Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Музика
Музична культура другої половини XX ст. була представлена класичним та популярним напрямками. Серед композиторів класичного напрямку другої половини XX ст. найвідомішими були Леонард Бернштайн (1918 – 1990) та Бенджамін Бріттен (1913 – 1976). Л. Бернштайн писав камерну та симфонічну музику, викладав музику в Гарвардському університеті, багато концертував світом. Упродовж 1959 – 1969 рр. він диригував оркестром Нью-Йоркської філармонії. Світову славу Л. Бернштайну приніс написаний ним мюзикл “Вестсайдська історія” (1957), який став сучасною переробкою сюжету Ромео і Джульєти В. Шекспіра.
Б. Бріттена вважають творцем нової британської оперної традиції. Йому належать опери “Пітер Грімс” (1945), “Опівнічний сон” (1960), “Смерть у Венеції” (1973), оркестрові та хоральні твори.
У 1948 р. він заснував музичний фестиваль в Олдборо, в 1974 р. став першим лауреатом світової музичної премії Ернста Сіменса.
Започатковану ще в міжвоєнний період Віденську школу додекафонічної музики у повоєнний період розвивали композитори Ганс Еріх Апостел (1901 – 1962), Ганс Ейслер (1898 – 1962), Ганс Єлінек (1901 – 1969), Рене Лейбовіц (1913 – 1972).
Головним форумом виконавців класичної музики в повоєнний період продовжував залишатися заснований у 1920 р. міжнародний фестиваль у австрійському Зальцбургу.
У 1950-х pp. найвідомішим диригентом уважався італієць Артуро Тосканіні (1867 – 1957). Відомими диригентами були: Герберт фон Караян (1908 – 1989), який упродовж 1954 – 1989 pp. диригував оркестром Берлінської філармонії; засновник Королівського оркестру філармонії в Лондоні Томас Бегем (1879 -1961); багаторічний керівник Філадельфійського оркестру Леопольд Стоковський (1882 – 1977).
Віртуозною грою на віолончелі, а заразом талантом композитора славився іспанець Пабло Касалс (1873 – 1973). У 1950 р. він заснував музичний фестиваль свого імені, згодом написав музику до гімну ООН. Понад 70 років одним із найвідоміших піаністів-виконавців класичної та сучасної музики залишався Артур Рубінштайн (1887 – 1982). Від 1963 р. біля Лондона провадив міжнародну музичну школу для талановитої молоді диригент та скрипаль американського походження Єгуді Менухін (1916 -1999).
Серед виконавців-вокалістів перших повоєнних років найбільшої слави досягла Марія Калас (1923 – 1977), котру публіка називала “Ля Дівіна” (італ. “божественна”). Італійська співачка грецького походження М. Калас від 1951 р. співала в міланському театрі “Ла Скала”. Співачка володіла драматичним колоратурним сопрано. Найвідомішими були її партії, виконані в “Макбеті” Джузеппе Верді та “Медеї” Баттісто Менегіні. Майже припинивши від 1965 р. публічні виступи, вона продовжувала записувати багато платівок.
Світової слави зажили троє найвідоміших лірично-драматичних тенорів другої половини XX ст.: каталонець Хосе Каррерас (нар. 1946), італієць Лучанно Паваротті (1935 – 2007) та іспанець Плачідо Домінго (нар. 1941). За вміння брати надзвичайно високі ноти преса назвала цих тенорів “трьома альпіністами”.
Непересічними вокальними здібностями володіє іспанська співачка Монсерат Кабальє (нар. 1933), відома насамперед своєю технікою бельканто та виконанням ролей у класичних італійських операх.
Швидким був розвиток у другій половині XX ст. популярної музики. У перші повоєнні роки в сфері популярної музики домінував джаз. Серед джазових виконавців найвідомішим був американець Луї Армстронг (1901 – 1971). Визначним джазменом був Дюк Еллінгтон (1899 – 1974), якого зараховували до чільних представників експресивного “джазу східного узбережжя”. Протягом життя Д. Еллінгтон написав понад 2000 музичних композицій та створив відомий у цілому світі джазовий оркестр. У 1955 р. в нью-йоркському концертному залі Карнегі Голлі була виконана створена Д. Еллінгтоном симфонічна джазова сюїта Тарлем”, яку джазмен написав на замовлення А. Тосканіні. “Королем свінгу” називали американського кларнетиста Бенні Гудмена (1909 -1986), який також виконував камерну й симфонічну музику. Іншим відомим джазменом був Майлс Девіс (1926 – 1991), який представляв “джаз західного узбережжя”, названий критиками “інтелектуальним” відгалуженням джазової музики.
