Оцінювання майна – Калінеску Т. В. – 7.2. Методологія оцінювання нематеріальних активів
У практиці підприємницької діяльності всі частіше виникають проблеми, позв’язані з оцінкою вартості нематеріальних активів. Така оцінка, зокрема, необхідна за таких обставин [10]:
1. З метою обліку та (чи) аналізу:
O встановлення ціни на товари, що виготовляються з використанням нематеріальних активів;
O страхування об’єктів нематеріальних активів;
O розрахунок винагороди для авторів, що створили нематеріальний актив;
O аналіз ефективності роботи підприємства, що створює чи використовує нематеріальні активи;
O визначення прибутку від вживання нематеріального активу в господарській діяльності;
O облік об’єктів нематеріальних активів на балансі підприємства;
O відображення вартості нематеріальних активів у собівартості продукції;
O оцінки інвестиційних проектів.
2. З метою визначення прибутку, одержуваного від використання нематеріальних активів:
O визначення бази оподаткування;
O прийняття рішення щодо впровадження у виробництво, укладення ліцензійного договору, визначення розміру компенсації за несанкціоноване використання об’єкта тощо;
O вибір оптимального використання нематеріальних активів;
O фінансове забезпечення оновлення виробничих фондів;
O зменшення витрат, пов’язаних із незаконним використанням нематеріальних активів та з їхнім експортом.
3. З метою відображення вартості нематеріальних активів у статутному фонді підприємства:
O збільшення вартості статутного фонду;
O точний облік вкладів до статутного фонду;
O правильний розподіл часток вкладів за спільне інвестування;
O переоцінка структури та розміру статутного фонду;
O випуск акцій функціонуючими підприємствами.
4. Для зміни форми та суб’єкта-власника:
O реорганізація, ліквідація, банкрутство підприємства;
O продаж підприємства з аукціону або в конкурсному порядку;
O приватизація об’єктів науково-технічної сфери;
O купівля або продаж прав на нематеріальні активи;
O надання франшизи або здійснення лізінгу;
O визначення вартості нематеріального активу, запропонованого як застава.
5. З метою вирішення організаційно-правових питань, пов’язаних із нематеріальними активами:
O обгрунтування вартості нематеріального активу в процесі судово-арбітражних суперечок, пов’язаних із неправильною виплатою авторської винагороди;
O виконання постанови судових органів.
Специфіку нематеріальних активів як неупредметненої частини майна підприємства відбивають особливості їхньої оцінки [67]. Складність вартісної оцінки нематеріальних активів підприємств обумовлена:
1) розмаїтістю об’єктів інтелектуальної власності, кожний з яких є оригінальним;
2) різними способами їхнього прояву і формами практичного використання на підприємстві;
3) імовірним характером отриманих результатів вартісної оцінки.
Використовувані на практиці підходи до оцінки вартості нематеріальних активів орієнтовані на міжнародні та національні стандарти оцінки майна, національні стандарти (положення) бухгалтерського обліку.
Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться у визначеній послідовності і включає такі етапи [10, 11, 12]:
1) обстеження нематеріальних активів;
2) правова експертиза;
3) визначення типу вартості і вибір відповідного методу (методів) оцінки вартості;
4) формування інформаційної бази для проведення оцінки;
5) розрахунок вартості нематеріальних активів по обраному методу;
6) підготовка звіту про оцінку.
На етапі обстеження нематеріальних активів необхідно перевірити наявність матеріальних носіїв, що є об’єктами обліку. Такими носіями можуть бути письмовий і (чи) образотворчий опис, креслення, схеми, зразки продукції, дискети, вінчестери ЕОМ, аудіо – і відеокасети, CD-ROM і інші носії об’єктів інтелектуальної власності [122, с. 230].
