХУП) становлення економічної теорії пройшли в основному в дискусіях меркантилістів про те, що більшою мірою сприяло збагаченню країни: дешева національна валюта і заборона вивезення іноземної валюти або перевищення експорту над імпортом? Наукою економіка була визнана тільки наприкінці XVIII ст. завдяки працям фізіократів (Ф. Кене, А. Тюрго, П. Буагільбера) й засновників класичної школи (А. Сміта, Д. Рікардо, Ж. Б. Сея, Дж. Мілля, С. Сісмонді), які основне джерело багатства народів вбачали в суспільному поділі праці, що координується невидимою рукою ринку. Головна увага економістів була переорієнтована і прикута до феномену ринку. Предмет свого дослідження вони вбачали в поясненні того, як у світі обмежених ресурсів вирішуються питання що, як і для кого виробляти. В середині XIX ст. описання механізму функціонування ринку за допомогою теорії цінності практично повністю заволоділо науковими інтересами економістів. Нобелівський лауреат В. Лєонтьєв відзначав, що два століття тому творці сучасної економічної науки Адам Сміт, Р і кар до та Джон Стюарт Мілль побудували величну теоретичну споруду, підгрунтям якої було поняття національної економіки як системи, що саморегулюється. Ця економіка складається з великої кількості досить різних, але взаємопов’язаних видів діяльності.
З другої половини XIX ст. економічна думка розвивалася в трьох напрямках, які принципово відмінні за методологією аналізу. Перший напрям – це неокласична економічна теорія (Г. Госсен, К. Менгер, А. Маршалл, Л. Вальрас, В. Парето). Неокласики, продовжуючи традиції та ідеї класичної школи, створили до початку XX ст. струнку теорію ринкового господарства, в якій економічна роль держави зводилася до нуля. Заслуга неокласиків полягає у розробці теорії мікроекономіки. Водночас висновок економістів класичної школи про те, що господарське життя країни протікає на основі об’єктивних законів, породив ще два напрями економічної думки – вчення історичної школи і вчення марксистської школи (політекономія пролетаріату).
Історики (В. Рошер, Б. Гільдебрант, К. Кніс) прагнули заперечити наявність об’єктивних економічних законів. Вони вважали, що економічне життя країни регулюється не механізмом ринку, а специфічними для кожної нації історично сформованими соціальними інститутами, серед яких вирішальна роль належить державі.
Якщо неокласики вдосконалювали методи економічного аналізу, то представники історичної школи інтерпретували економічні явища з позицій філософії і соціології. Тепер цей напрям економічної думки розвивають інституціоналісти. В. Лєонтьєв наголошував, що інституціоналісти в економічній науці продовжили загальну лінію німецької історичної школи.
Ще одним відгалуженням класичної економічної теорії стало економічне вчення К. Маркса, яке сформувалося у XIX-XX ст. в марксистсько-ленінську політекономію. Марксисти не заперечують наявності об’єктивних економічних законів, але доводять історично перехідний характер ринкових відносин, їх несумісність з уявленням про соціальну справедливість. Наприкінці XX ст. з огляду на історичні обставини популярність соціалістичної економічної концепції значно знизилась.
У XX ст. неокласичний напрям удосконалив англійський економіст Дж. М. Кейнс. Його оригінальний підхід до аналізу національного господарства значно розширив сучасні знання про характер функціонування ринкової економіки. Саме завдяки Дж. Кейнсу з’явився новий розділ економічної теорії – макроекономіка.
У 40-50 рр. декілька американських вчених на чолі з П. Семюелсоном спробували пов’язати макротеорію Кейнса з мікроекономічним аналізом неокласичної школи. Так виникла теорія “Великого Неокласичного Синтезу”. В неокласичному синтезі виступають дві головні ідеї:
1. Макроекономіка – це не є щось самостійне, її функціональні зв’язки формуються із множини мікроекономічних явищ і процесів. Останні були описані неокласичною теорією, яка зберігає свою силу і тепер.
2. Сучасна економічна система зможе успішно боротися з безробіттям та інфляцією, якщо вона поєднає дві речі: ефективний вплив держави на ринок і економічну свободу поведінки виробників та споживачів.
Тому не дивно, що знаменитий підручник Семюелсона “Economics” став трактатом про змішану економіку. У змішаній економіці розумне і сильне втручання держави не шкодить демократії, особистій свободі, приватній власності, вільній конкуренції – соціально-економічним цінностям нинішньої цивілізації. Теоретичним виразом першого є теорія макроекономіки, а другого – теорія мікроекономіки. Саме ці два підходи, два розділи об’єднує “Великий Неокласичний Синтез” і саме Його ідеї розгортаються в сучасних курсах з “Economics” (економічної теорії).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)