У середині 1950-х pp. з’явився новий напрямок, орієнтованої насамперед на молодь музики, яка отримала назву поп (скорочення від анг. popular music – “популярна музика”). У 1954 р. піснями в стилі поп дебютував Елвіс Преслі (1935 – 1977). Першим музичним колективом, котрий грав музику в стилі поп, уважають групу “Блюкапс” (Bluecaps), яка існувала в 1956 – 1959 pp. у м. Нешвілл (США). Музика поп дуже швидко розділилася на окремі, споріднені піднапрямки.
Шалений ажіотаж та істеричну реакцію слухачів, особливо слухачок, викликали пісні у виконанні американця Елвіса Преслі. Його телевізійний дебют, що відбувся 9 вересня 1956 p., на тривалий час установив рекорд телепопулярності. Телепрограму із першим виступом Елвіса Преслі дивилися 82,6% тогочасних власників телеприймачів у США. Виконавський стиль та поведінка на сцені співака (виступаючи, той ритмічно похитував стегнами) викликали контраверсійні оцінки, поряд із захопленням були критичні оцінки: “загроза для молоді” чи “особа з нав’язливими думками про секс”. Популярність співака була настільки великою, що після його смерті 16 серпня 1977 р. одразу ж виникли легенди про те, що смерть була лише імітацією, а він насправді й далі живе, переховуючись від публіки. Повідомлення про смерть співака викликало кілька самогубств його шанувальниць. До сьогодні винятково популярними у США є конкурси двійників Е. Преслі та фестивалі його музики.
У кінці 1950-х pp. з’явилася рок-музика. Початково на її позначення вживали назви біг-біт (англ. big beat – сильний удар). Назва рок – скорочення від назви популярного танцю рок-н-ролл (англ. rock and roll – “котити і перевертати”).
Одним із перших виконавців рок-музики, що зажив світової слави, став чорношкірий американець Чак Беррі (нар. 1926). Записана ним у серпні 1955 р. пісня “Мейбеллін” одразу здобула світову популярність. Популярність пісень Ч. Беррі значною мірою була зумовлена їх текстами, сюжети для котрих музикант найчастіше брав із молодіжного життя.
До найпопулярніших виконавців музики в стилі рок зараховують групи “Бітлз” (The Beatles) та “Роллінг Стоунз” (The Rolling Stones), виконавця Боба Ділана (нар. 1941).
Клубними виступами в ліверпульському клубі “Каверна” у січні 1961 р. дебютувала музична група “Бітлз”, у котрій грали Джон Леннон (1940 – 1980), Джордж Гаррісон (1943 – 2001), Пол Маккартні (нар. 1942), Стюарт Сеткліф (1940 – 1962) та Піт Бест (нар. 1941). Двоє останніх згодом покинули “Бітлз”, натомість до неї приєднався Рінго Стар (нар. 1940). Всесвітнє захоплення музичною творчістю “Бітлз” отримало назву бітломанії. Група випустила понад 30 музичних дисків і знялася у трьох фільмах. До сьогодні група “Бітлз” утримує рекорд за кількістю присуджених музичних та кінонагород. Популярність “Бітлз” була настільки великою, що музиканти могли з’являтися на вулицях тільки під охороною поліції, яка стримувала натовпи шанувальників. У 1970 р. група розпалася, однак, не зважаючи на це, її пісні залишилися справжньою легендою розважальної музики.
Іншим музичним колективом, що вплинув на реформування рок-музики, стала створена 1962 р. група “Роллінг Стоунз”. її творцем був Мік Джаггер (нар. 1943). Від самого початку музичної діяльності групу супроводжували суцільні скандали, однак це лише підігрівало інтерес до музикантів. Молодому поколінню імпонували розкутий стиль поведінки та демонстративний нонконформізм “Роллінг Стоунз”. На влаштований у лондонському Гайд-парку 5 липня 1969 р. концерт “Роллінг Стоунз” прийшло 200 тисяч осіб.
У 1960-х pp. у Каліфорнії (США) з’явився психоделічний рок, популяризаторами котрого стали групи “Вельвет Андеграунд” (The Velvet Underground) та “Пінк Флойд” (Pink Floyd), а також віртуозний гітарист Джимі Гендрікс (1942 – 1970).
