Організація готельного господарства – Головко О. М. – 10.2.2. Виробнича санітарія і гігієна праці
Гігієна праці розглядає питання, пов’язані з умовами роботи і їхнім впливом на людський організм; розробляє гігієнічні і лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на поліпшення і збереження здоров’я працівників, підвищення працездатності і продуктивності праці. Діяльність людини, залежно від умов реалізації і особливостей технологічних процесів, може супроводжуватись суттєвим відхиленням параметрів виробничого середовища від їх природного значення, бажаного для забезпечення нормального функціонування організму людини.
Уникнути небажаного впливу техногенної діяльності людини на стан виробничого середовища і довкілля в цілому практично нереально. Тому метою гігієни праці є встановлення таких граничних відхилень від природних фізіологічних норм для людини, допустимих навантажень на організм людини, які не будуть викликати негативних змін у функціонуванні організму людини і окремих його систем.
На сучасному етапі розвитку гігієни праці як науки, гігієністи при вирішенні питань охорони здоров’я працюючих дотримуються так званого порогового принципу: фактичне відхилення окремого чинника виробничого середовища від природної фізіологічної норми до певної межі не спричиняє небажаних змін в організмі людини і не призведе до негативних наслідків.
Особливе значення має оцінювання умов праці, яке є основою для вжиття заходів, необхідних для запобігання небезпекам або зведення їх до мінімуму.
Відповідно до “Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу”, затвердженої МОЗ від 27.12.2001 за № 528 класу умов праці визначається тим чинником виробничого середовища, напруженості або тяжкості праці, який має найбільше відхилення від нормативних вимог.
Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації праці, умови розподіляють на 4 класи:
1 клас – оптимальні умови праці – такі умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності;
2 клас – допустимі умови праці – характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонування стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не справляють негативного впливу на стан здоров’я;
3 клас – шкідливі умови праці – характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі людини поділяють на чотири ступені: перший ступінь характеризується рівнями шкідливих виробничих факторів, які викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та збільшують ризик погіршення здоров’я; другий ступінь – це умови праці, які характеризуються рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та збільшують ризик погіршення здоров’я; третій ступінь – умови праці, які характеризуються рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до зростання виробничо обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань; четвертий ступінь – умови праці характеризуються рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності);
4 клас – небезпечні (екстремальні) умови праці – характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і праці, вплив яких протягом робочої зміни створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.
Шкідливі фактори виробничого середовища відповідно до Гігієнічної класифікації поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та фактори трудового процесу.
Фізичні фактори: мікроклімат (температура, вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання); виробничий шум, ультразвук; вібрація (локальна, загальна); неіонізуючі електромагнітні поля і випромінювання (електростатичні поля, постійні магнітні поля, електричні і магнітні поля промислової частоти (50 гЦ)); електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону, електромагнітні випромінювання оптичного діапазону (у т. ч. лазерне та ультрафіолетове); іонізуючі випромінювання; освітлення – природне (відсутність або недостатність), штучне (недостатня освітленість, пряма і відбита сліпуча блискучість, пульсація освітленості).
Хімічні фактори: речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом, та/або для контролю яких використовуються методи хімічного аналізу.
Біологічні фактори: мікроорганізми-продуценти, живі клітини і спори, що містяться в препаратах, патогенні мікроорганізми.
Фактори трудового процесу: важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщення в просторі; напруженість праці – це інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.
Мікроклімат приміщень – умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвенції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень (табл.10.1).
Таблиця 10.1. Класифікація робіт за важкістю та енерговитратами (ДСН 3.3.6.042-99)
Класифікація робіт | Характеристика робіт | Енерговитрати, Вт, (ккал/год) |
І-а – легка | Виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження | 105- 140 (90-120) |
І-б – легка | Виконуються сидячи, стоячи або в русі з незначними фізичними навантаженнями | 141 – 175 (121-150) |
ІІ-а – середньої важкості | Виконуються в русі при переміщенні вантажів вагою до 1 кг або сидячи чи стоячи з фізичними навантаженнями | 176-232(151-200) |
II – важка | Пов’язані з хворобою, переміщенням та перенесенням вантажів вагою до 10 кг і супроводжуються помірним фізичним навантаженням | 233-290(201-250) |
III – важка | Постійне переміщення з перенесенням вантажів (понад 10 кг), що потребують значних фізичних зусиль | 291 -349(251-300) |
Значення параметрів мікроклімату суттєво впливають на самопочуття і працездатність людини. Тривала дія високої температури тіла людини при одночасній підвищеній його вологості призводить до збільшення температури людини до 38-40 град, (гіпертермія). При підвищенні температури значно збільшується потовиділення, внаслідок чого настає різке порушення водного обміну.
З потом із організму виділяється значна кількість солей, головним чином хлористого натрію, калію, кальцію. Зростає вміст у крові молочної кислоти, сечовини, внаслідок чого вона згущується. Перегрів тіла людини супроводжується головними болями, запамороченням, нудотою, загальною слабкістю, часом можуть виникати судоми та втрата свідомості. Негативна дія високої температури збільшується при підвищеній вологості.
Суттєві фізіологічні зміни в організмі можливі також при низькій температурі, яка призводить до переохолодження організму (гіпотермія). Найбільш вираженими реакціями на низьку температуру є звуження судин м’язів та шкіри. Охолодження тіла викликає порушення рефлекторних реакцій, зниження тактильних та інших реакцій, утруднення рухів. Все вищевказане може бути причиною травматизму.
Недостатня вологість повітря (нижче 20%) призводить до підсихання слизових оболонок дихальних шляхів та очей, внаслідок чого зменшується захисна здатність протистояти мікробам.
