Організація готельного обслуговування – Мальська М. П. – 8.1. Чинники формування архітектурних типів готелів
8.1. Чинники формування архітектурних типів готелів
Деякі готелі за оригінальністю архітектури, оздобленням фасаду, використанням будівельних матеріалів відомі в усьому світі. До них належать один з найвищих в Європі готель “Westin Rotterdam” (Нідерланди), “Royal Olympic Hotel” (Греція) з терасами на скляному фасаді з насадженнями декоративних дерев тощо. Водночас особливості архітектури відіграють роль культурно-естетичного чинника забудови території – споруда готелю гармонійно доповнює місцевий архітектурний колорит або створює архітектурну протилежність локальному архітектурному плануванню та певний естетичний дискомфорт. З типом планування і забудови суттєво пов’язані витрати на благоустрій навколишньої території, відрахування за використання земельної ділянки (податок на землю, орендна плата тощо), догляд і ремонт будівлі та ін.
Архітектурно-планувальна характеристика готелю впливає на особливості обладнання закладу інженерно-технічними засобами – вагомий фактор безпеки проживання для гостей і роботи для персоналу. У великих готелях виникає необхідність додаткових заходів безпеки, зумовлених людськими, природними, технічними чинниками. Водночас архітектурно-планувальна організація готелів також зазнає впливу низки факторів, серед яких виокремлюють: історичний тип будівлі; місце у міській забудові; характер природного ландшафту; категорію готелю; економічні й етнічні особливості регіону.
Сучасні готелі побудовані здебільшого у XIX-XX ст., особливо інтенсивно їхнє будівництво здійснювалось після Другої світової війни. Розширення мережі готельних підприємств, у тому числі значних розмірів, зумовлювалось зростаючим значенням туризму, ділової активності, широким використанням нових технологій і матеріалів у будівництві, насамперед залізобетону.
Характерною ознакою в архітектурному стилі європейських та американських готелів кінця XIX – початку XX ст. є намагання надати фасаду будівель представницького вигляду, що засвідчує комфорт і високу економічну рентабельність засобу розміщення. В оформленні композиції екстер’єру використовували чимало архітектурно-декоративних елементів, які відповідали вимогам підвищеної монументальності фасаду. Мозаїчність композиції пов’язувалась із застосуванням класичних елементів – колон, арочних переходів, розірваних фронтонів. Вони увиразнювали монументальність будівлі, не поступаючись палацам другої половини XIX ст. Архітектура готелів, побудованих у цей період, у тому числі “Прем’єр-Палас” (Київ), “Гранд-Готель” (Львів) відповідала тодішнім естетичним уподобанням Європи. В інтер’єрі використовували нові принципи організації планування й оздоблювані матеріали. Тоді сформувалась типова для сучасних готелів схема планування першого поверху: в центрі розташований вестибюль з парадним сходовим холом, тут же, або у напівпідвалі – ресторан, адміністративні й господарські приміщення, на інших поверхах – житлові кімнати. Готелі цього періоду в архітектурно-планувальній композиції зовнішнього вигляду, плануванні житлових і нежитлових приміщень, розмірах зазвичай суттєво відрізняються від готелів, побудованих після Другої світової війни.
Архітектура сучасних готелів від середини 60-х років XX ст. пов’язана зі загальним процесом урбанізації. В закладах розміщення це відображено в будівництві багатоповерхових архітектурних форм для обслуговування значної кількості гостей. Прикладом є готель “MGM Grand” у Лас-Вегасі (США) на 5505 номерів. Він належить до найбільших готелей світу. В його будівництві використано залізобетон, у зовнішньому облицюванні – скло, внутрішній простір раціонально спланований, обладнаний складною системою інженерних комунікацій, різного типу закладами харчування, підприємствами допоміжного сервісу.
Популярними стають комплекси – готелі, що складаються з двох і більше просторово відокремлених корпусів зі системою установ різнопрофільного інфраструктурного забезпечення – харчування, розважальними, виставковими й іншими закладами. Грандіозністю вирізняються готельні комплекси атріумного типу, характерні для відомих ділових і курортних центрів тощо. Такий тип архітектурно-планувальних форм готелів започаткований з будівництвом готелю “Hyatt Regency” 1967 p. в Атланті (США). Готель має форму квадрата з внутрішнім атріумом (подвір’ям), перекритого склом на рівні
22 поверху. В просторі озелененого атріуму вирізняються поверхові галереї, ліфтовий хол зі скляними кабінами ліфтів. Внутрішній простір атріуму організований як мініатюрне містечко зі зонами відпочинку, ресторанами, торговими закладами, спортивними майданчиками та ін. [49, с. 130].
Велика роль в архітектурно-планувальній організації готелів належить їхньому розташуванню у забудові – в центрі міста, на його околиці, поблизу визначних об’єктів міської інфраструктури (пам’ятки історії й архітектури, відомчих установ, закладів культури та ін.), у приміській чи парковій зоні відпочинку. Розташування готелю у центрі міста зумовлює необхідність органічної відповідності архітектурному ансамблю вулиці, площі, сусідніх будівель. Одночасно споруда готелю є основним архітектурним акцентом у забудові мікрорайону, вирізняється оригінальністю архітектури, що засвідчує престиж готельного комплексу.