Поширення року спричинило появу такого специфічного різновиду мюзиклу, як рок-опера. Мода на рок-опери поширилася в 1968 – 1972 pp. Першою рок-оперою, яка здобула фінансовий успіх та розголос у пресі, була постановка “Волосся” (1967) Гальта Мак-Дермонта (нар. 1928). Серед найвідоміших рок-опер пізніших часів потрібно відзначити “Томмі” (1969) Петера Тауншенда (нар. 1945), Тодспелл” (1971) С. Шварца (нар. 1948) та особливо популярний мюзикл “Ісус Христос – суперзірка” (1971) Ендрю Ллойда Вебера (нар. 1948).
Велике значення для розвитку розважальної музики мав фестиваль поблизу містечка Вудсток (15 – 17 серпня 1969 р.) (штат Нью-Йорк, США). Хоча фестиваль не рекламували, на нього прибуло 500 тисяч осіб, серед них багато представників руху хіпі. Гаслом фестивалю були слова “Мир, любов і щастя”. На фестивалі виступили Джимі Гендрікс, Джо Кокер (нар. 1944), Карлос Сантана (нар. 1947), британська група “Ху” (The Who) та ін. Фестиваль майже одразу став своєрідною легендою, з часом навіть з’явилося поняття “покоління Вудсток”. Знятий 1970 р. документальний фільм “Вудсток. Три дні миру та музики” отримав три премії Оскар.
Популярна музика в Західній Європі в 1950 – 1970-х pp. була більш прив’язаною до класичних музичних традицій. Упродовж 1950-х pp. у Франції особливою популярністю користувалася співачка Едіт Шаф (1915 – 1963). Невелика на зріст, із жорстким низьким голосом, виконуючи сентиментальні пісні, співачка повністю відповідала своєму сценічному псевдоніму – “піаф” (фр. “горобчик”). Е. Піаф співала власні пісні, а також написані для неї відомими письменниками Жаном Кокто (1889 – 1963) та
Марселем Ашаром (1899 – 1974). Визнаним майстром французької оперети був Луїс Маріяно (1914 – 1970). Л. Маріяно також виступав на оперній сцені, зіграв у 28 фільмах, а записані ним платівки розійшлися тиражом 5 млн екземплярів. Спеціально для нього Франціє Лопес написав 8 оперет. Міжнародної слави зажив французький виконавець Тіно Россі (1907 – 1983), котрий дебютував ще 1933 р. За час його півстолітньої музичної діяльності платівки із його записами розійшлися накладом у 200 млн екземплярів. Ще одним відомим французьким співаком був Ів Монтан (1921 – 1991), який робив політичні заяви, спочатку симпатизуючи лівим ідеям та СРСР, а згодом кардинально змінивши свої погляди на протилежні. Популярним виконавцем у 1970-х pp. був Шарль Азнавур (нар. 1924).
Своєрідним виявом протесту проти класичної культури стала поява таких музичних стилів як гард-рок (англ. “важкий рок”, від 1968 р. почала вживатися назва – “геві-метал”) і треш. Виконавці музики цих стилів відмовилися від класичної мелодики, віддаючи перевагу оригінальності звучання. “Геві металом” почали називати рокову музику войовничого та погрозливого характеру. Популярними виконавцями важкого року були групи “Лед Зеппелін” (Led Zeppelin), “Нірвана” (Nirvana), “Металіка” (Metallika). Ще одним відгалуженням року стала музика в стилі панк, яка почала поширюватися від середини 1970-х pp. Панк-рок повернувся до традиційного звучання раннього року, його виконували, як правило, без електронного аранжування. Відомими панк-роковими групами були “Секс пістолс” (Sex Pistols), “Токінг гедз” (The Talking Heads), музикант Елвіс Костелло.
Суттєвий поштовх розвитку розважальної музики дало поширення портативних радіоприймачів. Поширенню нових музичних стилів особливо сприяли приватні радіостанції, що вели передачі на коротких та ультракоротких хвилях. У середині 1960-х pp. для того, аби обійти цензурні та комерційні заборони, у Великій Британії почалося створення морських радіостанцій, які передавали свій сигнал, вийшовши за межі територіальних вод країни. Першою із таких станцій стала “Радіо Кароліна”, що розпочала роботу 29 березня 1964 р. і цілодобово передавала популярну музику та рекламу. За перші три тижні “Радіо Кароліна” досягнула шаленої популярності, її слухали 7 млн слухачів. Протягом 1964 -1967 діяли ще кілька “піратських” станцій, які вели свої передачі з кораблів, або покинутих нафтовидобувних платформ.