На етапі правової експертизи необхідно ідентифікувати права на об’єкти інтелектуальної власності, тобто упевнитися в наявності документів, що підтверджують законне володіння майновими правами (патенти, свідчення, ліцензійні договори, договори замовлення на створення об’єктів інтелектуальної власності, контракти або авторські ліцензійні договори і т. п.).
На третьому етапі в залежності від мети, правової ситуації, інших факторів необхідно з’ясувати тип вартості: первісна, залишкова, ринкова та ін. Методи оцінки вартості визначаються типом вартості, а також тим, для чого така оцінка виробляється і як планується використовувати її результати.
На четвертому етапі в залежності від типу вартості і прийнятого методу здійснюється формування відповідної інформаційної бази для проведення оцінки. Перелік необхідної інформації, зокрема, включає [10]:
O характеристики нематеріальних активів чи товарів, виготовлених з їхнім використанням (технічні, споживчі, експлуатаційні й екологічні показники), при необхідності в порівнянні з аналогічними чи конкуруючими;
O джерела одержання прибутку від використання нематеріальних активів (збільшення обсягів реалізації конкретних видів чи усієї продукції, виготовленої з використанням нематеріальних активів; збільшення ціни в залежності від якості продукції; економія у виробництві при використанні нематеріальних активів; виторг від продажу (переуступки) майнових прав, продажу ліцензій і т. п. );
O опис ринку об’єктів нематеріальних активів (галузі і напрямки застосування об’єктів за функціональними ознаками і (чи) способами застосування, географія збуту, місткість ринку й ін.);
O розрахунки витрат, пов’язаних із придбанням прав і використанням об’єктів нематеріальних активів (на придбання майнових прав; на використання у виробництві й організації випуску товарів; на правові та інші види охорони; на страхування ризиків здійснення проектів з використанням об’єктів нематеріальних активів й ін.);
O розрахунки собівартості і ціни одиниці товару з використанням об’єктів нематеріальних активів;
O опис ризиків, пов’язаних із придбанням прав і використанням об’єктів нематеріальних активів;
O розрахунки чистого прибутку від використання об’єктів нематеріальних активів.
Звіт (акт) про оцінку вартості нематеріальних активів [109] – це офіційний документ, що складається у встановленому порядку за результатами оцінки і містить:
O вступ, у якому викладається мета оцінки, підстава для проведення оцінки, зведення про оцінювача, дата оцінки;
O опис об’єктів нематеріальних активів, відомості про їхню правову охорону, терміни, регіони і сфери дії прав;
O характеристику видів вартості конкретних об’єктів нематеріальних активів;
O обгрунтування методу оцінки;
O аналіз зібраної інформації з посиланням на джерела її одержання;
O повний розрахунок оцінки вартості нематеріальних активів, а також обмеження щодо отриманого результату;
O інші необхідні для оцінки зведення.
Згідно Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи” [111], придбані нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартостю. При цьому використовуються дві оцінки:
O історична собівартість, що включає всі видатки, пов’язані із придбанням і доведенням нематеріальних активів до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням;
O справедлива вартість.
Справедлива вартість [56, с. 453] – сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими й незалежними сторонами.
Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість (дані про біржову вартість, прайс-листів і т. д.). У випадку неможливості одержання інформації про ринкову вартість об’єктів може використовуватися експертна оцінка об’єкта нематеріальних активів, зроблена незалежними експертами.
Не включаються в первісну вартість об’єкта нематеріальних активів [111]:
Видатки на сплату відсотків за кредит, притягнутий для придбання (створення) нематеріальних активів (вони ставляться на видатки того періоду, протягом якого вони сплачувалися);
Курсові різниці, якщо оплата передбачена в іноземній валюті;
Адміністративні й інші видатки, які не належать безпосередньо до придбання нематеріальних активів або їх доведення до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях.
