Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Кіно
У повоєнні роки найбільшу частку кінопродукції країн Заходу випускали режисери Голівуду. Під назвою Голлівуд прийнято об’єднувати потужні кінокомпанії США, розташовані в однойменному районі Лос-Анджелеса в Каліфорнії. Головними американськими кінокорпораціями є “XX Сенчірі Фокс”, “Парамаунт Пікчерс”, “Коламбія Пікчерс”, “Ворнер Бразерс Ентер-теймент”, “Нью Лайн Синема” та ін. Найпотужнішими кінокомпаніями Європи є “Гомон” (Франція), “Пате” (Франція), “Бабельсберг Студіос” (Німеччина), “Піневуд Студіос” (Велика Британія), “Нордіск Фільм” (Данія).
Період 1950-х рр. критики називають “срібним віком” Голлівуду. У цей час там працювали режисери: Біллі Вайлдер (1906 -2002), Джон Гюстон (1906 – 1987), Альфред Гічкок (1899-1980). Б. Вайлдер, який став відомим завдяки фільмам про світ американських гангстерів, зокрема нагородженій премією Оскар картині “Бульвар Сансет” (1950), із часом перетворився на визнаного класика комедійного жанру. Американський кіноінститут оголосив знятий ним комедійний мюзикл “У джазі тільки дівчата” (1959) найсмішнішим комедійним фільмом усіх часів та народів. Серед інших фільмів Б. Вайлдера: “Любов у полудень” (1957), “Квартира” (1960) та ін.
Дж. Гюстон спеціалізувався на детективах та психологічних драмах. Серед режисерованих ним фільмів: “Скарб Сьєра Мадре” (1948), “Асфальтові джунглі” (1950), “Мобі Дік” (1956) та ін.
Британський режисер Альфред Гічкок (1899 – 1980), який від 1939 р. працював у Голлівуді, у повоєнний час продовжував працювати в жанрі фільму жахів. Серед його повоєнних фільмів: “Вікно на подвір’я” (1954), “Психо” (1960), “Птахи” (1962). Режисер виробив власний стиль нагнітання жаху у фільмі. Цей спосіб розгортання сюжету згодом назвали його іменем. У своїх фільмах режисер демонстрував контраст позірно спокійної ситуації із появою зла, іноді підсвідомого зла, котре, на його погляд, присутнє в кожній людині.
Найвідомішими кінозірками США 1950 – 1960-х рр. були Одрі Гепберн (1929 – 1993), Мерлін Монро (1926 – 1962), Берд Ланкастер (1913 – 1994), Марлон Брандо (1924 – 2004), Гемфрі Богарт (1899 – 1957).
У кінці 1960-х рр. у Голлівуді відбулася зміна режисерського покоління. Серед яскравих молодих режисерів, які дебютували в 1960-х рр., вирізнялися Френсіс Форд Коппола (нар. 1939), Браян Де Пальма (нар. 1940), Мартін Скорсезе (нар. 1942). Ф. Ф. Коппола зняв фільми “Хрещений батько” (1971), “Апокаліпсис сьогодні” (1979), “Коттон Клаб” (1984), “Дракула Брема Стокера” (1992). Американський режисер чеського походження Мілош Форман (нар. 1932) здобув світову славу фільмом “Пролітаючи над гніздом зозулі” (1975), який отримав п’ять відзнак кіноакадемії Оскар. Успіх цього фільму вдалося повторити історичній костюмованій драмі “Амадей” (1984), яка здобула вісім Оскарів. Характерну стилістику виробив актор та режисер Вуді Ален (нар. 1935) – майстер жанру, котрий отримав назву “інтелектуальної комедії”. Знімаючись у власних фільмах, режисер створив упізнаваний образ непристосованого до життя, вічно невпевненого у собі невротичного інтелігента.
