Основи екології – Мягченко О. П. – 2.5. Поняття про методи оцінки екологічного стану
Кінцевою метою природоохоронних заходів є забезпечення такого вмісту шкідливих речовин у повітрі, воді чи грунті, який шкідливо не вплине на якість навколишнього середовища і на здоров’я населення. У світовій практиці існує два принципово різних підходи щодо вирішення цієї проблеми. Перший – шкідливі речовини, які надходять від підприємств у навколишнє середовище, не повинні виявляти негативного впливу на природні екосистеми в цілому. Другий – дотримання екологічних нормативів для шкідливих речовин.
Згідно ГОСТу 17.1.1.01-77 величини гранично допустимого скиду (ГДС) шкідливої речовини – це її маса в стічних водах, максимально допустима для відведення із встановленим режимом в даному пункті водного об’єкта в одиницю часу з метою забезпечення норм якості води в контрольному пункті.
Величина ГДС (л/с, л/год або т/рік ) з урахуванням вимог до складу і якості води у водному об’єкті визначається як найбільший скид стічних вод у кубічних одиницях і дозволеної граничної концентрації шкідливої речовини в стічних водах.
Кінцева мета нормування речовин, що забруднюють навколишнє середовище, заключається в тому, щоб, незалежно від режимів природних чи антропогенних чинників, максимальна концентрація домішок в повітрі не перевищувала ГДК в атмосферному повітрі конкретного населеного пункту.
ГОСТ 17.2.3.02-78 “Правила встановлення допустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами” вимагає визначення ГДК для кожного джерела забруднення атмосфери за умови, що викиди шкідливих речовин від даного і від сукупності інших джерел з урахуванням розсіювання не створять приземної концентрації шкідливих речовин, що перевищує значеня ГДК.
Не повинні перевищуватися гранично допустимі рівні (ГДР) параметричних забруднень – акустичних, теплових, електромагнітних, радіоактивних та інших шкідливих факторів. Для, курортних, оздоровлювально-рекреаційних місцевостей встановлені більш суворі норми – значення ГДК зменшують на 20%.
При забрудненні природного середовища вище встановлених норм винні несуть адміністративну або кримінальну відповідальність. Велике значення має стаття 40 про дотримання екологічних вимог при експлуатації природних ресурсів – усі громадяни, заклади всіх форм власності повинні раціонально і економно їх використовувати та попереджати забруднення і виснаження, використовуючи для цього сучасні технології, відновлювати пошкоджені природні об’єкти, території.
Крім ГДК важливе значення мають показники гранично допустимих викидів (ГДВ) і Граничноно допустимих екологічних навантажень (ГДЕН) на природне середовище. Вони характеризують рівень техногенного, або екологічного навантаження, і визначають Екологічний стан, який може бути звичайним, перехідним, складним, критичним.
Прикладами можуть бути: 30-км зона Чорнобиля, регіон Азовського моря, міста Дніпродзержинськ, Донецьк, Маріуполь, Лисичанськ, Запоріжжя – критична ситуація; Київ, Кривий Ріг, Нікополь, Одеса, Львів – складна; міста Придніпров’я, Кіровоградщина – регіони з забрудненням природного середовища на 50-60% і виснаженними природними ресурсами, перехідна, з наближенням до загрожуючої, критичної – окремі регіони Полісся, Карпат із напіввиснаженими ресурсами і екологічно незабрудненими територіями.
Значення ГДВ – це загальна маса шкідливих речовин, викинутих промисловими підприємствами у навколишнє природне середовище в межах їх санітарно-захисних зон без нанесення їм шкоди і перевищення ГДК шкідливих речовин. Величини ГДВ встановлюють для кожного підприємства на певний термін (як правило на 1 рік). Їх визначають гігієнічними нормативами, які є важливими критеріями якості навколишнього середовища.
Контрольні органи – санітарно-епідеміологічні станції (СЕС), лабораторії охорони природи державних екологічних інспекцій, промислових підприємств повинні постійно контролювати значення ГДВ і ГДК шкідливих речовин.
Якщо у довкілля надходять декілька речовин з однаковими властивостями, то їх загальна концентрація не повинна перевищувати: С1/ГДК1 + С2/ГДК2 + … + Сn/ ГДК≤1, де С1, С2… – Сn фактичні концентрації ШР, а ГДК1… ГДКn – їх нормативні значення. Визначають величини ГДВ за ГОСТом 17.2.3.02-78, враховуючи розсіювання шкідливих речовин в атмосфері.
Основна еколого-економічна оцінка маловідходного, а отже, екологічно чистого виробництва характеризується способами переробки сировини, мінімальними витратами природних ресурсів, в тому числі енергетичних. Маловідходні виробництва повинні сприяти утворенню малостокових технологічних (замкнутих) систем і водооборотних циклів. Треба створювати принципово нові процеси одержання таких видів продукції, які виключають або різко скорочують технологічні стадії переробки, в процесі яких утворюється основна кількість відходів.
В останній час створені виробництва з замкненою структурою матеріальних потоків сировини і відходів, викидів, для яких характерний мінімум відходів у природне середовище. Будь-яке виробництво впливає на стан природи, яка його оточує.
Отже, треба знати всі характеристики виробництва, які можуть негативно впливати на стан довкілля. Часто впливи проявляються не зразу, а пролонговано, тому необхідно постійно контролювати стан довкілля, тобто вести моніторинг, що передбачено законодавством України.
Питання
1. Які показники складають основу екологічної оцінки промислового виробництва?
2. Що таке ГДК, ГДВ, ГДЕН, в чому їх зміст, значення?
3. Що таке рівень техногенного або екологічного навантаження, його критерії?
4. Які ознаки маловідхідних технологій?