Визначення первісної вартості нематеріального активу залежить від шляху його надходження [109]:
1) Для придбаного за кошти вона являє собою історичну собівартість, тобто складається з:
O ціни (вартості) придбання у постачальника (крім отриманих торговельних знижок);
O мита;
O непрямих податків (ПДВ, акцизний збір), які не відшкодовуються, що визначається чинним податковим законодавством;
O інші витрати, які безпосередньо пов’язані із придбанням і доведенням нематеріальних активів до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням.
Необхідно відзначити, що при купівлі нематеріальних активів, наприклад, у платника ПДВ, підприємство-покупець, яке теж є платником ПДВ, отримує право на податковий кредит – право на зменшення податкового зобов’язання звітного періоду на суму ПДВ, сплаченого постачальнику [111]. В даному разі фактично сплачена сума ПДВ за придбаний нематеріальний актив є податком, який відшкодовується, тому не включається у первісну вартість даного активу.
2) Якщо отримання нематеріального активу відбувається у результаті обміну, то по перш за все треба визначити, подібний чи неподібний актив було віддано натомість.
Подібні об’єкти [109] – об’єкти, що мають однакове функціональне призначення й однакову справедливу вартість.
Первісна вартість (Бп) нематеріального активу, придбаного в обмін на подібний актив, дорівнює балансовій вартості переданого нематеріального активу. Якщо балансова вартість переданого об’єкта (Бб) перевищує його справедливу вартість (Бспр), то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін на подібний об’єкт, є його справедлива вартість з включенням різниці у витрати звітного періоду.
Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін на подібний актив, дорівнює справедливої вартості переданого нематеріального активу, збільшеної (зменшеної) на суму коштів, котра була передана (отримана) при обміні.
3) При отриманні безкоштовно та в якості внеску до статутного капіталу підприємства первісною вартістю нематеріальних активів є справедлива вартість з урахуванням всіх додаткових видатків, пов’язаних із придбанням і доведенням цих активів до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням.
4) Первісна вартість нематеріального активу, зроблена самостійно підприємством, включає:
O прямі матеріальні витрати;
O прямі витрати на оплату праці;
O амортизацію основних засобів, які використовувалися для розробки;
O інші витрати, які безпосередньо пов’язані зі створюванням цих активів та доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням (наприклад, сплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).
5) Нематеріальні активи, отримані у результаті об’єднання підприємств, оцінюються за справедливою вартістю.
6) Первісна вартість окремого об’єкта нематеріального активу, сплачена загальною сумою, визначається шляхом розподілення сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного із придбаних об’єктів.
На рис. 6.2 відображено визначення первісної вартості нематеріальних активів в залежності від способів їх отримання.
Якщо нематеріальні активи купуються за іноземну валюту з оплатою за фактом чи з відстрочкою платежу, то їхня вартість перераховується у гривні шляхом застосування валютного курсу НБУ на дату придбання. Валютний курс – установлений НБУ курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.
При покупці нематеріального активу за іноземну валюту на умовах передоплати вартість отриманих нематеріальних активів перераховується у валюту звітності (гривні) із застосуванням валютного курсу НБУ на дату сплати авансу [109].
Для визначення вартості нематеріальних активів відповідно до міжнародних і національних стандартів оцінки використовують три основних підходи оцінки: витратний, прибутковий (дохідний), ринковий. [10, 11, 14]. У межах кожного з виділених підходів, у свою чергу, можна вказати кілька конкретних методів оцінки вартості нематеріальних активів.
Досить розповсюдженим на практиці є витратний підхід, який застосовується у разі оцінювання вартості нематеріальних активів, що створені самими правовласниками. Він включає такі методи [42]:
1) метод вартості заміщення. Він полягає в тому, що максимальна вартість нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогічної корисності чи споживчої вартості;
2) метод відновної вартості є найбільш прийнятним способом розрахунку вартості унікальних нематеріальних активів. Відновна вартість об’єкта визначається як сума витрат, необхідних для створення нової, точної копії оцінюваного активу. Звичайно розрахунки таких витрат повинні базуватися на сучасних цінах на сировину, матеріали, що комплектують вироби, і на середньогалузевій вартості робочої сили відповідної кваліфікації.