Велику популярність здобув Стівен Спілберг (нар. 1947), який запроваджуючи в своїх фільмах різноманітні спецефекти та технічні новинки добився відчутного прогресу в досягненні реалістичності демонстрованих у фільмах сцен. Найвідомішими картинами цього режисера були “Щелепи” (1974), “Інопланетянин” (1982), “Парк Юрського періоду” (1993), “Список Шиндлера” (1994), “Врятувати рядового Раяна” (1998), “Війна світів” (2005), серія фільмів про пригоди Індіани Джонса. Знятий С. Спілбергом фільм про акулу-людожера “Щелепи” став першим фільмом-блокбастером. Від середини 1970-х рр. так називають всі високобюджетні фільми з участю відомих кінозірок.
Тривалим кінопроектом стала серія фільмів Джорджа Лукаса (нар. 1944) під загальною назвою “Зоряні війни”. Чергові частини кіноепопеї було знято 1977,1980,1983,1999, 2002,2005 рр. Фільми про космічні пригоди майбутнього стали настільки популярними, що їх назва навіть була перенесена на запропоновану адміністрацією президента Рональда Рейгана в 1980-х рр. програму Стратегічної оборонної ініціативи.
У 1980 – 1990-х рр. нові стандарти в жанрі пригодницького та фантастичного фільму встановили Джеймс Камерон (нар. 1954) та Пол Верхувен (нар. 1938). Дж. Камерон започаткував серію фільмів про робота із майбутнього – “Термінатор” (1984), режисерував фільм про агресивних космічних істот – “Чужі” (1986), а також зняв найприбутковіший в історії кіно XX ст. фільм -“Титанік” (1997). П. Верхувен став відомим завдяки фільмам “Робот-поліцейський” (1987), “Згадати все” (1990), “Основний інстинкт” (1992), “Зоряний десант” (1997) та ін.
Відомим режисером, а заразом кіносценаристом є Олівер Стоун (нар. 1946), один із учнів М. Скорсезе. Більшість режисерованих ним фільмів викликали значну суспільну дискусію, а іноді й судове переслідування. Темами своїх фільмів О. Стоун найчастіше обирав війну та вбивство (“Взвод”, 1986; “Сальвадор”, 1986; “Народжений 4-го липня”, 1989; “Природжені вбивці”, 1994), фінансові та політичні махінації (“Волл-стріт”, 1987; “Дж. Ф. К.”, 1991). У 2004 р. О. Стоун зняв масштабну історичну кіноепопею “Александр”, яку присвятив історії життя Александра Македонського.
Кіномистецтво Західної Європи повоєнного періоду тривалий час розвивалося під значним впливом італійських та французьких зразків. Найвідомішими кінорежисерами 1950 – 1960-х рр. були італійці Вітторіо де Сіка (1902 – 1974), Федеріко Фслліні (1920 -1993), П’єр Паоло Пазоліні (1922 – 1975), французи Жан-Люк Годар (нар. 1930), Клод Лелюш (нар. 1937).
Перші повоєнні роки в кіномистецтві Італії пройшли під знаком мистецького напрямку, який критики назвали неореалізмом (термін запропонований ще 1942 р.). Першим із фільмів, знятим у цьому ключі, стала картина Роберто Росселіні (1906 – 1977) “Рим, відкрите місто” (1945). У наступні роки з’явилася ціла низка фільмів, знятих у такій стилістиці: “Діти вулиці” (1946), “Викрадачі велосипедів” (1948), “Диво в Мілані” (1951), “Умберто Д.” (1952) В. де Сіки; “Паса” (1946) Р. Росселіні; “Земля тремтить” (1948) Лучіяно Вісконті (1906 – 1976). У 1950-х рр. прихильники неореалізму поволі відійшли від цієї течії.
Значний вплив на розвиток італійського історичного фільму справили картини Л. Вісконті, насамперед “Почуття” (1954), “Рокко і його брати” (1960), “Леопард” (1963). На зламі 1960 -1970-х рр. режисер зняв три фільми, які називають “німецькою трилогією”: “Загибель богів” (1969), “Смерть у Венеції” (1971) та”Людвіг” (1973).