Спорудження готелю у центральній міській забудові обумовлює компактну форму споруди. Конфігурація виділеної ділянки визначає вибір планувального типу закладу розміщення. Для більшості готелів центральної частини міст притаманна багатоповерховість, основа будівлі часто має прямокутну, трапецієподібну форму, форму трилисника.
Економічні чинники відображені в раціональності проектування споруди готелю, зокрема на планувальній структурі житлових поверхів, номерів, приміщень для обслуговуючого персоналу, ліфтових і сходових холах, горизонтальних і вертикальних комунікаціях, зв’язках між поверхами та приміщеннями в межах поверху, зрештою на затратах часу, зручності використання приміщень різних функціональних груп.
Готелі, розташовані в історичній частині міста, повинні відповідати її архітектурному типу. Наприклад, будівля готелю “К+К Hotel Central”, розташована в історичній частині Старої Праги, поряд з Пороховою вежею, ідентична в архітектурній композиції з житловими будинками XVII-XIX ст. Окремі готелі можуть розташовуватись у пам’ятках архітектури або належать до архітектурно-туристського комплексу міста. Наприклад, готель “Eisenhut” у м. Таубер (Німеччина) ексклюзивний у плані розташування в пам’ятці пізньосередньовічної архітектури XV-XVIII ст.
Готель у міській або приміській відпочинковій зоні зумовлює поєднання архітектури будівлі з особливостями навколишнього природного ландшафту, сприяє поєднанню ділових зв’язків і відпочинку. Так, готель “Duin Kruidberg Country Estate”, розташований у національному парку біля Амстердама (Нідерланди), серед мальовничого лісу на узбережжі озера, поєднує унікальні риси місцевого природного ландшафту й архітектури псевдоготичного стилю.
У місцях з обмеженим простором забудови використовують технології будівництва, коли перші поверхи мають зменшені розміри, а у вищих протяжність і площа збільшується. Наприклад, в 11-по-верховому готелі “Du Lac” у Тунісі кожен наступний поверх нависає над попереднім.
Зімкнута міська забудова зумовила розвиток компактних багатоповерхових (циліндричних, конічних форм) готельних будівель централізованого планування. Таку архітектуру, наприклад, має 36-по-верхова башта-готель “Holiday Inn” в Аусбурзі (Німеччина). Номери у готелі розташовані з першого до одинадцятого поверху, приміщення загального користування – на останніх або у підвальних і цокольних поверхах. Така схема планування типова для більшості готелів баштового типу [49, с. 228].
Різні цілі туристичних подорожей зумовили появу багатофункціональних готелів, поєднаних з установами іншого цільового призначення: адміністративними і торговими закладами, навчальними та конгрес-центрами, концертними й виставковими залами та ін. Таке поєднання, зокрема, характерне для Центру міжнародної торгівлі у Москві, в структурі якого – два готелі (квартирного й атріумного типу), діловий центр з виставковим і конгрес-залом, приміщення для офісів і торгівлі. Туристський комплекс “Київська Русь” у Києві охоплює два готелі, туристичне агентство та конгрес-хол.
Для готелів, розташованих у туристично-оздоровчих районах, серед природних ландшафтів, притаманні безпосередній зв’язок архітектурно-планувальних форм із довкіллям. Характер природного ландшафту зумовлює вибір архітектурних форм, з-поміж яких розрізняють [49, с. 230]:
1. Архітектурні форми, що вписуються у ландшафт. Наприклад, готель для туристів і спортсменів “Borqafjol” у Швеції складається з чотирьох будівель, які зовнішнім виглядом нагадують снігові пагорби.
2. Протиставлення архітектури туристського готелю ландшафту або рельєфу. Згідно з цим підходом використовують два варіанти домінування: в першому акцентом є ландшафт – готель “Голуба затока” в Криму, в другому – готель, скажімо, готель “Скельний” у Криму, що чітко виражений своїми розмірами у рельєфі природного ландшафту.
3. Підпорядкування архітектури ландшафту – в цьому підході природні форми ландшафту й архітектурні форми гармонійно поєднуються. Так, архітектура “Steigenberger Hotel GStaad-Saanen” (Швейцарія) максимально повторює рельєф комплексом зімкнутих будівель різної висоти, композиція дахів яких відтворює силует навколишніх гірських хребтів.
Готелі в межах туристично-оздоровчих центрів разом з іншими туристськими закладами найчастіше об’єднані в комплекси. Відповідно до спеціалізації розрізняють такі типи туристських комплексів:
– молодіжний (туристський готель, туристська база, туристська станція, туристський табір);
– туристськоспортивний (туристський готель, туристська база, спортивно-оздоровчий табір);
– гірськоспортивний (туристський готель, туристська база, гірськолижна станція); .
– водноспортивний (туристський готель, водна база – акватель, флотель, водна станція – ботель).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)