Основи економічної теорії – Дзюбик С. Д. – 1.2. Методологія економічної теорії
Економісти формулюють економічні закони і принципи, тобто розробляють економічну теорію, яка має виняткове значення для формування економічної політики і розв’язання складних економічних проблем. Економічні методи, що їх використовують дослідники, відображені на рис. 1.1.
Із даних рис. 1.1 видно, що, приступаючи до вивчення будь-якої проблеми чи сектора економіки, економісти повинні застосовувати індуктивний метод, з допомогою якого вони збирають, систематизують і узагальнюють факти. Вони встановлюють також економічні принципи, тобто виводять узагальнення щодо реальної поведінки індивідів та інститутів. Виведення принципів і законів із фактів називається економічною теорією, або економічним аналізом.
Вивчення економічної поведінки економісти можуть здійснювати як шляхом просування від фактів до теорії, так і від теорії до фактів. Це означає, що економісти застосовують і індуктивний, і дедуктивний методи. Під індукцією ми розуміємо виведення принципів із фактів. Тут слід починати з нагромадження фактів, які потім систематизуються та аналізуються таким чином, щоб можна було вивести узагальнення, принципи або закони. Тобто індукція йде від фактів до теорії, від часткового до загального.
Часто економісти розв’язують свої завдання, починаючи з рівня теорії, а потім перевіряють або відкидають таку теорію, звернувшись до фактів. Цей підхід називається дедуктивним методом. Таким чином, економісти можуть опиратися на випадкові спостереження, умоглядні висновки, логіку або інтуїцію, щоб сформулювати попередній, неперевірений принцип, що називається гіпотезою. Достовірність цієї гіпотези потім має бути перевірена систематичним і багаторазовим вивченням відповідних фактів. Тобто дедуктивний метод іде від загального до часткового, від теорії до фактів.
Індукція і дедукція не протистоять одна одній, а є взаємодоповнюючими методами дослідження. Сформульовані дедуктивним методом гіпотези правлять економістові за орієнтир при доборі та систематизації емпіричних даних. У свою чергу, відомі уявлення про факти, про реальний світ є передумовою для формулювання досить змістовних гіпотез.
Завдання економічної теорії, або аналізу, полягає в тому, щоб систематизувати, узагальнити і пояснити факти. Принципи, закони і теорія – кінцевий результат економічного аналізу – вносять порядок і розуміння в набір фактів, пов’язуючи їх, встановлюючи належні взаємозв’язки між ними і виводячи із них певні узагальнення.
В економічній теорії вживаються такі поняття, як “закони”, “принципи” і “моделі”. Усі ці терміни означають узагальнення, або констатацію, закономірностей в економічній поведінці індивідів та інститутів. Термін “економічний закон” передбачає вищий ступінь точності порівняно з терміном “принцип”. Термін “модель” означає спрощену картину реальності, абстрактне узагальнення дійсної поведінки відповідних статистичних даних. В економічній теорії ці три терміни часто вживаються як синоніми. Вибір терміна для позначення будь-якого конкретного узагальнення диктується звичкою або доцільністю. Так, зв’язок між ціною продукту і його кількістю, придбаною споживачами, називається “законом попиту”.
У побудові своїх узагальнень економісти часто використовують припущення “за інших однакових умов”. Тобто вони допускають, що всі інші змінні, за винятком тих, які вони в цей момент розглядають, залишаються незмінними. Такий метод спрощує процес аналізу шляхом виділення досліджуваного зв’язку.
В економічній теорії широко застосовується метод наукової абстракції, що означає очищення наших уявлень про досліджувані процеси від випадкового, минущого, одиничного і виділення з них міцного, стійкого, типового. Економічний світ реальності надто складний і заплутаний, щоб його можна було зобразити суворо упорядкованим. Економісти будують свої теорії з метою виявлення змісту в хаотичному наборі фактів, який у противному разі вводив би в оману і не приносив би жодної користі, тобто, щоб надати фактам придатнішої, раціональнішої форми. Таким чином, узагальнювати – означає абстрагувати, або навмисно спрощувати; узагальнення в економіці має практичне значення, а тому таке ж значення має й абстракція. Економічна теорія – це модель, спрощена картина або схема будь-якого сектора економіки. Така модель дозволяє краще розуміти дійсність саме тому, що вона не зважає на другорядні деталі дійсності. Добра теорія завжди грунтується на фактах і тому вона реалістична. Теорії, що не узгоджуються з фактами, є антинаукові.
Економічна теорія має два різні рівні аналізу, на базі яких дослідник може виводити закони: макроекономічний і мікроекономічний. Рівень макроекономічного аналізу стосується або економіки в цілому, або її складових підрозділів, або агрегованих показників, таких як урядовий сектор, домогосподарства і приватний сектор. Агрегат – це сукупність специфічних економічних одиниць, які розглядаються так, немовби вони складають одне ціле. Вивчаючи агрегати, макроекономіка намагається змалювати загальну картину або накреслити загальну схему структури економіки і зв’язків між великими агрегатами, що складають економіку в цілому. Тут не звертають уваги на конкретні одиниці, що утворюють різні агрегати. Тому не “дивно, що макроекономічні дослідження різних економічних проблем охоплюють аналіз таких величин, як загальний обсяг продукції] загальний рівень зайнятості, загальний обсяг доходу, загальний обсяг видатків, загальний рівень цін тощо. Тобто макроекономіка вивчає не одиничне, а ціле.
Мікроекономічний аналіз має справу з конкретними економічними одиницями, з детальним вивченням поведінки цих одиниць. Тут оперують термінами: окрема галузь, фірма або домогосподарство – і зосереджують увагу на таких величинах, як виробництво чи ціна конкретного продукту, чисельність робітників, зайнятих в одній фірмі, виручка або дохід окремої фірми чи окремого домогосподарства, видатки цієї фірми або сім’ї тощо. В мікроекономіці ми вивчаємо вже не ціле, а одиничне.
Виділення понять “макроекономіка” і “мікроекономіка” не треба розуміти так. ніби предмет економічної науки настільки чітко поділений на окремі частини, що будь-яку її тему можна Віднести або до макро-, або до мікро-; чимало тем і розділів економіки входять в обидві ці сфери.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)