Основи держави і права України – Ортинський В. Л. – Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення
Система органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначена в ст. 213 Кодексу про адміністративні правопорушення. Ці органи можна поділити на колегіальні, тобто ті, що розглядають справи колегіально, й одноособові, де справи розглядаються одноосібно уповноваженими службовими особами.
До першої групи належать адміністративні комісії при міськрайвиконкомах, виконавчі комітети селищних та сільських рад, місцеві суди. Друга група органів численніша. До неї входять органи внутрішніх справ (міліція), органи державного пожежного нагляду, органи залізничного транспорту, органи морського транспорту, органи річкового транспорту, органи повітряного транспорту, органи держгіртех-нагляду, органи держатомнагляду, митні органи, органи Міністерства оборони, органи, які здійснюють державний пробірний нагляд, органи Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування, органи державної статистики. Від імені цих органів справи про адміністративні правопорушення розглядають уповноважені на це службові особи: начальники, заступники, державні інспектори, інспектори-ревізори.
Серед названих органів найширше коло справ підвідомче адміністративним комісіям, які, згідно з чинним законодавством, утворюються при виконавчих комітетах і діють на підставі положення про ці комісії від 9 березня 1988 р.
Повноваженнями розглядати справи про адміністративні правопорушення наділені виконавчі комітети селищних і сільських рад. Підвідомче їм коло справ визначається ст. 219 Кодексу про адміністративні правопорушення, а також Законом України “Про органи місцевого самоврядування”.
Місцеві суди (судді), згідно зі ст. 221, розглядають справи, що межують з небезпечними діяннями, наприклад, про дрібне хуліганство, дрібне розкрадання державного та громадського майна. До компетенції місцевих судів віднесено також розгляд скарг і протестів на постанови інших органів (службових осіб) у справах про адміністративні правопорушення.
Порядок притягнення до адміністративної відповідальності
Першочерговим у порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності е встановлення факту порушення, передбаченого Кодексом про адміністративні правопорушення правил, і фіксація цього факту в протоколі. Вимоги щодо складання протоколу передбачені ст. 256 Кодексу, Протокол не складається у випадках, коли, відповідно до законодавства, штраф накладається і стягується, а попередження фіксується на місці вчинення правопорушення (ст. 258).
Правом складати протокол про адміністративне правопорушення наділене широке коло осіб, чітко визначене ст. 255 Кодексу. Такими є уповноважені на те службові особи відповідних державних органів: органів внутрішніх справ, виконавчого комітету міської ради, органів Міністерства екології України, органів державного санітарного нагляду тощо.
Належно оформлений протокол та інші матеріали надсилаються органові (службовій особі), який уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення. До порушника можуть застосовуватися заходи впливу: адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається, зазвичай, за місцем його вчинення. Може також в окремих випадках розглядатися за місцем проживання порушника або за місцем обліку транспортних засобів, коли йдеться про правопорушення водіями правил дорожнього руху.
Загальним правилом є розгляд справи в присутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Однак здебільшого присутність особи є обов’язковою.
Особа, яку притягують до адміністративної відповідальності, користується певними правами, зокрема: правом ознайомлюватися з матеріалами справи, давши пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватись юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову за справою тощо.
Процесуальний порядок розгляду справи врегульований ст. 278-282 Кодексу. Завершується розгляд справи винесенням постанови про накладення адміністративного стягнення або про закриття справи. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається особі під розписку.
Постанова за справою протягом 10 днів може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова може бути оскаржена до органу вищого рівня або до адміністративного суду.
Постанова підлягає обов’язковому виконанню з моменту її винесення. Для виконання постанови про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу дається 15 днів. Після закінчення цього терміну постанова підлягає примусовому виконанню. Порядок виконання постанов про застосування інших стягнень передбачений у розділі 5 Кодексу про адміністративні правопорушення.
Законодавство
1. Конституція України. – К., 2006.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Основи, 2005.
3. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. -№ 52. – Ст. 490.
4. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
5. Указ Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 р. // Голос України. – 26 червня 1997 р.
6. Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади, затверджені Постановою Кабміну України від 28 грудня 1992 р. // Урядовий кур’єр. – 1993. – 18 лютого.
7. Концепція адміністративної реформи в Україні. – К., 1998.
Література
1. Адміністративне право (академічний курс) / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Юридична думка, 2004.
2. Адміністративне право України: Підручник для юрщ. вузів і факультетів / За ред. проф. Ю. П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2005.
3. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Ін Юре, 2002.
4. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. проф. В. Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003.
5. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Під* ручник. – К., 2003.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)