Основи екології – Олійник Я. Б. – Розділ 6. Глобальні екологічні проблеми людства
Політичні, економічні і соціальні проблеми, які стосуються інтересів усіх країн і народів, усього людства, називають глобальними. Глобальні проблеми виникли на рубежі XIX і XX ст., коли в результаті колоніальних завоювань усі заселені території світу були поділені між провідними країнами та залучені до світового господарства. У цей час зародилася і перша глобальна політична криза, що вилилася в Першу світову війну.
Усі глобальні проблеми можна поділити на політичні, економічні, демографічні, соціальні й екологічні. Найнебезпечнішими для людства е політичні проблеми: а) війни і миру та гонки озброєнь у глобальному масштабі; б) економічного і політичного протистояння Сходу і Заходу, Півночі та Півдня; в) вирішення регіональних релігійних і військово-політичних конфліктів у Європі, Азії та Африці. На друге місце вийшли екологічні проблеми: знищення природних ресурсів, забруднення довкілля, збіднення генофонду біосфери.
Дуже різноманітними є демографічні проблеми у різних регіонах світу. Для країн третього світу характерний “демографічний вибух”, а у розвинених країнах спостерігається старіння і депопуляція населення. Численні соціальні проблеми (охорона здоров’я, освіта, наука і культура, соціальне забезпечення) для свого вирішення вимагають великої кількості коштів і підготовки кваліфікованих спеціалістів. Найбільших успіхів за останні десятиріччя людство досягло у розв’язанні глобальних економічних проблем – сировинної та енергетичної. Проте у багатьох регіонах світу ці проблеми, так само” як і ще одна – продовольча проблема – є дуже гострими. Усе більшої актуальності набувають такі міжгалузеві проблеми, як освоєння Світового океану та Космосу.
З початком XXI ст. стійкі і добре відомі тенденції формують майбутнє цивілізації, а саме: зростання чисельності населення, підвищення температури, падіння рівня грунтових вод, скорочення посівних площ на душу населення, зменшення площ лісів, втрата рослинних і тваринних видів, енергетична криза та ін. Передбачуване зростання населення протягом наступного півстоліття може більше вплинути на розвиток економіки, ніж будь-яка інша тенденція, поглиблюючи майже всі інші екологічні і соціальні проблеми.
Взагалі проблема – це теоретичне або практичне питання, яке потребує дослідження і вирішення, а проблемна ситуація – сукупність обставин, які потребують дослідження. Екологічною вона стає тоді, коли базується на використанні екологічного підходу, який передбачає дослідження навколишнього середовища через умови проживання живих організмів, у тому числі людини. У такому випадку середовище розглядається як сукупність факторів існування населення. А екологічна проблема – це невирішене завдання, а не процес. Вона не може бути негативною або позитивною як ситуація, обстановка, стан.
Отже, екологічну проблему розуміють як невивчений або слабовивчений аспект взаємодії людини і навколишнього середовища, який потребує подальшого дослідження і вирішення. При цьому необхідно розглядати дві соціальні функції природного середовища – життєзабезпечення людства як частини живої природи і забезпечення виробництва необхідними природними ресурсами. Екологічні проблеми – це суперечності, які виникають у системі речовинних, енергетичних, інформаційних зв’язків суспільства з природним середовищем, їх вплив на людину та умови її життєдіяльності.
Ще одне поняття – “екологічна криза”. За визначенням Н. Ф. Реймерса (1990), екологічна криза – це напружений стан взаємин між людством і природою, що характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил і виробничих відносин в людському суспільстві ресурсно-екологічним можливостям біосфери. Екологічна криза характеризується не просто і не стільки посиленою дією людини на природу, а й різким збільшенням впливу зміненої людьми природи на суспільний розвиток. Сучасна екологічна криза має глобальний характер і охоплює всю біосферу. Вона є наслідком усієї сукупності господарської діяльності нашої цивілізації і виявляється у зміні характеристик природного середовища в масштабах планети.
Чисельність населення планети з початку XX ст. зросла більш ніж утричі, а площі, зайняті рослинністю – джерелом виробництва кисню, – скоротилися за цей час на третину. Ерозія щорічно руйнує у світі 26 млрд га родючих грунтів. За останні 100 років вміст вуглецю в атмосфері збільшився у 10 разів. І це не дивно, адже за останні 30 років було знищено 50 % тропічних лісів Азії та Латинської Америки, які поглинали вуглець. Через забруднення атмосфери пошкоджено більше половини дерев у ФРН та інших країнах Західної Європи. У результаті діяльності людини з’явилася реальна загроза парникового кліматичного ефекту.
