Основи держави і права України – Ортинський В. Л. – 6.3. Шлюбний договір
Можливість укладення шлюбного контракту особам, які вступають у шлюб, було передбачено ще законодавцем у Законі України “Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім’ю України” від 23.06.1992 р., яким до вказаного кодексу було включено ст. 27-1.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про порядок укладення шлюбного контракту” від 16.06.1993 р. № 457 встановлено порядок його укладення. Зокрема ним передбачено, що шлюбний контракт укладається між особами, які одружуються, за їхнім бажанням до реєстрації шлюбу і набуває чинності лише з моменту реєстрації, та його не мають права укладати особи, що вже перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Прогресивними є норми нового Сімейного кодексу, де в ст. 92 передбачено, що шлюбний договір може бути укладено як особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, так і подружжям.
Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки, а також можуть бути визначені майнові права й обов’язки подружжя як батьків.
Однак шлюбний договір не регулює особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми; не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені СК України, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
Доцільно також зазначити, що за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
Шлюбний договір укладається в письмовій формі та нотаріально засвідчується. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набуває чинності у день реєстрації шлюбу. У разі укладення шлюбного договору подружжям він набуває чинності у день його нотаріального посвідчення. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, яка засвідчується відповідно до вимог чинного законодавства нотаріусом.
У шлюбному договорі встановлюється:
– загальний термін його дії, а також терміни тривалості окремих прав та обов’язків;
– чинність договору або окремих його умов (прав та обов’язків) і після припинення шлюбу;
– порядок зміни умов договору.
А також визначається майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, та правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу.
Законодавець надав право сторонам домовитися:
– про непоширення щодо майна, набутого ними за час шлюбу, спільної сумісної власності, й вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них;
– про можливий порядок поділу майна, у тому числі й в разі розірвання шлюбу;
– використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;
– внесення до шлюбного договору будь-яких інших умов щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства;
– про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, власністю їхніх родичів. Якщо у зв’язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим із подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї;
– про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.
Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та терміни виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Шлюбним договором також може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з отриманням ним майнової (грошової) компенсації.
Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається.
Шлюбний договір може бути змінено подружжям, про що укладається відповідний договір, та нотаріально посвідчується.
На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають суттєве значення.
Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. Права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього. У цьому випадку потрібно у нотаріальному порядку укласти договір про розірвання шлюбного договору.
Шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)