У 1960-х рр. на зміну традиційним танцювальним закладам прийшли дискотеки, перша із яких була відкрита 11 січня 1963 р. у Лос-Анджелесі (США). Наступний етап розвитку музики був пов’язаний із розвитком телебачення та відеотехніки. Упродовж 1980-х рр. трьома головними зірками поп-музики були американські виконавці Майкл Джексон (1958 – 2010), Мадонна (нар. 1958) та Прінс (нар. 1958). Концерти дедалі більше почали перетворюватися із суто музичного в музично-видовищне шоу. Цьому сприяла поява відеокліпів та першого цілодобового музичного телеканалу “Ем-Ті-Ві”.
Іншими відомими виконавцями популярної музики останньої чверті XX ст. були Фредді Меркюрі (1946 – 1991), Френк Заппа (1940 – 1993), Боб Марлі (1944 – 1981), Мілен Фармер (нар. 1961), Тіна Тернер (нар. 1940), Ерік Клептон (нар. 1945), Род Стюарт (нар. 1945), Стінг (нар. 1951), Джордж Майкл (нар. 1963), Елтон Джон (нар. 1947).
Своєрідний стиль виробили виконавці репу – ритмічного речитативу. Творцями цього музичного напрямку в середині 1970-х рр. стали чорношкірі музиканти зі США. Назва поширилася після виходу в світ 1979 р. платівки “Репперс делайт” групи “Шугагілл Гонг” (The Sugarhill Gong). Музика реп сприяла появі цілого стилю життя, прихильники котрого відверто декларують свою асоціальність, презирство до норм суспільної поведінки, класичної моди тощо. Цю субкультуру чорношкірої молоді США названо гіп-гопом. У 1980-х рр. мода на гіп-гоп поширилася за межі громади чорношкірої молоді. Елементом цієї субкультури, який розпочав самостійне життя, стала культура графіті – кольорових настінних малюнків, які виконуються аерозольними фарбами.
Потужна індустрія розваг постійно підтримує інтерес до виконавців популярної музики, створюючи супутню, субкультуру окремих стилів сучасної музики. Створення культу зірок музики призвело до змін у способі життя самих виконавців, яке тепер відбувається цілком публічно, із висвітленням найменших особистих деталей. Некерована любов до своїх ідолів в окремих випадках призводить до переслідувань своїх улюбленців та психічних відхилень у надто ревних слухачів. Значні суспільні дискусії викликає питання етичності промоції зірок поп-музики, коли популярність досягається не завдяки музичним здібностям, а шляхом піар-акцій.
Потужним елементом промоції сучасної музики стали щорічні музичні фестивалі, мода на котрі почала поширюватися в 1950-х рр. Від 1951 р. у Сан-Ремо відбувається фестиваль італійської пісні. За його зразком у 1956 р. засновано міжнародний музичний конкурс Євробачення. Від 2003 р. відбувається конкурс дитячої пісні Євробачення, в якому беруть участь діти віком від 8 до 15 років. У специфічній формі – параду протягом 1989 -2003 в Берліні відбувався найбільший у світі фестиваль електронної музики “Лав парад”. Через конфлікт із міською владою фестиваль не відбувся 2004 і 2005 рр., 2007 р. його провели в Гессені, а надалі проводили в різних містах Німеччини, поки не заборонили взагалі 2010 р. Найбільш авторитетною музичною премією є Греммі (США).