Фізіологічна дія рухомого потоку повітря пов’язана із змінами у температурному режимі організму, а також механічною дією (повітряним тиском), яка вивчена недостатньо. При санітарно-гігієнічному нормуванні умов мікроклімату відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 виділяють два періоди року: теплий (середньодобова температура зовнішнього середовища не перевищує +10 град.). Показники температури повітря в робочій зоні по висоті та горизонталі неповинні виходити за межі нормованих величин. Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень згідно ДСН 3.3.6.042-99 наведені в таблиці 10.2.
Таблиця 10.2. Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря робочої зони виробничих приміщень
Період року | Категорія робіт | Температура повітря, °С | Відносна вологість, % | Швидкість руху, м/с |
Холодний | Легка І а | 22-24 | 60-40 | Од |
Легка І б | 21-23 | 60-40 | 0.1 | |
Середньої важкості ІІ а | 19-21 | 60-40 | 0,2 | |
Середньої важкості ІІ б | 17-19 | 60-40 | 0,2 | |
Важка ІІІ | 16-18 | 60-40 | 0,3 | |
Теплий | Легка І а | 23-25 | 60-40 | 0,1 |
Легка І б | 22-24 | 60-40 | 0,2 | |
Середньої важкості ІІ а | 21-23 | 60-40 | 0,3 | |
Середньої важкості ІІ б | 20-22 | 60-40 | 0,3 | |
Важка ІІІ | 18-20 | 60-40 | 0,4 |
Допустимі мікрокліматичні умови – це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності. Величини показників допустимих мікрокліматичних умов встановлюються для постійних і непостійних робочих місць. Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень, неповинні виходити за межі показників, наведених в таблиці 10.3
Таблиця 10.3. Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень
Період року | Категорія робіт | Температура,0 С | Відносна вологість на робочих місцях – постійних і непостійних, (%) | Швидкість руху на робочих місцях – постійних і непостійних (м/сек.) | |||
Верхня межа | Нижня межа | ||||||
На постійних робочих місцях | На непостійних робочих місцях | На постійних робочих місцях | На попостій них робочих місцях | ||||
Холодний | Легка І а | 25 | 26 | 21 | 18 | 75 | Не більше Од |
Легка І б | 24 | 25 | 20 | 17 | 75 | Не більше 0,2 | |
Середньої важкості IIа | 23 | 24 | 17 | 15 | 75 | Не більше 0,3 | |
Середньої важкості ІІ б | 21 | 23 | 15 | 13 | 75 | Не більше 0,4 | |
Важка III | 19 | 20 | 13 | 12 | 75 | Не більше 0,5 | |
Теплий | Легка І а | 28 | 30 | 22 | 20 | 55 – при 28°С | 0,2-0,1 |
Легка І б | 28 | 30 | 21 | 19 | 60 – при 27° С | 0,3-0,1 | |
Середньої важкості II а | 27 | 29 | 18 | 17 | 65 – при 26°С | 0,4-0,2 | |
Середньої важкості II б | 27 | 29 | 15 | 15 | 70-при 25°С | 0,5 – 0,2 | |
Важка III | 26 | 28 | 15 | 13 | 75 – при 24° С і нижче | 0,6-0,5 |
Існують декілька гігієнічних критеріїв оцінки умов праці:
O забруднення повітря;
O температура, вологість і швидкість руху повітря;
O рівень шуму;
O освітленість;
O санітарний стан;
O особиста гігієна співробітників.
Забруднення повітря. Усі приміщення готелю, де працює персонал, повинні бути просторими, мати досить високі стелі, бути оснащеними природною або примусовою вентиляцією, що забезпечує нормальну циркуляцію повітря і виключає проникнення сторонніх запахів.
Температура, вологість і швидкість руху повітря. Ці параметри мають сильний вплив на стан людини, її працездатність і регулюються за допомогою системи опалення. Температура повітря в приміщеннях повинна бути не нижче 18°С, вологість повітря в теплий період року 30-60%, у холодний – не більш 70%, швидкість руху повітря в холодний період – до 0,3 м/с, у теплий – до 0,5 м/с.
Рівень шуму. Шум – це будь-який неприємний або небажаний звук, який наносить шкоду здоров’ю людини, знижує працездатність, викликає втомлюваність. З фізичної точки зору – це хвильові коливання пружного середовища, що поширюються з певною швидкістю в газоподібній, рідкій або твердій фазі.
За частотою. Звукові коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові (з частотою коливання 20 Гц); звукові (ті, що ми чуємо – від 20 Гц до 20 кГц); ультразвукові (більше 20 кГц). Швидкість поширення звукової хвилі залежить від властивостей середовища, і, насамперед, від його щільності. Людина сприймає звуки в широкому діапазоні інтенсивності (від нижнього порога чутності до – больового порога). Але звуки різних частот сприймаються неоднаково, найбільша чутність звуку людиною відбувається у діапазоні 800-4000 Гц, найменша – в діапазоні 20-100 Гц.
Нормативи виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку регламентовані ДСН 3.3.6.037-99, наведено в таблиці 10.4.
У готельних підприємствах рівень шуму та зменшення впливу на людину забезпечується завдяки таким заходам. Підлоги в коридорах, холах і вітальнях мають покриватися звукопоглинаючими килимами або покриттями, що їх замінюють. Телевізори мають встановлюватися лише в номерах або спеціальних приміщеннях, а телефон загального користування – віддалік від житлових кімнат у спеціальних кабінах або під акустичним ковпаком. Для зменшення шуму в житлових і громадських приміщеннях використовують спеціальні звукоізолюючі вікна і двері, звукоізолююче оброблення стін.