Основи держави і права України – Ортинський В. Л. – Припинення зобов’язання
Підстави припинення зобов’язання. Зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов’язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України).
1. Припинення зобов’язання виконанням, проведеним належним чином.
2. Припинення зобов’язання переданням відступного. Зобов’язання припиняється за згодою сторін унаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, терміни й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 Цивільного кодексу України).
3. Припинення зобов’язання зарахуванням. Зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, термін виконання яких настав, а також вимог, термін виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.
4. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін (ст. 601 Цивільного кодексу України).
5. Припинення зобов’язання за домовленістю сторін. Зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов’язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов’язання, пов’язані з первісним зобов’язанням, якщо інше не встановлено договором (ст. 604 Цивільного кодексу України).
6. Припинення зобов’язання прощенням боргу. Зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 Цивільного кодексу України).
7. Припинення зобов’язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Зобов’язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 Цивільного кодексу України).
8. Зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає (ст. 607 Цивільного кодексу України).
9. Зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою.
10. Зобов’язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов’язаним з особою кредитора (ст. 608 Цивільного кодексу України).
11. Зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), окрім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю (ст. 608 Цивільного кодексу України).
Відповідальність за порушення зобов’язання. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Правові наслідки порушення зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема (ст. 611 Цивільного кодексу України):
1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, чи розірвання договору;
2) зміна умов зобов’язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Вина як підстава відповідальності за порушення зобов’язання. Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов’язання, є нікчемним (ст. 614 Цивільного кодексу України).
Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, – у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
При визначенні не отриманих доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх отримання (ст. 623 Цивільного кодексу України).
Співвідношення збитків і неустойки. Якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов’язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 Цивільного кодексу України).
Договір як підстава виникнення цивільного зобов’язання Поняття та види договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.
До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Укладення договору. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх суттєвих умов договору (ст. 638 Цивільного кодексу України).
Суттєвими умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як суттєві або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою бодай однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Форма договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для певного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ст. 639 Цивільного кодексу України).
Підстави для зміни або розірвання договору. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі суттєвого порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір вважається відповідно розірваним або зміненим (ст. 651 Цивільного кодексу України).
(2 votes, average: 4,00 out of 5)