Організація бізнесу – Скібіцький О. М. – Права органів державної податкової служби

Органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право:

1. Перевіряти на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, в тому числі громадян – суб’єктів підприємницької діяльності:

O грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, кошториси, декларації, товарно-касові книги,

O показники електронних контрольно-касових апаратів і комп’ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами,

O інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп’ютерний), пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів,

O наявність свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення,

2. Одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок;

3. Перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування;

4. Викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів,

5. Проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів. Орган державної податкової служби може запрошувати громадян, втому числі громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати ними податків, інших платежів. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються громадянам рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави виклику, дата і година, на яку викликається громадянин; .

6. Одержувати безоплатно від підприємств та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності:

* довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки підприємств незалежно від форм власності та громадян, про поточні та вкладні (депозитні) рахунки, інформацію про наявність та обіг коштів на цих рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб’єктів підприємницької діяльності,

* іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, інших платежів,

* відомості про суми доходів, виплачених фізичним особам, і утриманих з них податків, інших платежів,

7. Входити в будь-які інформаційні системи, зокрема комп’ютерні, для визначення об’єкта оподаткування;

8. Обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств та житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб’єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів. У разі відмови керівників підприємств і громадян допустити посадових осіб органів державної податкової служби для обстеження зазначених приміщень і обладнання та неподання документів про отримані доходи і проведені витрати органи державної податкової служби мають право визначати оподатковуваний доход (прибуток) таких підприємств та громадян на підставі документів, що свідчать про одержані ними доходи (прибутки), а стосовно громадян – також із урахуванням оподаткування осіб, які займаються аналогічною діяльністю;

9. Вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств та від громадян, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень 724 податкового законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби;

10. Вилучати (із залишенням копій) у підприємств документи, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів,

11. Вилучати у громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, які порушують порядок заняття підприємницькою діяльністю, реєстраційні посвідчення або спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо) з наступною передачею матеріалів про порушення органам, що видали ці документи;

12. Застосовувати до підприємств і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом;

13. Застосовувати до юридичних осіб та фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у фінансових установах штрафні санкції у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (н. м. д. г.);

14. Стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом;

15. Надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов’язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу у порядку, передбаченому законом;

16. Накладати адміністративні штрафи:

O на керівників та інших посадових осіб підприємств, винних у відсутності податкового обліку або веденні його з порушенням встановленого порядку, неподанні або несвоєчасному поданні аудиторських висновків, передбачених законом, а також платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), – від 5 до 10 н. м. д. г., а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за відповідне правопорушення, – від 10 до 15 н. м. д. п;

O на керівників та інших посадових осіб підприємств, які не виконують вимог посадових осіб органів державної податкової служби, перелічених у пунктах 6-9, – від 10 до 20 н. мд. г.;

O на посадових осіб підприємств та на громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, які виплачували доходи, винних у неутриманні, неперерахуванні до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, перерахуванні податку за рахунок коштів підприємств (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), у перекрученні даних, у неповідомленні або несвоєчасному повідомленні державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, у розмірі 3 н. м. д. п, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, – у розмірі 5 н. м. д. п;

O на громадян, винних у неподанні або несвоєчасному поданні декларацій про доходи чи у включенні до декларацій перекручених даних, у відсутності обліку або неналежному веденні обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов’язкову форму обліку, – від 1 до 5 н. м. дх;

O на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, винних у протидіях посадовим особам органів державної податкової служби, зокрема у недопущенні їх до приміщень, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та одержання доходів, – від 10 до 20 н. м. д. г;

O на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачено законодавством, – від 3 до 8 н. мд. п;

O на громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання одноразових патентів або з порушенням терміну їх дії, чи здійснюють продаж товарів, не зазначених у деклараціях, – від 1 до 10 н. м. д. г., а за ті самі дії, вчинені громадянином, якого протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, – від 10 до 20 н. м. д. г.;

17. Користуватися безперешкодно в службових справах засобами зв’язку, які належать підприємствам;

18. Уразі виявлення зловживань під час здійснення контролю за надходженням валютної виручки, проведенням розрахунків із споживачами з використанням товарно-касових книг, а також за дотриманням лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги давати доручення органам державної контрольно-ревізійної служби на проведення ревізій;

19. Вимагати від керівників підприємств, що перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків; при проведенні адміністративного арешту опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви;

20. Надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів іншим державним органам відповідно до чинного законодавства;

21. Матеріально і морально заохочувати громадян, які подають допомогу в боротьбі з порушеннями податкового законодавства;

22. Звертатися у передбачених законом випадках до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

Права, передбачені пунктами 1-10, 17 і 19 надаються посадовим особам органів державної податкової служби, а права, передбачені пунктами 12-16,18,20-22, – головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.

Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Завданнями податкової міліції є:

O запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

O розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

O запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

O забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових обов’язків.

Посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов’язків надаються права, передбачені вищезгаданими пунктами 1,6а, 66, 8 та 10.

Окрім прав, передбачених Законом про податкову службу, посадові особи податкової міліції мають деякі права, передбачені Законом України “Про міліцію”, проте теж у рамках своїх повноважень.

Якщо Ви уважно прочитали, що може від Вас вимагати і що може робити орган податкової служби, то Ви вже майже озброєні, адже за загальним засадами законодавства Ви керуєтесь принципом “Дозволено все, що не заборонено законом”, а працівники податкової служби, оскільки є державними службовцями, – “Дозволено те, що прямо передбачено законом”. Даний підхід є дуже важливим, коли від Вас вимагають того, що не входить в коло їх компетенції. Це дає змогу захищати себе від неправомірних дій посадових осіб, і не лише працівників податкової служби, при здійсненні перевірок, а також дає можливість використати це в майбутньому в разі виникнення судових спорів.

Спробуємо з’ясувати, які саме перевірки можуть здійснювати органи податкової служби.

Відповідно до Указу Президента “Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності” від 23 липня 1998 року N 817/98, встановлено, що органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності (далі – контролюючі органи), проводять планові та позапланові виїзні перевірки.

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб’єкта чи за місцем розташування об’єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше 1 разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу.

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов’язань перед бюджетами, крім зобов’язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Право на проведення планової виїзної перевірки суб’єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

А) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб’єктом підприємницької діяльності норм законодавства;

Б) суб’єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документи обов’язкової звітності;

В) виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов’язкової звітності;

Г) суб’єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;

Д) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб’єктом підприємницької діяльності, якщо суб’єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 3 робочих днів від дня отримання запиту;

Е) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.

Позапланові виїзні перевірки з підстави, визначеної у пункті “е” проводяться лише органами державної податкової служби та органами контрольно-ревізійної служби в межах їх повноважень.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватись і на підставі рішення Кабінету Міністрів України.

Вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов’язкової звітності суб’єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб’єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб’єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб’єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.

З метою недопущення зловживань зі сторони контролюючих органів та занадто частих перевірок цим же Указом встановлено рекомендації з приводу ведення журналів відвідання контролюючих органів з обов’язковим зазначенням у цих журналах строків та мети відвідання, посади і прізвища представника, який обов’язково ставить свій підпис у цьому журналі. Відмова представника контролюючого органу від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки. Про факт цієї відмови суб’єкт підприємницької діяльності повідомляє письмово у 3-денний строк контролюючому органу, в якому працює такий представник. Форма та порядок ведення журналу встановлено Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва (Наказ від 10 серпня 1998 р. № 18, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від І жовтня 1998 р. № 619/3059). Журнал не підлягає вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Журнал реєстрації перевірок знаходиться за місцем здійснення підприємницької діяльності. В разі наявності у суб’єктів підприємництва територіально відокремлених філій, представництв та інших підрозділів у кожному із них ведеться окремий Журнал реєстрації перевірок.

Журнал прошивається суб’єктом підприємницької діяльності та завіряється печаткою і підписом директора або власника (для юридичних осіб) або тільки підписом (для фізичних осіб) суб’єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до Розпорядження ДПА України “Про посвідчення на перевірку” від 20.05.1997 р. № 89-р працівники без належно оформленого посвідчення на перевірку не мають права брати участь у перевірках СПД. Посвідчення на перевірку повинно оформлюватись на кожного працівника, який бере участь в оперативних перевірках СПД. Посвідчення на перевірку дійсне на час, вказаний у ньому. Посвідчення друкується на бланку ДПА чи ДПІ. Працівники державних податкових інспекцій, починаючи перевірку платників податків, повинні пред’являти свої службові посвідчення їх керівникам чи уповноваженим особам СПД.