Related posts:
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Театр Театральне мистецтво другої половини XX ст. розвивалося у кількох напрямках. Поряд із класичним театром, у 1950-х рр. з’явилися нові течії театрального мистецтва, представники яких шукали неконвенційні засоби мистецького виразу. Початковою загальною назвою руху за реформування театру був “альтернативний театр”, згодом із нього почали виділятися окремі течії. Запропонована критиками та пресою назва “альтернативний театр” є умовною, […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Економічна інтеграція Західної Європи До традиційних функцій держави, як-от організаційна та правова, після Другої світової війни додалася ще одна важлива функція – турбота про добробут своїх громадян. На 1950 – 1960-і pp. припадає становлення і розквіт соціальної держави, відомої також як “держава добробуту” (welfare state). Підгрунтям для становлення “держави добробуту” стала теорія “народного капіталізму”, що передбачала забезпечення добробуту всіх […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Кіно У повоєнні роки найбільшу частку кінопродукції країн Заходу випускали режисери Голівуду. Під назвою Голлівуд прийнято об’єднувати потужні кінокомпанії США, розташовані в однойменному районі Лос-Анджелеса в Каліфорнії. Головними американськими кінокорпораціями є “XX Сенчірі Фокс”, “Парамаунт Пікчерс”, “Коламбія Пікчерс”, “Ворнер Бразерс Ентер-теймент”, “Нью Лайн Синема” та ін. Найпотужнішими кінокомпаніями Європи є “Гомон” (Франція), “Пате” (Франція), “Бабельсберг Студіос” […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Література Головним наслідком трагічного досвіду Другої світової війни у галузі літератури стало посилення уваги до проблем моральної відповідальності людини за свої вчинки, ролі окремого індивіда в загальносвітовому історичному процесі, питань генези тоталітаризму тощо. У 1960 – 1970-х рр. письменники почали звертати більше уваги на проблеми самореалізації особи та відсутності порозуміння між людьми, спричинену конфліктом із оточенням […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Архітектура У перші повоєнні роки активно розвивалася архітектура. її розвиток був зумовлений потребами відбудувати руйнування, завдані європейським країнам Другою світовою війною. Своєю чергою, відбудова міст Західної Європи створила можливості для удосконалення урбаністичного планування, запровадження архітектурних нововведень. У 1947 р. відновив свої зібрання Міжнародний конгрес сучасної архітектури. Протягом 1947 – 1956 рр. відбулося п’ять зібрань цього форуму […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Перша хвиля НТР Друга світова війна, з її потребою у високих технологіях, підготувала грунт для низки революційних відкриттів і впровадження у життя новинок міжвоєнного періоду (наприклад, різного роду пластмас). Усвідомлення вагомої ролі інновацій слугувало основним чинником довгострокового технологічного зростання та змін у структурі економіки. Промисловість і сільське господарство вийшли за межі застарілих технологій XIX ст. “Нове” перетворилося на […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Образотворче мистецтво Бурхливий розвиток переживало у другій половині XX ст. образотворче мистецтво. Поряд із класичним малярством та скульптурою з’явилися нові види візуального мистецтва. Популярними стали експериментування, пошуки нових засобів художнього виразу. Характерною рисою мистецтва цього періоду стала його інтернаціоналізація, чимало митців упродовж життя працювали в різні періоди у різних країнах. Головною подією мистецького життя Західної Європи у […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Протистояння блоків На рубежі 40 – 50-х років міжнародна ситуація різко загострилася, холодна війна сягнула апогею. У 1949 р. Радянський Союз випробував свою першу атомну бомбу. У радянському керівництві вважали неможливим тривале співіснування соціалістичної системи з іншим суспільним ладом. Сталін не лише не хотів пом’якшувати чи зупиняти конфлікт із західним світом, а, навпаки, свідомо загострював його. Не […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Держава добробуту До традиційних функцій держави, як-от організаційна та правова, після Другої світової війни додалася ще одна важлива функція – турбота про добробут своїх громадян. На 1950 – 1960-і pp. припадає становлення і розквіт соціальної держави, відомої також як “держава добробуту” (welfare state). Підгрунтям для становлення “держави добробуту” стала теорія “народного капіталізму”, що передбачала забезпечення добробуту всіх […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Наука У другій половині XX ст. відбулися помітні зміни в усіх галузях науки. Важливою складовою наукового розвитку країн Заходу повоєнного часу стало налагодження системи швидкого впровадження у життя наукових винаходів та інновацій. Швидкими темпами в другій половині XX ст. розвивалася