Вершиною творчості Ф. Фелліні критики вважають фільми “Ночі Кабірії” (1957) та “Життя прекрасне” (1959). Картини Ф. Фелліні справили значний вплив на розвиток світового кінематографа. Ще одним успішним фільмом режисера став “8 1/2” (назва картини позначала порядковий номер знятого Ф. Фелліні фільму у його особистій фільмографії – на той час режисер вже створив 5 повнометражних, 2 короткометражні і один фільм у співавторстві). У 1980-х рр. Ф. Фелліні поставив картини “Місто жінок” (1980), “А корабель пливе” (1983), “Джинджер і Фред” (1986). У своїх фільмах режисер найчастіше знімав італійського актора Марчелло Мастрояні (1923 – 1996).
Друге покоління представників італійського неореалізму презентує Мікеланджело Антоніоні (нар. 1912). Темою більшості його фільмів було відчуження людини в сучасному суспільстві, криза почуттів, складні психологічні переживання самотньої людини в момент духовної кризи. Серед його фільмів: “Пригода” (1960), “Ніч” (1961), “Затемнення” (1962), “Червона пустеля” (1964), “Фотозбільшення” (1966).
Кіномистецтво Франції розвивалося під впливом екзистенційної філософії та загальної атмосфери скептичного ставлення до традиційних моральних цінностей.
Значні суспільні та політичні зміни, які відбулися упродовж 1950-х рр., викликали появу нового покоління кінематографістів, які дебютували переважно після 1958 р. Спільною назвою цього покоління стала “нова хвиля”. Елементи нової стилістики були помітні вже у фільмах Алана Реснара (нар. 1922) “Хіросіма – любов моя” (1959) та Франсуа Трюффо (1932 – 1984) “Чотириста ударів” (1959). Офіційним початком нової хвилі вважають фільм Жан-Люка Годара “До останнього подиху” (1960), новаторський щодо монтажу. Для фільмів “нової хвилі” характерними були змішування різних стилів у рамках однієї кінокартини, відсутність лінеарної хронології викладу, спонтанність та імпровізаційність гри акторів. Зважаючи на те, що застосування телевізійних технологій при зйомках фільмів суттєво здешевило кінопродукцію, фільми були малобюджетними. Однак, уже в середині 1960-х рр. комерційні міркування взяли тору над естетичними пошуками режисерів, й кіно “нової хвилі” відійшло на задній план.
Великим режисерським успіхом Клода Лелюша (нар. 1937) стала романтична мелодрама “Чоловік і жінка” (1966).
Оригінальністю та динамікою відзначаються фільми французького режисера Люка Бессона (нар. 1959), який працює в США. Майже всі зняті ним фільми мали винятковий фінансовий успіх: “Нікіта” (1990), “Леон” (1994), “Жанна д’Арк” (1999), “Таксі” (1998,2000,2003,2007), “Ангел-А” (2005).
Британське кіно представлене режисерськими роботами Девіда Ліна (1908 – 1991). Спеціальністю Д. Ліна були масштабні епічні кінополотна: “Міст на ріці Квай” (1957), “Ловренс Аравійський” (1962), “Доктор Живаго” (1965), “Подорож до Індії” (1984). Від 1960 р. у Великій Британії працював американець Стенлі Кубрик (1928 – 1999). Його головними роботами стали “Лоліта” (1962), “Доктор Стрейнджлав, або як я перестав боятися й полюбив бомбу” (1964), “2001 – Космічна Одіссея” (1968), “Механічний апельсин” (1971), “Сяйво” (1979), “Цільнометалева оболонка” (1986). Поєднання ексцентричних сюжетів та авангардної естетики характерне для фільмів британця Пітера Грінуея (нар. 1942).
Кіномистецтво Німеччини особливо успішно розвивалося у 1960-х рр. Група молодих режисерів, які почали працювати у той період, започаткувала новий напрямок німецького повоєнного кіно, який отримав назву “нове німецьке кіно”. Серед засновників цього напрямку були режисери Райнер Вернер Фассбіндер (1945 – 1982), Вернер Герцог (нар. 1942) та Фолькер Шльондорф (нар. 1939).