Внаслідок бурхливого зростання населення планети виникає чимало й інших проблем. Особливо гостро стоїть демографічна проблема в країнах, що розвиваються, і сотні мільйонів людей, як і раніше, приречені на голод і злидні; 40 % населення неписьменні; близько 800 млн осіб постійно недоїдають; щорічний дохід половини населення не перевищує 120 дол. на людину. Країни, що розвиваються, й досі залишаються глобальним осередком напружених ситуацій і воєнних конфліктів.
Зважаючи на це, можна визначити глобальні проблеми як загальносвітові, які стосуються інтересів усіх націй і держав, усіх класів, соціальних груп, політичних партій, суспільних організацій і кожної людини зокрема. Як будь-яке соціальне явище глобальні проблеми потребують систематизації й класифікації. Пропонують поділяти їх на дві великі групи. Перша група об’єднує проблеми, що діють у системі “людина – природа”, друга – проблеми у системі “людина – людина”. До першої групи належать:
– проблеми населення Землі та його життєзабезпечення (продовольча, енергетична, сировинна, а також демографічна проблеми);
– проблеми захисту навколишнього середовища (їх називають екологічними);
– проблема освоєння космічного простору і Світового океану;
– проблема запобігання стихійним лихам і боротьби з їхніми наслідками.
До другої групи належать:
– проблема ліквідації відсталості (економічної, культурної та ін.) країн, що розвиваються;
– проблема захисту, розвитку і примноження духовної культури;
– проблема вдосконалення освіти, інформатики;
– проблема боротьби зі злочинністю, наркоманією та іншими негативними соціальними явищами, зокрема з міжнародним тероризмом;
– проблема боротьби проти небезпечних захворювань, особливо тих, що мають зв’язок із соціальними проблемами (СНІД тощо);
– одна з найбільш гострих – проблема збереження миру в усьому світі.
Є й інший поділ глобальних проблем – за характером. По-перше, це переважно соціально-політичні проблеми (відвернення ядерної війни; припинення гонки озброєнь; мирне розв’язання регіональних, міждержавних і міжнаціональних збройних конфліктів; зміцнення системи загальної безпеки). По-друге, це соціально-економічні проблеми (подолання економічної і пов’язаних із нею культурної відсталості та зубожіння; пошук шляхів розв’язання енергетичної, сировинної і продовольчої кризи; оптимізація демографічної ситуації, особливо в країнах, що розвиваються; освоєння в мирних цілях навколоземного простору і Світового океану).
До третьої групи можна зарахувати соціально-екологічні проблеми, зумовлені забрудненням навколишнього середовища, необхідністю раціонального використання природно-ресурсного потенціалу планети. І нарешті, четверта група охоплює проблеми людини (забезпечення соціальних, економічних, індивідуальних прав і свобод; боротьба з голодом, епідемічними захворюваннями, культурною відсталістю; подолання відчуженості людини від природи, суспільства, держави, інших людей і результатів власної життєдіяльності).
Кожний поділ проблем дає можливість простежити взаємозв’язки як усередині кожної з груп, так і між групами, адже кожна проблема переплітається і взаємодіє з іншою. Так, будь-які зусилля, спрямовані на захист довкілля, втрачають сенс, якщо людство перебуватиме у стані термоядерної війни; розв’язання ж екологічної проблеми великою мірою залежить від вирішення проблем бідності і відсталості, адже безупинне винищення багатьох видів тварин і рослин продовжуватиметься доти, доки не зменшиться заборгованість країн, що розвиваються. Сучасне переміщення глобальних проблем у центр політичного життя сприяє розробці конструктивних програм вирішення на міжнародному рівні.
Із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим зростанням кількості населення на Землі, обсягів виробництва та його відходів проблеми стосунків між природою та суспільством дедалі загострюються. Страшною дійсністю стали голод, отруєні річки та моря, задушливе шкідливе повітря у великих промислових центрах, загублені ліси, сотні зниклих видів тварин і рослин, загроза кліматичних аномалій, ерозія і майже повне виснаження грунтів у аграрних районах. Першоджерелом і першопричиною бурхливого розвитку глобальної екологічної кризи є, як вважають міжнародні експерти, демографічний вибух, що неодмінно супроводжується збільшенням темпів і обсягів скорочення природних ресурсів, нагромадженням величезної кількості відходів виробництва і побуту, забрудненням довкілля, глобальними кліматичними змінами, хворобами, голодом, і врешті-решт – вимиранням.