фішка. Головними центрами розвитку фізичних студій були Інститут фізики та астрофізики ім. Макса Планка в Гьоттінгені […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Економічний бум 1947 – 1973 рр Починаючи з 1947 р., економіка країн Заходу розвивалася досить швидкими темпами. Впродовж 1948 – 1952 рр. показник промислової продукції у Західній Європі зріс на 35%, сільське господарство досягло довоєнного рівня, а експорт збільшився удвічі. Середньорічне зростання економіки у проміжку між 1950 і 1973 рр. складало 4,9%. Американські кредити і значний товарний попит викликали у західноєвропейських […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – “Ера Ульбріхта” (1953 – 1971) “Ера Ульбріхта” (1953 – 1971) У момент конституювання НДР у 1949 р. її територія становила 108,2 тис. кв. км і на ній проживало 17,2 млн осіб, у тому числі 4,4 млн переселенців зі Сходу. До 1954 р. НДР перебувала під радянським окупаційним режимом. Після провалу берлінської конференції чотирьох великих держав (25 січня – 18 лютого […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Німецька Демократична республіка “Ера Ульбріхта” (1953 – 1971) У момент конституювання НДР у 1949 р. її територія становила 108,2 тис. кв. км і на ній проживало 17,2 млн осіб, у тому числі 4,4 млн переселенців зі Сходу. До 1954 р. НДР перебувала під радянським окупаційним режимом. Після провалу берлінської конференції чотирьох великих держав (25 січня – 18 лютого […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Соціальні трансформації У ситуації загального оптимізму, пов’язаного із закінченням війни, демобілізацією чоловіків та успішною відбудовою економіки у країнах Заходу різко зросла народжуваність – “бейбі-бум”. Скажімо, якщо у 1930-х рр. у США народилося 24 млн немовлят, у 1940-х рр. – 32 млн, то лише за один 1950 р. – понад 3,5 млн (з тенденцією до зростання). Втім, уже […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Освіта 1. Розвиток освіти і науки Освіта Потреби науково-технічної революції зумовили у повоєнний період потребу суттєвих змін у системі освіти. Застосування в промисловості, сфері послуг та інших галузях суспільної діяльності складної техніки та сучасних технологій, а також лавиноподібне збільшення обсягів інформації, які щоденно доводиться засвоювати працівникам гуманітарної сфери, викликало постійний попит на висококваліфікованих працівників, які здатні […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Праворадикалізм У 70-ті роки XX ст. у країнах Західної Європи почали виникати молоді угруповання праворадикального спрямування. Серед них можна виділити дві групи. У програмних закликах партій авторитарної чи навіть фашистської традиції (Народний фронт у Бельгії, Німецький народний союз, Національний альянс в Італії, Народна партія у Великій Британії) заперечується легітимність існуючої політичної системи, відкидається ліберально-демократичний стиль керівництва […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – “Ліберальна ера” У квітні 1963 р. до влади повернулися ліберали на чолі з популярним політиком Лестером Пірсоном (1963 – 1968), що започаткувало т. зв. “ліберальну еру” (1963 -1984). Своєрідною формулою політичного життя країни стало твердження: “ліберали при владі – це норма”. Слабким місцем такої системи, однак, було те, що Канада вступила у тривалий період парламентаризму меншості, коли […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Уряд Л. Ергарда 16 жовтня 1963 р. місце К. Аденауера на посаді канцлера зайняв Людвіг Ергард (ХДС). Віце-канцлером і міністром загально-німецьких справ став лідер ВДП Еріх Менде, зовнішньополітичне відомство знову очолив Г. Шрьодер. У програмній декларації, запропонованій Бундестагові через два дні, Л. Ергард заповів продовження внутрішньої та зовнішньої політики попереднього уряду. Попервах канцлер мав намір зосередитися, передусім, на […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Конституційний лад Конституційний лад Федеративна республіка Німеччина (без Західного Берліна) займала на час свого конституювання територію 245 тис. кв. км, із населенням 47,7 млн осіб. Згідно з Основним законом, ФРН була демократичною і соціальною федеративною державою. Важливою особливістю системи влади в республіці стало виразне обмеження компетенції президента, тісна пов’язаність федерального уряду довірою парламенту. Система влади на федеральному […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Українці в Канаді На перші повоєнні роки припадає “третя хвиля” української імміграції до Канади. Якщо “перша хвиля” (кін, XIX – поч. XX ст.) мала головно економічний характер, а “друга” (міжвоєнний період) – політико-економічний, то “третя” – здебільшого політичний. Іммігрантами були переважно колишні військовополонені, “переміщені особи”, учасники антирадянського руху опору. У 1952 р. завершився період масового переселення українців до […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Розділ 