Основи держави і права України – Ортинський В. Л. – 3.2. Учасники цивільних відносин (особи у цивільному праві)
Фізичні особи
У ст. 24 Цивільного кодексу України визначено поняття фізичної особи як людини – учасника цивільних відносин. Фізичну особу як суб’єкта цивільно-правових відносин (її правосуб’єктність) характеризують такі властивості: цивільна правоздатність і цивільна дієздатність.
Здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ст. 25 Цивільного кодексу
України). Фізична особа має всі особисті немайнові права, майнові права, встановлені Конституцією України та Цивільним кодексом України (ст. 26 Цивільного кодексу України).
Необхідною правовою ознакою фізичної особи як суб’єкта права є її ім’я. Фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм іменем. Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Фізичній особі як суб’єкту цивільного права властиве також певне місце проживання. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання (ст. 29 Цивільного кодексу України).
Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним кодексом України і може бути обмежений винятково у випадках і в порядку, встановлених законом.
Цивільна дієздатність фізичної особи за обсягом (ступенем повноти) поділяється на такі види: залежно від віку – повна, часткова, неповна; залежно від наявності обставин, з якими закон пов’язує обмеження чи втрату цивільної дієздатності фізичної особи, – обмеження цивільної дієздатності судом чи визнання фізичної особи недієздатною.
Часткову цивільну дієздатність має фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (до них належать ті, які задовольняють побутові потреби особи, відповідають її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість); здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду, оскільки ця категорія осіб не є деліктоздатною.
Неповну цивільну дієздатність має фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Окрім правочинів, які можуть вчинятися особою, що має часткову дієздатність, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку).
Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.
Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла віку шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.
Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду (ст. 35 Цивільного кодексу України).
Фізична особа може бути обмежена судом у цивільній дієздатності у випадках, передбачених ст. 36 Цивільного кодексу України. Так, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який суттєво впливає на ЇЇ здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд може також обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.
Обмеження в дієздатності зумовлює визначений обсяг дієздатності фізичної особи. Водночас фізична особа може бути визнана недієздатною. Підставою цього є хронічний, стійкий психічний розлад, унаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун; відповідальність за шкоду, заподіяну недієздатною фізичною особою, несе її опікун (ст. 41 Цивільного кодексу України).
Тривала відсутність фізичної особи у місці її проживання та відсутність протягом одного року відомостей про місце й перебування можуть призвести до невизначеності майнових, аліментних, пенсійних, трудових та інших прав та інтересів осіб, з якими вона перебуває у правовідносинах. З метою усунення такої юридичної невизначеності ст. 43 Цивільного кодексу України передбачає створення спеціального легального статусу для такої особи – визнання безвісно відсутньою.
Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування (ст. 43 Цивільного кодексу України). На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку. За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою (ст. 44 Цивільного кодексу України).
Про особу у місці постійного проживання можуть бути відсутні відомості більш тривалий термін, аніж один рік (ст. 46 Цивільного кодексу України). Передбачено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до завершення цього терміну, але не раніше як за шість місяців.
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Правові та організаційні основи діяльності органів реєстрації актів цивільного стану регулюються Законом України від 24 грудня 1993 р. “Про органи реєстрації актів громадського стану”.
Акти цивільного стану. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов’язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків.
До актів цивільного стану належать: народження фізичної особи; встановлення її походження; набуття громадянства; вихід з громадянства та його втрата; досягнення відповідного віку; надання повної цивільної дієздатності; обмеження цивільної дієздатності; визнання особи недієздатною; шлюб; розірвання шлюбу; усиновлення; зміна імені; інвалідність; смерть; інші обставини, які започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків.
Окремі акти цивільного стану підлягають державній реєстрації. Такими актами громадянського стану є: народження фізичної особи; її походження; громадянство; шлюб; розірвання шлюбу; зміна імені; смерть (ст. 49 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу України, фізична особа з повною цивільною дієздатністю має право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановленому законом.
Опіка та піклування. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (ст. 55 Цивільного кодексу України).
Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, котрі визнані недієздатними.
Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.
Кожній фізичній особі від народження або за законом належать особисті немайнові права. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов’язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
Види особистих немайнових прав. Відповідно до Конституції України, фізична особа має право на життя, право на охорону здоров’я, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, Цивільним кодексом та іншими законами, не є вичерпним. У Цивільному кодексі України всі особисті немайнові права, залежно від цільового призначення, поділяють на:
– особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи (право на життя, здоров’я, свободу, особисту недоторканність тощо);
– особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи (право на ім’я, індивідуальність тощо).
Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених Конституцією України, можливе лише у випадках, передбачених нею. Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених Цивільним кодексом та іншим законом, можливе лише у випадках, передбачених ними.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено У друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Фізична особа має невід’ємне право на життя. Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою. Забороняється задоволення прохання фізичної особи про припинення ЇЇ життя.
Фізична особа має право на охорону її здоров’я. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги (ст. 283, 284 Цивільного кодексу України).
Фізична особа має право на ім’я. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправленим. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо перекручення імені здійснене у засобі масової інформації, воно має бути виправленим у тому ж засобі масової інформації (ст. 294 Цивільного кодексу України).
Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ст. 297 Цивільного кодексу України).
Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду (ст. 311 Цивільного кодексу України).
(2 votes, average: 2,50 out of 5)