Основи дидактики – Чайка В. М. – 1. Загальні засади дидактики
Дидактика як педагогічна наука пояснює діалектику процесу навчання, умови його реалізації і вдосконалення практики, розкриває суттєві для навчального процесу зв’язки, У структурі дидактичної теорії виокремлюють такі компоненти: процес навчання і його основні види, зміст освіти, цілі і завдання освіти, принципи і закономірності навчання, методи навчання, форми організації навчання, контроль та оцінювання результатів навчання. Дидактичні системи умовно поділяють на традиційні, позначені схематизмом, пошуком ідеального методу навчання, і педоцентричні, що грунтуються на врахуванні потреб, інтересів та здібностей учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності та мислення.
1.1. Сутність, функції і завдання дидактики
Дидактика є відносно самостійною частиною педагогіки. Вона вивчає зміст, принципи та методи освіти і навчання, конкретизує загальні педагогічні закономірності і категорії, тісно пов’язана з методиками вивчення
Навчальних дисциплін, спрямована на створення умов для реалізації розвитку особистості.
Вперше слово “дидактика” з’явилося у працях німецького педагога Вольфганга Ратке (1571-1635) і означало “мистецтво навчання”. Англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626) вважав дидактику самостійною науковою галуззю і виокремив ц із системи філософських знань. Аналогічно термін “дидактика” трактував і чеський педагог Ян-Амос Коменський (1592-1670), який назвав свій основний твір “Велика дидактика”. Сутність дидактики він визначив як “універсальне мистецтво навчати всього всіх”. Спочатку цим терміном позначали практичну діяльність, а потім поступово відокремлену науку про інтегрально-взаємопов’язані види діяльності – викладання та учіння.
Дидактичні процеси виникають із суспільної необхідності передати молодому поколінню накопичений досвід, важливий для розвитку суспільства. Як це здійснити найраціональніше і з найбільшим ефектом для формування особистості, є основною проблемою дидактики, яка ставить за мету протидіяти стихійній волі випадку в процесі навчання. Основним завданням освіти є оволодіння учнем знаннями, практичними вміннями і навичками та способами творчої діяльності. Дидактика покликана відповісти на питання: “чого навчати?” (зміст освіти), “як навчати?” (принципи і методи навчання), “як учитися?” (методи і прийоми самостійної творчої діяльності). У давнину дидакти здебільшого акцентували увагу на перших двох питаннях, що стосувалися діяльності вчителя. Проблема розвитку здібностей, пізнавальної активності та самостійності, творчості, мотиваційної сфери учнів у процесі навчання (діяльність учіння) стала центральною лише у XIX столітті.
Дидактика вивчає змістову і процесуальну сторони навчання в їх єдності: науково обгрунтовує його зміст, методи та організаційні форми, умови реалізації, особливі перетворення та поліпшення практики, шукає способи його вдосконалення, розробляє нові навчальні системи і технології.
Дидактика (грец. Didaktikos – повчальний) – Галузь педагогіки, яка вивчає теорію освіти і навчання, його закономірності, функції, категорії, форми і методи.
Об’єктом дидактики Є навчання як особливий вид діяльності, яка спрямована на передавання наступним поколінням соціального досвіду, його творче відтворення, тобто викладання (діяльність учителя) і учіння (пізнавальна діяльність учня) існують в єдності. Інші взаємозв’язки (учень – навчальний матеріал, учень – інші учні, учень – книга тощо) стають дидактичними настільки, наскільки вони об’єднані цими відношеннями. Наприклад, книга стає підручником, якщо вона є засобом навчальної діяльності для вчителя й учня. Отже, Предметом дидактики Є зв’язок. викладання й учіння, їх взаємодія.
Основними функціями дидактики є:
– теоретична (діагностична, прогностична), яка передбачає обгрунтування, систематизацію та узагальнення педагогічного досвіду, закономірностей і механізмів розвитку особистості в процесі навчання;
– практична (нормативна, інструментальна), яка полягає в розробленні проекту педагогічної діяльності, змісту, методів, форм навчання відповідно до поставлених дидактичних цілей. Обидві функції тісно взаємопов’язані.
Дидактична теорія постійно розвивається. На сучасному етапі перед дидактикою постають такі Завдання:
– обгрунтувати і конкретизувати принципи організації навчання, шляхи і засоби розвитку пізнавальної самостійності, активності, ініціативи учнів;
– визначити критерії добору і способи конструювання основних компонентів змісту освіти у зв’язку зі значним перевантаженням навчальних програм і підручників складним і другорядним матеріалом;
– дослідити функції і структуру методів і форм навчання;
– обгрунтувати міжпредметні та внутріпредметні зв’язки для актуалізації опорних знань, їх систематизації, формування навчальних і практичних навичок;
– забезпечити збалансованість соціальних і особистісних цілей у процесі навчання;
– розробити нові технології навчання.
Зв’язки дидактики з іншими науками, зокрема педагогічного циклу, зумовлені спільністю закономірностей методів, понять і взаємопроникненням наук. Існує певний взаємозв’язок дидактики з методиками конкретних навчальних предметів. Вона займається розробленням загальнотеоретичних основ процесу навчання
(закономірностей, принципів, методів), визначає особливості перебігу діяльності учня, а конкретні методики досліджують організацію навчання з окремих дисциплін, використовуючи при цьому її теоретичні ідеї.
Дидактика пов’язана з філософією, яка є методологічною основою для організації наукових пошуків і теоретичних узагальнень практики навчання. Філософія допомагає визначити перспективу вивчення універсальних зв’язків дидактичних явищ, вимагає аналізувати навчання як процесуальне явище, що неперервно розвивається, виявляти весь спектр суперечностей між діяльностями викладання й учіння та ін.
Проблематика дидактики тісно пов’язана з психологією, зокрема педагогічною. Дидактичні процеси є водночас психологічними. Психологія вивчає розвиток особистості під впливом навчання, особливості її сприймання, пам’яті, мислення, волі, емоцій, формування мотиваційної сфери тощо.
Зв’язок дидактики з теорією виховання полягає в єдності процесів навчання і виховання, можливості використовувати загальні закономірності, принципи, методи і форми виховання, щоб учні ефективно оволодівали знаннями, уміннями і навичками.
Знання з фізіології дають змогу активно і водночас відповідально та обгрунтовано “втручатися” в процеси формування особистості, враховуючи фізіологічні та гігієнічні фактори для організації навчання, можливі дидактичні втрати і перевантаження.
Дидактика пов’язана із соціологією, яка спрямована на подолання соціальних конфліктів, удосконалення методів управління та соціалізації особистості, вивчає закономірності поведінки і діяльності людей, а також їхні психологічні характеристики. Знання з естетики допомагають будувати дидактичний процес на засадах гармонійного предметного середовища, засобами навчання створювати оптимальні умови для праці та активної пізнавальної діяльності учнів, забезпечувати розвиток їхніх творчих здібностей. Зв’язок дидактики з кібернетикою дає змогу організовувати процес навчання як систему (сукупність взаємопов’язаних компонентів), забезпечувати моделювання та оптимальне управління цією системою.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)