4. Сполучені Штати Америки Розділ 4. Сполучені Штати Америки США у повоєнні роки. Політика демократичної та республіканської адміністрацій (1945-1960) Упродовж Другої світової війни в житті США відбулися докорінні зміни. Воєнні дії розгорталися за тисячі кілометрів від їхньої території, Сполучені Штати, не зазнали бідувань і руйнувань, пов’язаних із війною. Порівняно невеликими були в них людські втрати на фронтах -292 тис. […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Хвиля міграцій Одним із наслідків війни було біженство – масовий відхід людей з місць свого проживання. Після Першої світової війни держави-переможниці при визначенні державних кордонів, меж областей брали до уваги етнічний принцип. При цьому намагалися враховувати бажання груп населення, доля яких вирішувалася. Хоча у своїх рішеннях вони не змогли уникнути деяких несправедливих розв’язок, які суперечили задекларованому принципові […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Повоєнні роки Повоєнні роки Друга світова війна кардинально змінила міжнародний статус Канади, посприявши її стрімкому економічному піднесенню та перетворенню у високорозвинену державу. Країна зробила помітний внесок у перемогу антигітлерівської коаліції, будучи постачальником військової техніки та продуктів харчування до Великої Британії, США, Китаю, СРСР. Федеральний уряд спромігся мобілізувати до війська близько 1,1 млн осіб із усього 12-мільйонного населення […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Розділ 8. Німеччина Поділ Німеччини Під владою держав-переможниць З підписанням акта беззастережної капітуляції 7 травня 1945 р. у Реймсі, а наступного дня у Берліні, верховну владу в Німеччині перебрали чотири союзні держави – США, СРСР, Велика Британія і Франція. У декларації командувачів чотирьох переможних армій від 5 червня 1945 р. було заявлено, що у Німеччині вже немає центрального […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Поділ Німеччини Поділ Німеччини Під владою держав-переможниць З підписанням акта беззастережної капітуляції 7 травня 1945 р. у Реймсі, а наступного дня у Берліні, верховну владу в Німеччині перебрали чотири союзні держави – США, СРСР, Велика Британія і Франція. У декларації командувачів чотирьох переможних армій від 5 червня 1945 р. було заявлено, що у Німеччині вже немає центрального […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Розділ 5. Канада Повоєнні роки Друга світова війна кардинально змінила міжнародний статус Канади, посприявши її стрімкому економічному піднесенню та перетворенню у високорозвинену державу. Країна зробила помітний внесок у перемогу антигітлерівської коаліції, будучи постачальником військової техніки та продуктів харчування до Великої Британії, США, Китаю, СРСР. Федеральний уряд спромігся мобілізувати до війська близько 1,1 млн осіб із усього 12-мільйонного населення […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Зміни в соціальній сфері Ускладнення економічної системи внаслідок структурних змін призвело до появи нових професій, брокери (посередники при укладанні угоди між продавцем і покупцем), дилери (юридичні або фізичні особи, котрі здійснюють операції за свій рахунок), дистриб’ютори (збутові посередники), куртьє (посередники біржових операцій), маклери (посередники при укладанні біржової угоди), маркетолога (розробники рекламної стратегії), менеджери (наймані управителі компанії) тощо. За уніформою […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Покарання воєнних злочинців та колаборантів Однією з найгостріших проблем, яка стояла перед переможцями, було питання як вчинити з тими, хто розв’язав війну і спричинив для Європи та світу нечувану катастрофу. Заклики до покарання переможених лунали вже після багатьох воєн; після Першої світової війни знайшла широку підтримку вимога притягнути до кримінальної відповідальності німецького імператора Вільгельма II. Друга світова війна не відповідала […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Міжнародний тероризм У другій половині XX ст. новим чинником міжнародного життя став політичний тероризм – специфічна тактика політичної боротьби, що полягає в систематичному використанні ідеологічно вмотивованого насилля. Для залякування населення, а також здійснення тиску на органи державної влади з метою прийняття ними вигідних для терористів політичних рішень, порівняно нечисленні групи бойовиків вчиняли напади на відомих політиків, громадських […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Основні суспільні верстви Після Другої світової війни відбулися серйозні соціальні трансформації. Найдраматичнішою стала, як це умовно називають дослідники, “смерть селянства”. Напередодні 1945 р. відсоток зайнятих у сільському господарстві складав у Великій Британії та Бельгії менше 20%, у США й Німеччині – близько 25%, у Франції – понад 35%, в Іспанії та Португалії – близько 50%. Після Другої