Основи екології – Мягченко О. П. – 1.1. Історія виникнення та розвитку екології як ознаки глобальних проблем безпеки людства

Історія виникнення екології як науки. Предмет, об’єкти вивчення. Засновники екологічного вчення. Основні розділи сучасної екології, їх завдання. Сучасний стан біосфери. Основи біосферології – вчення В. І. Вернадського про біосферу – її будову, функції. Біосфера – частина космосфери, її залежність від Космосу. Еволюція біосфери – рослин, тварин. Роль космічних впливів на біосферні процеси. Поняття про ноосферу. Закони біосфери, їх значення.

1.1. Історія виникнення та розвитку екології як ознаки глобальних проблем безпеки людства

Основи екології   Мягченко О. П.   1.1. Історія виникнення та розвитку екології як ознаки глобальних проблем безпеки людства

Рис. 1. Е. Геккель

У середині ХІХ ст. в зв’язку з активним розвитком машинного виробництва, застосуванням недосконалих технологій, інтенсивним використанням природних ресурсів виникли явні негативні зміни в природі, які характерні і для початку третього тисячоліття. Тому виникла необхідність у науковому аналізі стану природи, суспільства, а отже, в науці, яка змогла б виявити причини негативних змін та розробити методи їх подолання. Такою наукою стала екологія. Її засновник – німецький вчений – медик, ботанік, зоолог, морфолог Ернст Геккель. У 1866 р. в своїй праці “Загальна морфологія організмів” він дав визначення нової науки – екології. Через три роки вона стала відомою багатьом вченим завдяки його популярним лекціям “Природна історія виникнення світу”. В цій роботі Е. Геккель дав визначення екології як науки: “Під екологією ми розуміємо загальну науку про відношення організму і навколишнього середовища, до якого ми відносимо всі умови існування в широкому смислі цього слова”.

Але слід відзначити, що вперше слово “Екологія” використав американський письменник Генрі Девід Торро, коли в листі ще від 1 січня 1858 р. писав своєму знайомому: “Містер Гоар все ще в Конкорді, де займається ботанікою і Екологією…”. Це було за вісім років до Е. Геккеля. Значний внесок у розробку наукового розуміння біосфери зробили праці відомого німецького природознавця Олександра Гумбольдта (1769-1859), який в своїй роботі “Космос” започаткував ідею про виникнення життя на Землі.

Екологія (гр. ейкос – будинок, місце життя та логос – вчення) дослівно – наука про місце мешкання організмів, про взаємовідносини між ними, їх угрупованнями і природним середовищем, в якому вони живуть. Її предмет вивчення – взаємозв’язки, взаємовпливи між компонентами біосфери – видами, популяціями, взаємодіючими з неживими об’єктами, – світлом, повітрям, мінеральними компонентами (абіотичні чинники). Вони всі разом і утворюють Біосферу – саме той дім – “ейкос”, який мав на увазі Геккель. Термін біосфера вперше застосував австрійський геолог Зюсс в 1873 році. В своїй невеличкій книзі, присвяченій геології Альп, він використав цей термін немов мимохідь, ніяк не пов’язуючи його з майбутньою наукою про біосферу. Найбільш близько до сучасного розуміння будови біосфери підійшов Ж. Б. Ламарк (1744-1829) – творець першої цілісної еволюційної теорії. Він же вперше застосував у 1802 р. термін “Біологія”.

Тільки через декілька десятиліть всесвітньо відомий український вчений В. І. Вернадський (рис. 2) немов пере-відкрив термін “біосфера”, створив у 1919-1931 роках цілісне, розгалужене вчення про біосферу – біосферологію.

Народився він 12 березня 1863 р. у Петербурзі. За літературними даними його предок – литовський шляхтич Верна служив у війську Б. Хмельницького. Він оселився на Запорозькій Січі і згодом його нащадок змінив своє прізвище на русифіковане

Основи екології   Мягченко О. П.   1.1. Історія виникнення та розвитку екології як ознаки глобальних проблем безпеки людства

Рис. 2. В. І. Вернадський (1863-1945)

Вернацький, а пізніше – на Вернадський. Відомо, що дід В. І. Вернадського – Василій Іванович служив лікарем у війську Суворова і за людяне ставлення до французьких полонених від уряду Франції отримав орден Почесного легіона.

Батько В. І. Вернадського народився і довго жив у Києві, закінчив тут університет, отримав звання професора політичної економії. Невдовзі з родиною переселився до Петербурга, де і народився його син Володимир. Через п’ять років після цього сім’я Вернадських знову повернулася в Україну, в Харків.

В. І. Вернадський – видатний український та російський вчений природознавець, мінералог і кристалограф, засновник геохімії та біогеохімії, гідрохімії, вчень про ноосферу – ноосферологія та біосферу – біосферологія. Академік Санкт-Петербурзької Академії Наук з 1909 р., Академік Академії Наук України з 1918 р. В червні 1918 р., на пропозицію міністра освіти М. Василенка, очолив комісію з розробки законопроекту про заснування Української академії наук. В період 1918-1919 рр. Вернадський – перший президент АН України. У 1920-1921 роках професор Таврійського університету в Сімферополі, а в 1922-1939 – директор створеного ним Державного радієвого інституту та ряду інших наукових установ. Автор близько 400 праць, серед яких “Очерки геохімії” (1924-1927), “Біохімічні очерки ” (1922-1932, 1940) та багатьох інших. У 1926 р. він видав свою працю “Біосфера”, в якій виклав основи вчення про біосферу і показав, що її структура, динамічна рівновага склалися упродовж дуже тривалого відрізка часу. Біосфера – Це результат біохімічних процесів у земній корі. Він відзначив роль людини в її подальшому перетворенні в ноосферу.

Таким чином, Екологія – це наука про властивості, функції біосфери, про взаємозв’язки в ній між живими і неживими об’єктами, між людиною, суспільством і природою. Це визначення відповідає сучасному розумінню екології, як науки. Е. Геккель писав: “Екологія – це наука про економію природи, показує собою ту частину фізіології, що дотепер не вживалася у підручниках і в цьому відношенні обіцяє блискучі і несподівані результати”. Біосфера, як глобальна система, є об’єктом вивчення екології, а окремі її компоненти, складові, явища – предмети вивчення сучасної екології. Важливий внесок у розвиток майбутньої науки внесли своїми працями, самі того не підозрюючи, англійські вчені – Чарльз Дарвін, Георг Марш, російські вчені – А. І. Войєйков, А. І. Ферсман, К. А. Тімірязєв, К. Е. Ціолковський, С. І. Вавілов, А. П. Виноградов. Великий внесок у розвиток екології вніс В. В. Докучаев (1846-1903) – фундатор теорії грунтів, який детально визначив взаємодію біотичних та абіотичних факторів. У своїй праці “Вчення про зони природи” він вже намітив контури майбутньої науки, предметом якої, як він писав,” …є віковічний і завжди закономірний зв’язок, що існує між мертвою і живою природою, між рослинами і тваринними, мінеральними царствами, з одного боку, людиною, її побутом і навіть духовним світом – з іншого”. Все це відображає сучасна екологія.

Питання

1. Які причини виникнення і розвитку екології?

2. Хто був засновником фундаментальної екології?

3. Що Ви знаєте про засновника сучасної екології?

4. Як визначили предмет вивчення, значення екології?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Основи екології – Мягченко О. П. – 1.1. Історія виникнення та розвитку екології як ознаки глобальних проблем безпеки людства