Основи екології – Мягченко О. П. – 2.8.4. Заповідна справа – збереження біорізноманіття рослин і тварин
Історія виникнення і розвитку міжнародних созологічних органів охорони природи. Роль Організації Об’єднаних Націй, її структурних підрозділів у збереженні природи. Міжнародні, регіональні созологічні організації. Значення сучасних міжнародних організацій у збереженні природного середовища. Структура державних природоохоронних органів в Україні. Основні права природоохоронних органів – міжнародних, державних, регіональних.
Охорона природи – це прикладна галузь теоретичної екології, її технологічні прийоми, мета якої зберегти, врятувати природу і як ціле, і її окремі компоненти – зникаючі, що чисельно скорочуються, мало вивчені види. Тому часто виділяють окремий розділ – Созологія (гр. созо – рятувати). Термін “охорона” за тлумачним словником означає не давати, не допускати, ставити перепони до користування будь-чим. Отже, в цьому розумінні термін “охорона природи” недолугий.
Мета созології зберегти, відновити чисельність виду та його місце в природному середовищі. Цьому сприяють природоохоронні організації – державні, громадські різних рівнів – від міжнародних до місцевих.
Вже наприкінці XIX ст. століття визначилися риси нинішньої біосферної кризи – підвищена захворюваність та смертність, зростання забрудненості довкілля хімічними, фізичними, біологічними чинниками, зникнення видів. І вже тоді були намічені основні заходи, здатні їй запобігти. Але в період двох світових воєн, революцій вони не отримали розвитку.
Підтвердженням цього стала угода, укладена в 1875 р. між Австрією, Угорщиною та Італією про охорону перелітних птахів. У 1882 р. була підписана угода про регулювання рибальства в Північному морі, а в 1897 р. Росія, США, Японія підписали угоду про охорону морських котиків.
Ще в 1913 р. вчені, промисловці 18 країн – Австрії, Австралії, Аргентини, Бельгії, Великобританії, Голландії, Данії, Іспанії, Італії, Німеччини, Норвегії, Португалії. Росії, Сполучених Штатів Америки, Угорщини, зібралися в Берні (Швейцарія) на Конференцію з міжнародних проблем охорони природи. Розглядалися питання стану природи у світі, захисту зникаючих видів флори і фауни, боротьби із забрудненням природного середовища.
У 1935 р. Канада та США підписали угоду про не забруднення повітря, яка стала основою сучасної “Декларації принципів контролю забруднення повітря” для європейських країн.
Після другої світової війни однією з найважливіших угод міжнародного значення у сфері охорони морського середовища стала Лондонська конвенція 1954 р. про не забруднення морів нафтопродуктами.
У сфері правового захисту рослинного світу слід виділити найважливіші документи, загальний зміст яких наведено в табл. 17.
Таблиця 17. Конвенції в сфері збереження природи, її біорізноманіття, які ратифіковані Україною
№ з/п | Назва документа | Місце, рік прийняття | Затверджено законом України |
1. | Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсарська) | М. Рамсара, Іран, 1971 р. | №437/96-ВР, від 28.05.1987 Р. |
2. | Конвенція про охорону дикої флори та фауни (Бернська) | М. Берн, Швейцарія, 1979 р. | №436/96 від 29.10.96 р. |
3. | Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннська) | М. Бонн, Германія, 1980 р. | №535-14 від 19.03.1999 р. |
4. | Протокол про обмеження викидів окислів азоту або їх транскордонних потоків до Конвенції 1979 року про транскордонне забруднення повітря на великі відстані | М. Софія, Болгарія, 1988 р. | №153-89-п, від 03.06.89 р. |
5. | Поправка до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар | М. Лондон, Англія, 1990 р. | |
6. | Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті | М. Еспо, Фінляндія, 1991 р. | №534-14 від 19.03.99 р. |
7. | Конвенція про охорону біологічного різноманіття | М. Ріо-де-Жанейро, 1992 р. | №257/94-ВР від 29.11.94 р. |
8. | Конвенція про захист Чорного моря від забруднень (Бухарестська) | М. Бухарест, Румунія, 1992 р. | №3939 від 04.02.94 р. |
9. | Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї (Женевська) | М. Женева, Швейцарія, 1993 р. | №187-14 від 16.10.98 р. |
10. | Конвенція про ядерну безпеку (Віденська) | М. Відень, Австрія, 1994 р. | №736/97-ВР від 17.12.97 р. |
11. | Протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття (Картах енська) | М. Картахена, Мексіка, 1995 р. | №152-15 від 12.09.02 р. |
12. | Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (Гаазька) | М. Гаага, 1995 р. | №62-15 Від 04.07.02 р. |
13. | Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї | М. Женева, Швейцарія, 1993 р. | №187-14 від 16.10.98 р. |
14. | Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин | №535-14 від 19.03.99 р. | |
15. | Протокол ООН про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктиду | М. Нью-Йорк, США, 2001 р. | №2284-14 від 22.02.01 р. |
Отже, існує досить розгалужене міжнародне законодавство, виконання державами вимог якого може забезпечити збереження природного біорізноманіття. Велике значення у збереженні природного середовища, його живих і неживих об’єктів мають громадські організації різних рівнів – міжнародного, державного, місцевого.
На підставі міжнародного законодавства створюються заповідні території. В даний час на планеті налічується 552 великих державних заповідників, національних парків. В Азії – 182, Європі – 157, в тому числі в країнах СНД – 93, Африці – 94, Америці – 85 (у США – 27 ), в Австралії – 21.
Питання
1. Що таке охорона природа та созологія?
2. Коли виникла занепокоєність станом природи?
3. Охарактеризуйте міжнародні документи, спрямовані на охорону природи.