Відповідно до методу початкових витрат вартість нематеріальних активів визначається за фактично здійсненими витратами (за даними бухгалтерської обліку підприємства) за кілька останніх років. При цьому увага звертається на величину цих витрат і термін створення активів. Реалізація методу початкових витрат передбачає такий порядок розрахунку:
Виявляються усі фактичні витрати, пов’язані зі створенням, придбанням чи впровадженням об’єкта інтелектуальної власності;
Витрати коректуються (уточнюються) відповідно до величини індексу цін на день оцінки;
Прибутковий (дохідний) підхід виходить з припущення, що економічна цінність конкретного активу обумовлюється розміром доходів, який сподіваються одержати від його використання в майбутньому [122, с. 215]. Інакше кажучи, вартість об’єкта може бути визначена як його здатність давати прибуток у майбутньому. Цей метод найбільш вірогідно відбиває дійсну цінність нематеріальних активів.
Основними методами, за допомогою яких реалізується прибутковий підхід, є методи капіталізації прибутку і дисконтування майбутніх грошових потоків.
В основу методу дисконтування покладено один з головних фінансових законів, відповідно якому сьогоднішній долар коштує дорожче, ніж завтрашній (тобто сьогоднішні гроші коштують дорожче, ніж завтрашні) [54, с. 187]. Згідно із методом дисконтування грошових потоків (надходжень) чистого прибутку розрахунок поточної вартості об’єкта оцінки проводять підсумовуванням щорічних майбутніх грошових потоків, поділених на коефіцієнт дисконтування, за формулою 7.1:
Де РУ – поточна вартість об’єкта; СРІ – щорічні майбутні грошові потоки; І – коефіцієнт дисконтування; Ї – час.
В цьому методі використовується й інший фінансовий закон, згідно з яким “безризиковий долар коштує дорожче, ніж ризиковий”, тому ставка дисконтування на безризикові вкладення капіталу мінімальна, а на високоризикові – максимальна.
Метод прямої капіталізації використовується в основному як експрес-метод для розрахунку залишкової вартості оцінюваного об’єкта (іноді для оцінки об’єктів, термін життя яких практично не обмежений) і включає [79]:
O виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, що приноситиме відповідним активом;
O визначення ставки капіталізації чистого прибутку;
O розрахунок вартості оцінюваного об’єкта розподілом чистого прибутку на ставки капіталізації:
Де РУ – поточна вартість; ЄР – щорічні майбутні грошові потоки; К – коефіцієнт дисконтування.
Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активів реалізується за допомогою методу порівняльного аналізу продажу і методу звільнення від роялті.
Метод порівняльного аналізу продажу передбачає порівняння оцінюваного об’єкта інтелектуальної власності з вартістю аналогічних об’єктів, реалізованих на ринку. Оскільки основними умовами використання цього методу є наявність [111]:
O достовірної і доступної інформації щодо угод з реалізації аналогічних об’єктів інтелектуальної власності;
O перелік показників, за якими порівнюють об’єкти інтелектуальної власності;
O уміння оцінити вплив відмітних особливостей таких об’єктів на їхню вартість, то метод досить ефективний лише за наявності достатньої інформації про недавні угоди купівлі-продажу аналогічних об’єктів.
Вартість активу за методом звільнення від роялті визначається на підставі умовного припущення, що використовувані підприємством нематеріальні активи йому не належать. Тоді частину свого виторгу підприємство повинне було б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цих нематеріальних активів. Насправді ж цю частину виторгу підприємство залишає в себе. Її і вважають додатковим прибутком, створюваним даним нематеріальним активом. Вартість грошових потоків, сформованих на підставі цього прибутку, приймають за ринкову вартість оцінюваного активу.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)