Організація виробництва – Гриньова В. М. – 1.3. Закономірності, основні принципи організації виробництва. Системна концепція організації виробництва
Організація виробництва – це комплекс заходів, спрямованих на раціональне поєднання процесів праці з речовинними елементами виробництва в просторі й часі з метою підвищення ефективності виробництва, тобто досягнення поставлених завдань у найкоротший строк за найкращого використання виробничих ресурсів.
Організація виробництва охоплює проектування, здійснення на практиці, удосконалення виробничого процесу, тобто це діяльність, пов’язана з розробкою, використанням і удосконаленням виробничих систем, на основі яких виробляються основна продукція або послуги підприємства. Організацію виробництва можна також розглядати як сукупність дій із планування, координації та виконання виробничо-технологічного циклу для створення продуктів і сервісу.
Для кращого розуміння сучасного визначення організації виробництва важливо простежити основні етапи розвитку концепцій виробництва та їхній зміст (табл. 1.1).
Таблиця 1.1. Еволюція організації виробництва
Виробнича концепція | Період, автор | Основний зміст концепції |
1 | 2 | 3 |
Поділ праці | 1776 р., А. Сміт | Поділ процесу виробництва на кілька завдань та закріплення за кожним завданням різних працівників |
Взаємозамінні частини | 1790 р., Е. Уїтні | Стандартизація елементів продукції для забезпечення взаємозамінності |
Парето-аналіз | 1900 р., В. Парето | Метод класифікації елементів: не всі елементи є однаково важливими (значимими) |
Продовження табл. 1.1
1 | 3 | |
Науковий менеджмент | 1911р., Ф. У. Тейлор | Спостереження, вимірювання, аналіз та покращення робочих процесів; виявлення найкращих способів виконання кожної операції з погляду максимізації випуску продукції |
Система Управління виробництвом | 1911р., А. Файоль | Виділення функцій управління підприємством (технічних, комерційних, фінансових, охорони, розрахункових, адміністративних) та завдань управління (прогнозування, планування, організація, координація, контроль) |
Наукова організація та управління колективною працею | 1911р., Г. Емерсон | Комплексний підхід до вирішення завдань організації та управління виробництвом з урахуванням їх ефективності (поняття було введено вперше) |
Діаграма Виробничих операцій | 1912 р., Г. Гантт | Діаграма має значне поширення у промисловості як основа виробничого планування |
Конвеєр, поточне збирання | 1913 р., Г. Форд | Вперше була застосована під час збирання автомобіля моделі “Т” |
Моделі управління запасами | 1913- 1925 pp. Ф. Харріс, Р. Уїлсон | Математичні моделі, які використовуються для прийняття рішень з управління виробничими запасами |
Статистичні Оцінки Та контроль | 1935- 1940 рр. | Використовуються для контролю виробничих процесів |
Дослідження операцій | 1940 р. | Методологічний та методичний інструментарій для оптимізації рішень в управлінні |
Сіткове планування | 50-ті роки, М. Уолкер, Д. Келлі, Д. Малькольм | Планування та управління дослідженнями та розробками нової техніки |
Поява цифрових електронно-обчислювальних машин | 1951 p., С. Юнівак | ПЕОМ почали використовувати на фірмах для планування, контролю тощо виробничого процесу. Комп’ютери стають інтегральною частиною операційного менеджменту |
Закінчення табл. 1.1
1 | 2 | 3 |
“Total Quality Management” | 1950-1970 pp. Е. Демінг, Дж. Юран, К. Ішикава, Ф. Кросбі | Філософія управління якістю, уперше була застосована японськими автомобілебудівниками |
CAD/CAM-технології та системи | 1960 -1970 pp. | Використання комп’ютерних систем підтримки проектування та виробництва (подібні вітчизняним САВР та АСУ) |
Гнучкі виробничі системи, комп’ютерний контроль даних | 1970- 1980 pp. | Використання швидко переналаго-джуваного технологічного автоматизованого обладнання. Комп’ютерна підтримка виробництва |
Комп’ютерні Інтегровані Виробництва; Роботизовані Комплекси | 1980- 1995 рр | Інтегроване використання комп’ютерів, інформаційних технологій, гнучких виробничих систем у плануванні, виробництві й тотальному управлінні якістю. Робототехніка |
Як уже зазначалося, організація виробництва охоплює всі складові виробничої системи та аспекти її виробничо-господарської діяльності та включає:
– організацію праці робітників підприємства як процес установлення й удосконалення способів виконання й умов протікання процесів праці;
– організацію виробничих процесів у часі та просторі як процес функціонального, просторового і тимчасового поєднання і зв’язку речовинних та особистісних чинників виробництва;
– організацію потокових методів виробництва як процес предметного сполучення робочих місць на ділянці, що поєднує різні групи устаткування для закінченого циклу обробки деталей або збирання виробів;
– організацію автоматичного і гнучкого автоматизованого виробництва як процес комплексної механізації й автоматизації не тільки технологічних операцій, а і допоміжних прийомів
Праці (настановних, контрольних, обслуговуючих, транспортних, командних, тобто управляючих);
– організацію допоміжних цехів і обслуговуючих господарств підприємства як процес комплексного обслуговування основних цехів підприємства за всіма функціями, що виходять за межі їх основної спеціалізації;
– організацію технічного контролю якості продукції як процес установлення якості продукції, що випускається на підприємстві, забезпечення конкурентоспроможності виробів і економії суспільної праці;
– організацію технічного нормування праці як процес установлення ступеня витрат праці на виготовлення одиниці продукції або виконання заданого обсягу роботи за визначений період часу;
– організацію і планування створення й освоєння нової техніки і нової технології як процес створення нової і поліпшення діючої техніки та технології з обліком технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів;
– організацію управління як процес створення й удосконалювання систем управління і способів їх функціонування.
