Операційний менеджмент – Михайловська О. В. – 1. Сутність системного та ситуаційного підходів до операційного менеджменту
1. Сутність системного та ситуаційного підходів до операційного менеджменту
Розпочинаючи самостійну роботу над ви вченням даної теми слід з’ясування сутності та значення системи. Для цього можна скористатись енциклопедичним словником. У Великому енциклопедичному словник термін “система” трактується як об’єктивна єдність закономірно пов’язаних один з одним предметів, явищ, а також знань про природу і товариство. 5 системній теорії надійності система визначається як сукупність спільне діючих елементів, призначена для самостійного виконання заданих функцій У техніці під системою розуміють об’єкт, призначений для самостійного виконання заданих функцій. Що стосується промислово-економічної сфер” діяльності товариства, то під терміном “система” розуміється замовлення настроювання. Таким чином, в основу поняття “система” закладені визначена єдність, що полягає у наявності зв’язків між об’єднаними і систему елементами.
Як очевидно, для того щоб найкраще усвідомити, як системний підхід допомагає менеджерові краще зрозуміти операційну діяльність і ефективніше досягти цілей необхідно розглянути підхід, в який закладене визначене єдинство [35).
Система – це певна цілісність зумовленої сукупності взаємозалежних частин, кожна з яких унаслідок функціональної взаємодії робить свій внесок у характеристику цілого.
Можна стверджувати, що усі фірми, організації також є системами.
Принципово важливо підчас самостійного вивчення системи, зрозуміти складові елементи системи.
Елементи системи – це відносно відокремлені частини системи, які, не будучи системами даного типу, при їх безпосередній взаємодії створюють систему, певного функціонального призначення.
До елементів виробничої системи належать робоча сила, предмети праці та засоби праці.
Слід зазначити, що сутність цілісності системи не зводиться до кількісної характеристики її складових частин, а визначається передусім реальними відносинами, взаємодією елементів, з яких вона створена.
Доцільно звернути увагу слухачів на існування закритих і відкритих систем [35, с.26].
Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії відносно зовнішнього середовища незалежні.
Прикладом такої системи може бути годинник, його взаємозалежні частини рухаються неперервно і дуже чітко. І поки годинник має джерело накопиченої енергії (заведений механізм чи батарейка), він функціонує незалежно від зовнішнього середовища.
Відкрита система – це система, що характеризується взаємодією із зовнішнім середовищем, вона залежить від енергії, інформації і матеріалів, які надходять ззовні.
Для того, щоб продовжувати своє функціонування, система повинна мати властивість пристосовуватися до змін зовнішнього середовища. Всі фірми, організації, підприємства є відкритими системами. Виживання будь-якого підприємства залежить від дії оточення.
Для усіх виробничих динамічних систем характерна реалізація у них функцій оброблення, передання, зберігання та управління інформаційними, енергетичними і технологічними процесами [35, с.27].
Функція системи характеризує прояв її властивостей у даній сукупності відносин і являє собою спосіб дії системи при взаємодії із зовнішнім середовищем.
Функція системи є проявом її якісних властивостей у взаємодії з іншими об’єктами системного і несистемного порядку.
Варто наголосити, що функція виробничих систем (сам процес діяльності) полягає у переробленні ресурсів для створення продукту (товарів, послуг).
Продукт виробничої системи, як усякий продукт корисної діяльності, відрізняється певною (визначеною) споживчою вартістю, концентрує у собі відому кількість праці, має свої кількісні і якісні характеристики, вимірюється в абсолютних і відносних величинах.
Великі складові частини системи (виробнича дільниця, цех) складаються із дрібніших підсистем (бригада, робоче місце) [35, с.27].
Підсистема – це сукупність взаємозв’язаних і взаємодіючих елементів, які реалізують певну групу функцій системи. Належність підсистеми до того чи іншого рівня системи зумовлює наявна сукупність визначених властивостей.
Графічно зображення системи зручно уявити схемою (рис 2.1).
