Організація бізнесу – Скібіцький О. М. – Закон переливу капіталу
Якщо предметом економічної науки є закони розвитку економічної системи, а виробництво – важлива ланка (елемент) такої системи, то звідси логічно випливає висновок, що виробництво, а отже діяльність товаровиробників, також регулюються певними економічними законами.
Економічні закони – закони розвитку суспільства, відображають суспільно-виробничі відносини людей. Вони визначають найбільш істотні, стійкі причинні зв’язки між явищами економічного життя суспільства на різних етапах його розвитку.
Закон вартості
Це об’єктивний економічний закон товарного виробництва, за яким обмін товарів (у тому числі через такий універсальний товар, яким є гроші) здійснюється на основі суспільно необхідних затрат праці; це закон еквівалентного обміну (продажу) товарів(послуг). Він діє через механізм відхилення ціни від вартості, в тому числі через створення найманою робочою силою і привласнення власником підприємства (власником засобів виробництва) додаткової вартості. Виступає стихійним регулятором виробництва в ринкових умовах господарювання.
Закон додаткової вартості (основний економічний закон капіталізму)
Додаткова вартість – вартість, створювана працею найманих робітників понад вартість їхньої робочої сили і яка привласнюється підприємцем. Власник засобів виробництва, купуючи робочу силу і з’єднуючи її із засобами виробництва, використовує її властивість у процесі виробництва товарів і послуг, створивши більшу вартість, ніж вартість самої робочої сили (заробітної плати), тобто додаткову вартість. Заробітна плата найманого працівника – це завжди угода-консенсус між ним та хазяїном підприємства щодо її рівня. Якщо запропонована заробітна платня буде нижче очікуваної працівником, не зможе задовольнити його життєві потреби, то він буде шукати іншої роботи, або інших засобів (коштів) для існування. Тобто, якщо заробітна плата, з одного боку задовольняє працівника, а з ін і його боку власник підприємства не може найняти робітника за меншу оплату – це й є ціна робочої сили на даний час у даних умовах. Звичайно, як і будь-який інший товар, ціна робочої сили залежить від співвідношення попиту на неї та її пропозицією. ,
Закон конкуренції
Конкуренція в умовах функціонування ринкової економіки – це боротьба між приватними товаровиробниками за вигідніші умови виробництва і збуту товарів, за одержання найвищого прибутку. Через конкуренцію ринок чітко реагує на зміни в попиті. Вона тягне за собою зниження витрат виробництва і обігу через розвиток НТП, постійне вдосконалення виробів, технології виробництва цих виробів (послуг), систем управління виробництвом і систем просування товарів (маркетинг, реклама, логістика). Конкуренція вирівнює норму прибутковості і рівень заробітної плати та рівень цін в усіх галузях національної економіки.
Закон конкуренції – закон, згідно з яким у світі відбувається об’єктивний процес підвищення якості продукції та послуг, зниження їх питомої (відносної) ціни, “вимивання” з ринку неякісної та надто дорогої продукції.
Закон переливу капіталу
Капітал (власник капіталу) шукає сфери його застосування, де норма прибутковості вища, де швидше обіг коштів. Капітал – це не самі гроші, а те, що можна за них придбати (тобто капіталізувати гроші), а саме: будівлі, землю, обладнання (засоби виробництва), технології, ноу-хау, робочу силу, сировину, матеріали, комплектуючі, створити підприємство і використовуючи найману робочу силу та створену нею додану вартість, отримати прибуток, збільшити первинний капітал. Проте, кількість грошей, які можна капіталізувати у державі, обмежені, їх не можна емітувати (надрукувати) більше, ніж буде створено за певний період матеріальних цінностей чи послуг (бо інакше виникнуть інфляційні процеси, гроші будуть знецінюватися). Через це підприємці шукають найвигідніші ніші (галузі виробництва, конкретні товари (послуги) куди слід вкладати гроші для отримання найвищого прибутку. Тут спрацьовує закон попиту і пропозиції. Якщо попит на певний товар(послугу) існує, а пропозиція відстає від його обсягу, то товари продаються за ціною, що значно перевищує собівартість їх виробництва, тобто підприємці отримують надприбутки. Риба шукає де глибше, а людина шукає де риба. Отже, оскільки капітал шукає найвигідніші умови свого застосування, то більшість підприємців почнуть вкладати кошти у ті галузі, або у виробництво тих товарів послуг, яких не вистачає на певному ринку, для того щоб отримати надприбутки. Через це, у зв’язку з обмеженістю фінансових коштів, їх при йдеться витягувати з інших, менш прибуткових виробництв. Внаслідок цього, рано чи пізно в галузях, з яких було вилучено основні й обігові засоби, почнеться зменшення виробництва продукції, вона знову стане дефіцитною, попит перевищить пропозицію і врешті-решт спрацює закон попиту-пропозиції і кругообіг перетікання капіталу поновитися.
Закон випереджувального зростання продуктивності праці відносно зростання заробітної платні – характеризується самою своєю назвою.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)