З розвитком енергетики, хімії, металургії і машинобудування світу почало загрожувати нагромадження відходів від синтетичних пральних порошків, нафтопродуктів, важких металів, нітратів, радіонуклідів, пестицидів та інших шкідливих речовин, що не засвоюються мікроорганізмами, не розкладаються, а накопичуються тисячами тонн у грунтах, водоймах, підземних водах. Наслідками цього є ускладнення отримання необхідних речовин, енергії та інформації з природного середовища; забруднення довкілля відходами виробництва; порушення інформаційних зв’язків у природі, збіднення біологічного різноманіття; погіршення здоров’я населення, стану економіки, соціальної стабільності.
Проблема вичерпання та виснаження природних ресурсів. У світі є природні ресурси, контролювати і зберігати які неможливо зусиллями лише окремих держав. Вони або знаходяться у міжнародному просторі (відкрите море, Космос), або перемішуються між різними країнами і континентами. Це атмосферне повітря, ресурси Світового океану і прісної води, природні багатства Антарктиди, тварини, що мігрують. Використовувати і охороняти їх можливо тільки за умови міжнародного співробітництва.
Є реальна небезпека вичерпання або виснаження відомих і доступних для використання ресурсів Землі: залізної руди, міді, нікелю, марганцю, хрому, алюмінію, не кажучи вже про нафту і газ. Розв’язання цієї проблеми вимагає комплексного використання сировини, впровадження ресурсозберігаючих технологій, регенерації вторинних ресурсів. Позаяк розвиток виробництва невід’ємно пов’язаний з експлуатацією природних ресурсів, то в економічних і технічних рішеннях мають враховуватися екологічні аспекти. Особливо гострою при цьому є проблема раціонального розвитку енергетики.
Глобальна енергетична проблема. У сучасній структурі енергобалансу світової енергетики переважають традиційні енергоносії – нафта й газ, вугілля, уран. Розміщуються основні види палива на планеті вкрай нерівномірно. То ж цілком очевидно, що основні проблеми цієї системи господарства полягають у необхідності перебудови світової енергетики, зміни її структури, впровадження енергозберігаючих технологій, використання альтернативних джерел енергії. До того ж, розвиток енергетики неодмінно має загальмувати темп розвитку, оскільки вже сьогодні відчутне теплове забруднення – підвищення температури.
Проблема раціонального використання земельних ресурсів та виробництво продовольства. Розвиток агровиробничої сфери пов’язаний з посиленням антропогенного впливу на природне середовище і стимулюється загостренням демографічної ситуації на планеті. В окремих регіонах, наприклад, у східній та центральній частині Африки, південній та південно-східній частині Азії; в Південній Америці – у гірських районах Анд і Амазонії склалася напружена ситуація із забезпеченням населення продовольством, причиною чого є нерівність у соціально-економічному розвитку країн і подекуди стихійні лиха.
Але проблема забезпечення світу продовольством полягає не у тому, що в світі не вистачає сільськогосподарських продуктів (на планеті виробляється на душу населення достатньо зерна, м’яса, цукру, овочів тощо), а у тому, що розміщення їх виробництва не збігається з географією попиту на продовольство. Північна Америка і Західна Європа мають надлишок сільськогосподарських продуктів. Водночас у країнах, що розвиваються, продуктивність сільського господарства все ще занадто низька. Отже, шлях до розв’язання проблеми полягає у пошуку можливостей підвищення продуктивності сільського господарства, передусім у країнах, що розвиваються.
Важливою є проблема використання ресурсів Світового океану – біологічних, мінеральних, енергетичних. Океан – це також “легені” планети, що забезпечують основну частину регенерації кисню (на суходолі таку роль відіграють ліси) і є своєрідним регулятором температури на земній кулі. Особливо посилилася господарська діяльність у Світовому океані у другій половині XX ст. Зріс видобуток мінеральних ресурсів (нафта, газ, залі-зо-марганцеві конкреції, магній та ін.), що супроводжується збільшенням забруднення океанів. До гранично допустимих показників наближається вилов риби та інших морепродуктів. Сильно забрудненими є такі акваторії Світового океану, як зона Карибського басейну, Північного та Балтійського, Середземного і Чорного морів, Перської затоки, вод біля південного узбережжя Японських островів.
На жаль, цей перелік глобальних екологічних проблем людства можна ще довго продовжувати. Особливе місце серед них посідає енергетична проблема, яка вже декілька десятиліть асоціюється з поняттям “енергетична криза”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)