Особливо важливо знати, що працівники податкової міліції є такими ж перевіряючими, як і працівники інших відділів органу податкової служби, тому при проведенні ними перевірок СПД, їм також необхідно мати посвідчення на перевірку. Якщо представник податкової міліції не має такого посвідчення, то можна сміливо йому відмовити в проведенні перевірки.

Крім планових та позапланових перевірок, передбачених Указом Президента, є ще такий вид перевірок, як оперативні. Порядок проведення оперативних перевірок і розгляди матеріалів по них затверджено Розпорядженням ДПА України від 25.09.1998 р. № 272-р.

Оперативна перевірка передбачає перевірку об’єктів господарювання юридичних осіб або фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності із питань додержання СПД порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, дотримання лімітів готівки в касах і її використання при розрахунках за товари, роботи, послуги, наявності свідоцтв про державну реєстрацію СПД, ліцензій, торгових патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності і марок акцизного збору, а також обстеження будь-яких виробничих, складських, торгових та інших приміщень, що використовуються як юридична адреса СПД або для одержання прибутків, сплати податку з реклами, збору за паркування автомобілів, інших місцевих податків та по інших питаннях, обумовленими податковим законодавством, що виникають в ході оперативної перевірки.

Оперативна перевірка повинна проводитись в складі не менше 2 посадових осіб при наявності в них службових посвідчень, особистих знаків і посвідчення на право перевірки об’єктів, розташованих на певній території, у якому назву конкретних об’єктів перевірки може бути і не вказано. Даний факт особливо стосується тих випадків, коли здійснюються оперативні перевірки на ринках, тоді під перевірку потрапляють всі, хто здійснює торгівлю чи надає послуги на території ринку.

Проведення оперативної перевірки починається, як правило, із фіксації посадовою особою органів податкової служби факту закупівлі споживачем товару (одержання послуги), або з негласної контрольної закупівлі товару, або з перевірки інших питань дотримання вимог податкового законодавства відповідно до завдань, поставлених керівником органу податково} служби.

Контрольне замовлення (одержання послуги) здійснюється посадовою особою податкової служби в особливих випадках, визначених в письмовому дозволі керівника відповідного органу податкової служби.

Керівник або особа, що його заміщає, а у випадку їхньої відсутності – матеріально відповідальна особа СПД, що перевіряється, повідомляються про проведення оперативної перевірки посадовою особою податкової служби відразу після передачі товару (надання послуги), проведення грошового розрахунку і видачі касового (товарного) чеку або іншого документа, що засвідчує факт продажу товару (надання послуги).

При цьому товари, отримані при контрольній закупівлі, повинні залишатися на міси} (на прилавку чи іншому місій). У разі потреби товари можуть бути переважені, переміряні в присутності особи, що представляє СПД, і який здійснив відпуск товару.

За результатами оперативної перевірки складається акт перевірки в 2 екземплярах і підписується посадовими особами, що проводили оперативну перевірку, а також керівником або особою, що його заміщає, а у випадку їхньої відсутності – матеріально відповідальною особою СПД, який перевірявся.

В акті має бути чітко зазначено зміст порушення з обгрунтуванням порушених норм законодавчих і нормативних актів із вказанням конкретних пунктів та статей.

Керівник або особа, що його заміщає, а у випадку їхньої відсутності – матеріально відповідальна особа СПД, що перевіряється, мають право під час підписання акту письмово оформити свою незгоду з результатами перевірки і дати відповідно обгрунтовані зауваження. Такі зауваження дають змогу при прийнятті рішення про фінансові санкції встановити об’єктивну істину і деколи впливають на саме прийняття рішення.

За результатами перевірок після складення актів, необхідне прийняття відповідних рішень про застосування штрафних санкцій за умови виявлення у Вас правопорушень.

Наразі основним документом, який регулює порядок накладення штрафних санкцій є, Закон “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених статтею 17 цього Закону, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 статті 17, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (н. м. д. г.) за кожне таке неподання або його затримку.

Для фізичних осіб, які займають посади, що підпадають під визначення суб’єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом зайняття такої посади, штраф застосовується у розмірі 30 н. м. д. г. за кожне таке неподання або її затримку.