Раціональна організація виробництва полягає в тому, щоб інтегрувати всю сукупність різнорідних компонентів, що реалізують процес виробництва, у цілісну і високоефективну виробничу систему, всі елементи якої ретельно “підігнані” один під одного за всіма аспектами їх функціонування.
Організація виробництва й оптимальне управління ним є найважливішими чинниками прискорення науково-технічного прогресу. Вони забезпечують найбільш повне й ефективне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів підприємства, зниження собівартості та підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці й ефективності виробництва, істотне скорочення тривалості циклу “дослідження – проектування – виробництво – реалізація” і підвищення темпів відновлення продукції та технічного розвитку виробництва.
Основні завдання, що розв’язуються організацією виробництва, такі:
– скорочення часу запуску нової продукції у виробництво;
– створення гнучких виробничих систем, що дають змогу в масовому обсязі виробляти і пропонувати послуги за індивідуальними замовленнями споживачів;
– управління глобальними виробничими мережами;
– розробка нових технологічних процесів і впровадження їх в наявні виробничі системи;
– швидке досягнення високої якості продукції та збереження досягнутого рівня в період, що передує реструктуризації;
– управління різнорідною робочою силою;
– дотримання обмежень, пов’язаних з охороною навколишнього середовища, етичних норм і державного законодавства.
1.3. Закономірності, основні принципи організації виробництва. Системна концепція організації виробництва
Системна концепція організації виробництва передбачає поділ принципів організації на принципи організації структури управління та принципи організації процесу управління.
До принципів організації структур управління належать:
– економність і гнучкість структури управління;
– відповідність генеральним і територіальним схемам управління;
– скорочення кількості рівнів і ланок у структурі;
– скорочення витрат на склад апарату управління;
– чітке розмежування лінійного та функціонального управління;
– єдність розпорядливості та відповідальності;
– дотримання норм керованості;
– відповідність прав і обов’язків.
Принципи організації процесу управління включають:
– забезпечення максимальної керованості, тобто зведення до мінімуму некерованих об’єктів;
– орієнтація на досягнення поставлених цілей, а не па усунення впливів, що обурюють;
– визначення ступеня раціональності централізації управління;
– рівномірність розподілу робіт;
– забезпечення необхідних характеристик управління;
– спрощення процедурної частини;
– зведення до мінімуму зворотно-поступальних дій по горизонталі та вертикалі;
– максимальне виключення впливу суб’єктивних чинників;
– узгодження процесів у просторі й часі;
– раціональне сполучення регламентування, нормування й інструктування;
– відповідність організаційних форм використання технічних систем організації процесу управління;
– використання стандартизації в управлінні.
Системна концепція організації виробництва дає змогу підвищувати якість і ефективність управління на підприємстві, адаптувати параметри функціонування організації до зовнішнього або внутрішнього середовища, підтримувати стійкість організації, забезпечувати упорядкованість параметрів структури організації.
Контрольні запитання та завдання
1. З яких структурних компонентів складається поняття “організація”?
2. У чому полягає сутність дисципліни “Організація виробництва”?
3,^ Розкрийте взаємозв’язки курсу “Організація виробництва” з іншими дисциплінами.
4. Покажіть взаємозв’язок законів і загальних принципів організації, принципів раціоналізації структур і процесів.
5. Які основні елементи містить “системна концепція організації виробництва” ?
6. Перелічіть загальні принципи організації.