Рис. 2.1. Загальна структурна схема системи з внутрішніми і зовнішніми зв’язками
При дослідженні зв’язків поданої системи їх розділяють на зовнішні (=>,->) і внутрішні (<=>,<->). Зовнішніми зв’язками називають зв’язки, що виходять за межі системи, а внутрішніми – зв’язки з підпорядкованими підсистемами 5, елементами Міп або зв’язки між ними. Як випливає з рис. 2.1., зв’язки з зовнішнім середовищем £2 мають різнобічну спрямованість: зв’язок від зовнішнього середовища Й до системи ^'(або її елементу), позначений на малюнку © називається входом, а спрямовані зовні, позначені =>, називається виходом. На внутрішньо-системному рівні кожний зв’язок між елементами (<->) системи є входом для одного з них і виходом-для іншого.
Чи можна систему формалізувати з метою її вивчення, проектування, реконструкції? У загальному випадку на теоретико-множинному рівні поняття “система” можна визначити як упорядковану множину елементів М, відношень (зв’язків) між ними /? і властивостей Р:
Де: < М И Р5 > – середнє за часом зазначених випадкових розмірів. Індекс б означає, що елементи, зв’язку між ними і властивості елементів властиві тільки для конкретної проектованої або досліджуваної системи 5″.
При такій формалізації системи можна припускати, що множина властивостей Р, якими повинна володіти система, задається (або формується) зовнішнім середовищем (метасистемою) £2.[54, с.22].
Метасистема – це сукупність зовнішніх елементів, що потенційно можуть впливати на стан системи S (t) у часовому періоді.
Тут слід зазначити, що S(t) природно, не може не залежати як від внутрішнього стану r(t), так і від стану метасистеми, тобто від зовнішнього оточення (середовища) w(t). Виходить, стан системи може бути охарактеризовано що досягається значенням функціонала
Де: г,0)- параметри системи і її елементів, тобто стан внутрішнього середовища; и>л 0) – стан метасистеми або зовнішнього середовища.
Варто наголосити що, у ряді наукових праць висловлюється думка про неможливість досліджувати, а тим більше проектувати систему, межі якої не визначені. Визначення ж меж і аналіз функціонала 30), Р Мі вдають можливість локалізувати систему, більш чітко визначити її межі. На практиці це здійснюється за допомогою додаткових формалізованих методик, методичних матеріалів, типових рішень і т. п. У даному випадку важливим моментом є встановлення найбільш істотних зв’язків /су системі. На жаль, формалізовані засоби виділення останніх у системі на сьогоднішній день відсутні. Тому операційному менеджеру необхідно здійснювати перебір усього спектра зв’язків і виділяти з них ті, при зміні характеристик яких система істотно змінює свої показники [54, с.22].
Доцільно звернути увагу, що на практиці при проектуванні, модернізації системи операційний менеджер керується принципом “від простого до складного”, витримуючи принципи і правила ієрархії і композиції(43, с.44].
Ієрархія – це порядок, що встановлює в системі рівні і ранги підсистем і їхніх елементів.
Композиція – об’єднання елементів, підсистем різноманітних рівнів і рангів у цілісність, тобто в систему.
Важливо підкреслити, що будь-яку систему можна уявити n – рівневою ієрархій пою структурою типу “дерево”: система підсистеми елементи (рис. 2.2). Отже, кожну систему можна розглядати як підсистему (елемент) іншої системи вищого порядку (надсистеми), і одночасно елементи даної системи можуть виступати як системи нижчого порядку.
Багаторівневість (ієрархічність) є характерною рисою складних систем. Окремі рівні системи реалізують певні функції, а цілісне функціонування системи є результатом взаємодії її елементів усіх ієрархічних рівнів.
Рис. 2.2 Загальна структурна схема системи
Варто зазначити те що, на кожному рівні утворюються свої підсистеми відповідно до принципу декомпозиції. Така схема дозволяє досліджувати підсистеми S, і елементи М. окремо.
Розвиток науки, техніки, економіки призволить до ускладнення систем, зміни їх призначення і т. п. На перший план виступає одна з основних характеристик системи-“операційна функція”, тобто дії, у результаті яких створюються товари і послуги [54,с.24].