У разі, коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “а” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі 10 % суми податкового зобов’язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50 % від суми нарахованого податкового зобов’язання та не менше 10 н. м. д. г.

У разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 % такої суми та не менше 10 н. м. д. г. сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі 5 % від суми донарахованого податкового зобов’язання, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У разі, коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті “г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, штрафні санкції не застосовуються, за винятком випадків, які підпадають під дію підпункту 17.1.7 цього пункту.

У разі, коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об’єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі 50 % від суми недоплати, але не менше 100 н. м. д. г. сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниженням податкового зобов’язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється нарівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:

O при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;

O при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу;

O при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

У разі, коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

У разі, коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов’язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку, збору (обов’язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:

А) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі 50 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 % від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань адміністративні штрафи не накладаються.

Це правило не застосовується, якщо:

А) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов’язання;

Б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою-платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов’язання.

Сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Важливим моментом для Вас є повне ознайомлення з текстом Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181, оскільки даний Закон передбачає не лише застосування штрафних санкцій, а є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Окремі види штрафних санкцій встановлені й іншими законами, зокрема Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року № 265, за умови використання у Вашій підприємницькій діяльності реєстраторів розрахункових операцій (касових апаратів).

За порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у 5-кратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність – у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

2) 20 н. м. д. г. – у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

3) 20 н. м. д. г. – у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованної належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи не-прошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або не зберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

4) 20 н. м. д. г. – у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

5) 10 н. м. д. г. – у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну.

6) 5 н. м. д. г. – у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

7) 10 н. м. д. г. – у разі порушення встановленого у пункті 1 статті 9 порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, або у разі порушення порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні пролажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті.

8) 100 н. м. д. г. – у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника.

До суб’єктів підприємницької діяльності, що реалізують для застосування у сферах, визначених цим Законом, реєстратори розрахункових операцій з числа включених до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення яких внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовується фінансова санкція у розмірі 500 н. м. д. г. за кожний реалізований реєстратор розрахункових операцій. При цьому вартість проданих касових апаратів повертається покупцю, а реалізована продукція підлягає конфіскації.

До суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше 10 н. м. д. г..

До суб’єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленою порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше 10 н. мл. г.

У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у 5-кратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

До суб’єктів підприємницької діяльності, які не виставили цінники на товар, що продається (меню, прейскуранти або тарифи на послуги, що надаються), використовують цінники та прейскуранти, що містять ціни і тарифи в іноземній валюті або в інших одиницях, які не є гривнею, застосовується фінансова санкція у розмірі І неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний невиставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) або виставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) в іноземній валюті чи в інших одиницях.

Зазначені цінники та прейскуранти мають бути розміщені у спосіб, який не дозволятиме покупцям (у тому числі контролюючим особам) вилучати такі цінники та прейскуранти, поза контролем осіб, уповноважених таким продавцем здійснювати нагляд за отриманням норм цього Закону. За умисне вилучення працівником контролюючого органу цінника (прейскуранта) з метою неправомірного накладення на продавця адміністративного або іншого стягнення такий працівник притягається до відповідальності згідно з законом.

Уразі встановлення при застосуванні реєстратора розрахункових операцій виробничих дефектів в його конструкції чи програмному забезпеченні, які дозволяють спотворювати інформацію про обсяг розрахункових операцій чи обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, яка заноситься до фіскальної пам’яті, до виробника чи постачальника цього реєстратора за рішенням органів державної податкової служби України застосовується фінансова санкція у розмірі 500 н. м. л. г. При цьому такі реєстратори підлягають конфіскації, виробник або постачальник зобов’язаний повернути їх вартість суб’єкту підприємницької діяльності, а зазначена модель реєстратора розрахункових операцій у встановленому порядку виключається з Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

З даним Законом треба бути ознайомленим не лише керівнику суб’єкта підприємницької діяльності, а й безпосередньо особам, що працюють на касовому апараті, адже якщо фінансова санкція виникла з їх вини, то СПД матиме повне право пред’явити претензії до цього працівника з приводу відшкодування суми фінансових санкцій, застосованих до СПД.

В законодавстві існують й інші штрафні санкції” з

(2 votes, average: 3,00 out of 5)