світової […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Криза 1973 – 1975рр Криза 1973 – 1975рр. Починаючи з першої третини 1970-х рр. в економічному житті Заходу простежувалися тривожні явища, що перепліталися із песимістичними прогнозами фахівців стосовно майбутнього (“перегрів економіки”, зношення основного капіталу тощо). Усі розуміли: економічний бум попередніх років рано чи пізно закінчиться, однак мало-хто міг передбачати те, що буде далі. Провісником економічних труднощів стала відмова 15 […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Новий лібералізм Наприкінці XX ст. перед людством постали нові виклики: економічна глобалізація, індивідуалізм, структурні зміни на ринку праці та в процесах виробництва, інформатизація суспільства тощо. Зміни в суспільно-політичному та економічному розвитку людства спричинили появу “нового лібералізму”. Його головною метою стало забезпечення належних умов для динамічного та вільного розвитку суспільства, збереження і поширення можливостей громадян, зміцнення їхньої свободи […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Крах колоніальної системи Друга світова війна, глобальна з огляду на її масштаби та наслідки, значною мірою спричинилася до цілковитого зламу відносин між західноєвропейськими колоніальними державами і територіями, над якими вони панували. Закінчення війни стало сигналом для розгортання потужного національного руху в країнах Азії. Та видима легкість, з якою Велика Британія і Франція домінували на морях та у своїх […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Західна Європа на шляху єднання Ініціативи стосовно зближення і співпраці європейських країн з’явилися вже невдовзі після закінчення війни. В. Черчілль 19 вересня 1946 р. виступив із доповіддю у Цюріхському університеті, в якій закликав до об’єднання принаймні Західної Європи. У 1946 р. у державах Західної Європи, головно в Бельгії, Голландії, Франції та Великій Британії виникло кілька організацій і товариств, що пропагували […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Консерватори при владі З середини 1970-х рр. консервативні партії в країнах Заходу змінили свою політичну стратегію, що було зумовлено економічними негараздами. Пропагуючи оновлення системи господарювання, консервативний реформізм з’явився у Канаді значною мірою як наслідок кризи неокейнсіанства. Виявилося, що можливості втручання держави у ринкові відносини досить обмежені. До того ж, актуальними стали питання законності і порядку, відродження моральних цінностей. […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Об’єднання Німеччини Східнонімецьке суспільство прагнуло до якнайшвидшого об’єднання. Згідно з результатами опитування громадської думки, проведеного на початку лютого 1990 p., за возз’єднання в цей час висловилося 75% східних німців, що перевищило аналогічний показник за листопад 1989 р. на 27%. У січні 1990 р. в НДР з’явилися нові партії: Німецький суспільний союз (НСС), що за своїми програмними засадами […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – США у 1969 – 1980 рр Р. Ніксон прийшов до влади в період, коли економічне становище країни ускладнювалось, і ці тенденції мали довгочасний характер. До Того ж на початку 70-х років послабилися зовнішньоекономічні позиції США, похитнулося міжнародне становище долара. В такій складній ситуації Р. Ніксон намагався, хоча й без особливих успіхів, узгоджувати свою економічну політику з різкими змінами господарської кон’юнктури. Широкомасштабністю […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Під владою держав-переможниць Поділ Німеччини Під владою держав-переможниць З підписанням акта беззастережної капітуляції 7 травня 1945 р. у Реймсі, а наступного дня у Берліні, верховну владу в Німеччині перебрали чотири союзні держави – США, СРСР, Велика Британія і Франція. У декларації командувачів чотирьох переможних армій від 5 червня 1945 р. було заявлено, що у Німеччині вже немає центрального […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Розділ 7. Франція Франція в роки Тимчасового режиму і Четвертої республіки З початком визволення Франції з-під німецької окупації влітку 1944 р. в країні почав діяти Тимчасовий уряд, який очолив генерал Шарль де Голль. До складу уряду ввійшли представники двох найбільших організацій руху Опору – деголівського Французького Комітету Національного Визволення і Національної Ради Опору, де переважали комуністи та соціалісти. […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Розділ 6. Велика Британія Внутрішня і зовнішня політика лейбористських урядів 1945 – 1951 рр. Велика Британія постраждала під час Другої світової війни порівняно менше, ніж інші європейські країни. Людські жертви становили 145 тис. убитими, 278 тис. пораненими, 53 тис. осіб пропали безвісти. Було пошкоджено понад 4 млн помешкань, знищено 30% торговельного флоту. За роки війни країна втратила 25% національного […]...