Основи екології – Мягченко О. П. – 2.8.2.1. Земельні ресурси України та їх стан
Через нераціональне використання грунтів, ведення сільського господарства, порушення законів біосфери повсюдно зростає деградація гумусу, посилюються всі види ерозії (лат. еродере – руйнувати, роз’їдати) – вітрова, водна, хімічна, засолення після зрошування, хімічне забруднення. Ці процеси зменшують стійкість грунтів, що показано на карті (рис. 17).
Рис. 17. Стійкість грунтів
Стійкість грунтів (С) залежить від суми активних температур, яка постійно зростає з-за потепління, від крутизни схилів, їх кам’янистості та механічного складу, вмісту гумусу, водного режиму території, реакції рН, залісеності, ємності грунту до іонів, розораності – господарської освоєності. Ранжування в балах (Б) суми кожного і-го показника цих характеристик за їх максимальною інтенсивністю (І) дозволяє оцінити стійкість грунту за формулою (Кочуров Б. І., 1983 р.): С=100ЕБ/І.
В Україні, при загальній площі 603,8 тис. кв. км, сільгоспугіддя складають 35 млн га і нараховується 650 типів грунтів із 1000, відомих в усьому світі. За запасами чорноземних грунтів Україна посідає перше місце у світі, друге – Бразилія, третє – Росія. Для сучасного стану грунтів України максимальна інтенсивність (І) стійкості грунтів складає 53 бали.
Для більшої частини грунтів півдня України, крім західного Приазов’я та східного Причорномор’я, характерна висока стійкість, на відміну від Карпат та північних областей.
Через нераціональне використання грунтів зменшується концентрація гумусу. Накопичується він дуже повільно, про що свідчать дані табл. 10.
Таблиця 10. Середня швидкість формування гумусного горизонту
Групи грунтів | Швидкість, ммрік |
Гірсько-лукові, гірсько-лісо-лукові | 0,80-1, 00 |
Торф’яно-глійові, болотно-підзолисті | 0, 50-0,80 |
Дерново-карбонатні, підзолені | 0,45-0,50 |
Чорноземи підзолисті | 0,40-0,45 |
Сірі лесові, чорноземи звичайні | 0,35-0,40 |
Чорноземи південні, темно-каштанові | 0,20-0,30 |
Підзолисті та типово підзолисті | 0,10-0,20 |
Солонці, світло-каштанові | Менше-0,10 |
Середня швидкість накопичення гумусу складає 2500-3000 років, сірі та бурі лісові грунти – за 800-1000 років, підзолисті – приблизно за 1500 років. Швидкість його утворення залежить і від типу материнської породи – на гранітах у вологому тропічному кліматі вона складає близько 20000 років. Гумус – складна органічна речовина (гумінові кислоти), основа родючості грунту.
Ця речовина, як і будь-яка органічна сполука, руйнується вогнем. Тому підпали стерні, трави, кущів руйнують гумус, що призводить до зменшення урожайності як сільськогосподарських, так і дикоростучих рослин. У процесі пожежі гине корисна фауна – геобіонти, які сприяють утворенню гумусу.
Грунт є межею між атмосферою та біосферною частиною літосфери і утворює особливу екосистему, яка забезпечує кругообіг речовин у біосфері, виконує буферні властивості, акумулюючи шкідливі речовини. За ступенем забруднення грунти поділені на три класи – сильно забруднені, середньо забруднені та слабко забруднені (табл.11).
Таблиця 11. Показники та класи небезпеки речовин у грунті
Показники | Характеристичні норми | ||
Перший клас | Другий клас | Третій клас | |
Токсичність, ЛД50 | До 200 | 200-1000 | Понад 1000 |
Збереження в грунті, міс. | Понад 12 | 6-12 | Менше 6 |
ГДК ШР, мг/кг | Менше 0,2 | 0,2-0,5 | Понад 0,5 |
Збереження в рослинах, міс. | Більше 5 | 1-3 | Менше 1-го |
Вплив на якість с/г продукції | Великий | Помірний | Відсутній |
За ступенем Стійкості грунту до хімічних забруднень виділено три групи грунтів: дуже стійкі, середньо-стійкі, малостійкі. Це залежить від часових характеристик: короткотермінових – від 2 до 5 років, довготермінових – від 5 до 10 років. Важливими характеристиками грунтів є Час самоочищення, тривалість якого від декількох днів до кількох років, та Процес самовідновлення, який може тривати сотні років. Важливим є нормування шкідливих речовин, зокрема сполук важких металів в грунті, гранично допустима концентрація (ГДК) яких наведена в табл. 12.
Таблиця 12. Значення ГДК шкідливих речовин в грунті
Назва речовини | ГДК, мг/кг |
Ванадій | 150 |
Кобальт (розчинні форми) | 5,0 |
Марганець | 300-700 |
Мідь (розчинні форми) | 3,0 |
Миш’як | 20 |
Нікель | 4,0 |
Свинець (розчинні форми) | 6,0 |
Свинець (нерозчинні форми) | 32 |
Хром | 6,0 |
Цинк | 23 |
Нітрати | 130 |
Сірководень | 0,4 |
Суперфосфат | 200 |
Фториди (розчинні форми) | 10 |
Азотно-калійні добрива | 120 |
Поверхнево-активні речовини | 0,2 |
Найбільш небезпечними забруднювачами є поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ), які поступово під дією кисню повітря перетворюються в ще більш небезпечні речовини надканцерогенної дії – диоксини. Джерелом ПАВ є викиди промисловості та автомо-тотранспорту, які фіксуються уздовж автомобільних трас на віддалі до 5 км від них. Саме з-за цього не можна розташовувати городи, лани, випасати худобу на таких територіях.
Важливою проблемою збереження грунтів є лісистість. Дуже низький коефіцієнт лісистості в Запорізькій області – всього 4,2 % від загальної площі, а повинен складати не менше 7,4 %. Через це відбувається постійне зменшення вологоємності грунтів, посилюється їхня ерозія. Площа таких земель за останні 30 років збільшилася на 25 %. Зростає рівень хімічного забруднення, отруєння грунтів, а значить, рослин, тварин, людей сполуками важких металів, пестицидами.
Зменшенню антропогенного пресингу сприяє Земельний кодекс України. Він встановлює відповідальність, навіть карну, за забруднення землі, вимагає відновлення родючості виснаженої землі, яка є одним з головних багатств українського народу. Важливим є застосування економічних важелів впливу на порушників Земельного законодавства, зокрема з використанням норм плати (такси), які наведені в табл. 5, 6 Додатку 2.
Питання
1. Як пов’язані між собою екологічні проблеми атмосфери і літосфери?
2. Що таке грунт і в чому небезпека його забруднення?
3. Який стан грунтів в Україні, у відомому Вам регіоні?
4. Охарактеризуйте всі види ерозії грунтів, в чому їх небезпека.
5. Охарактеризуйте небезпечні речовини в грунті.
6. Як впливає лісистість на стан грунтів?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)