Таким чином, використовуючи методологію системного підходу, можна на сьогоднішній день констатувати, що будь-яка організація є відкритою системою, що перетворить “вхідні” зв’язки з зовнішнього середовища (це можуть бути праця, сировина і т. п.) у “вихідні” зв’язки, тобто в продукцію, послуги (див. рис.2.3.)
Операційна система – це повна система виробничої діяльності підприємства з виробництва товарів і надання послуг.
Слід зауважити, що в операційній системі реалізується операційна функція.
Операційна функція – сукупність дій по трансформації ресурсів (праці, сировини й ін.), одержуваних із метасистеми (зовнішнього середовища) і видача “продукції” у цю ж метасистему.
Рис 2.3. Принципова схема операційної системи
Слід зазначити, що вперше термін “операційна система” було використано при створенні програмних засобів для обчислювальної техніки. Операційна система визначається як набір програм, написаних на “машинній” мові (тобто на мові, зрозумілій машині), що реалізують у комп’ютері багато функцій, включаючи і управління периферійними устроями. Таким чином, комп’ютерна операційна система є міні – уявленням операційної системи.
У процесі самостійного вивчення важливо сприйняти те, що операційна система організації належить до класу економічних систем, яким притаманна низка загальних характеристик, зокрема: відкритість і гомеостатичність;
Складність і полі структурність; не стаціонарність окремих параметрів системи; унікальність поведінки системи в конкретних умовах; здатність змінювати свою структуру і формувати варіанти поведінки; здатність протистояти ентропійним тенденціям; здатність пристосуватись до змін зовнішнього середовища; здатність та прагнення до ціле встановлення.
Слід особливо підкреслити, що кожного разу менеджер має визначити критерії сформованої операційної системи.
Продовжуючи роботу над темою студентам слід розглянути ситуаційний підхід до операційної системи.
Для розуміння ситуаційного характеру операційного менеджменту, тобто з’ясування того, чому навіть на тому самому етапі функціонування, в тому самому режимі та періоді, в різних операційних системах застосовуються диференційовані підходи до управління їх діяльністю, слід ретельно вивчити специфічні прийоми, які використовуються операційними менеджерами в своїй діяльності [35, с. 28).
Ситуаційний підхід – це підхід що пов’язує конкретні прийоми з конкретними ситуаціями для того, щоб забезпечити досягнення цілей виробничої системи найефективніше за існуючих обставин.
Він концентрується на ситуаційних різницях між підприємствами і всередині самих підприємств.
Варто зазначити що, важливим елементом ситуаційного підходу є визначення основних ситуаційних змінних із наявної кількості всіх змінних, що впливають на виробничу систему. Для практичних цілей операційні менеджери можуть розглядати лише найвагоміші фактори для даної виробничої системи вданий час її діяльності, які найімовірніше можуть вплинути на її успіх.
Слід зазначити необхідність інтегрованого підходу до врахування дії внутрішніх і зовнішніх змінних факторів. Вони настільки пов’язані між собою, що їх неможливо розглядати незалежно одне від одного.
Варто звернути увагу на те, що одним із важливих наслідків динамічної взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів є те, що операційний менеджер ніколи не зможе передбачити, котрий метод або спосіб, який би він не був досконалий і як добре б не спрацьовував, є правильним при вирішенні питання впливу окремої змінної. У будь-яких випадках необхідно бачити всі ситуації як єдине ціле, тобто успіх у складному динамічному процесі потребує інтегрованого підходу. Операційні менеджери повинні вибрати ті методи, які найкраще відповідають меті підприємства, його характеристикам.
Таким чином, фірми зуміють домогтися успіху й ефективно функціонувати лише за умови, що у своїй діяльності вони керуватимуться тим, чого вимагає конкретна ситуація
Порада-рекомендація [35].
Зрозумійте, що будь-яка операційна система постійно перебуває під дією зовнішніх і внутрішніх змінних факторів, тому для забезпечення її ефективного функціонування менеджер повинен уміти чітко оцінювати наявні ситуації приймати відповідні рішення.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)