Р. В. Фассбіндер прийщов у кіно із мюнхенського “анти-театру”. Його першими фільмами, знятими в 1969 р., стали “Любов є холодніщою ніж смерть” та “Дитинороб”. У 1970-х рр. режисер зняв картини “Торгівець чотирьох пір року” (1971), “Кулачне право свободи” (1975), “Зневіра” (1978), “Заміжжя Марії Браун” (1979). Режисер постійно демонстрував свій нонконформізм, вів безладний спосіб життя й зрештою помер від передозування наркотиків.
Режисерські роботи В. Герцога характеризує фасцинація сильними, харизматичними особами, які захоплені безумними ідеями. Серед найцікавіших фільмів режисера: “Агірре, гнів Божий” (1972), “Великий екстаз різьб’яра по дереву Штайнера” (1974), “Войцек” (1979), “Кобра Верде” (1988). У багатьох своїх фільмах Вернер Герцог зняв талановитого німецького актора Клауса Кінскі (1926- 1991).
Ф. Шльондорф екранізував багато творів німецьких письменників. Серед кращих фільмів режисера: “Зневажена честь Катаріни Блюм” (1975), “Бляшаний барабан” (1979), “Смерть комівояжера” (1985).
Метафоричним змістом сповнені фільми шведського режисера та сценариста Інгмара Бергмана (1918 – 2007). Більшість його фільмів демонструють почуття людей, які перебувають у стані психологічної кризи, переживають конфлікт із оточенням, а часто й із власною підсвідомістю. І. Бергман зняв близько 50 фільмів, найвідоміші серед них: “Спрага” (1949), “Жінки чекають” (1952), “Сунична галявина” (1957), “Як у дзеркалі” (1960). “Мовчання” (1963), “Година вовка” (1965), “Дотик” (1970), “Фанні й Александр” (1982) та ін.
У середині 1990-х рр. почався новий етап розвитку обгрунтованого свого часу теоретиком сюрреалізму Андре Бретоном “чорною гумору”. Екзистенційний погляд на світ, як сукупність суцільних проблем та неприємностей, відсутність будь-яких моральних авторитетів, нарешті відсутність сенсу життя – характеризують картину світу, пропоновану у нових чорних комедіях. Творцем цього стилю став американський кінорежисер Квентін Тарантіно (нар. 1963), іменем якого навіть називають цей новий кіностиль. Першим фільмом, знятим у цьому стилі стала чорна комедія “Кримінальне чтиво” (1994). Крім цього К. Тарантіно зняв подібні за стилістикою фільми: “Скажені пси” (1992), “Чотири кімнати” (1995), “Джекі Браун” (1997), “Вбити Білла” (2003, 2004), “Доказ смерті” (2007). Послідовниками К. Тарантіно є британець Гай Річі (нар. 1968), який зняв фільми “Шахрайство” (2000), “Карти, гроші, два стволи” (1998), “Револьвер” (2005); Роберт Родрігес (нар. 1968), режисер кінокартин “Від вечора до світанку” (1996, 1999, 2000), “Місто гріхів” (2005) та ін. Наслідування стилістики “чорного гумору” з’являлися в Данії, де було знято “Швидкі стволи” (реж. Ласе Снанг Ольсен, нар. 1965) та Німеччині – “Достукатися до небес” (реж. Томас Жан, нар. 1965), “Біжи, Лоло, біжи” (реж. Том Тіквер, нар. 1965).
Оригінальною стилістикою відрізняються фільми Девіда Лінча (нар. 1946), Педро Альмодовара (нар. 1949).
Розвиток кіно другої половини XX ст. супроводжувався створенням супутньої субкультури, заснованої на сюжетах фільмів та кінореаліях. У липні 1955 р. режисер та продюсер Волт Дісней (1901 – 1966) відкрив у Каліфорнії розважальний комплекс для дітей під назвою “Діснейленд”. Згодом аналогічні парки відпочинку з’явилися й у інших країнах, зокрема, в Японії біля Токіо (1983), у Франції поблизу Парижа (1995), у Гонконгу (2005). На території “Діснейлендів” відтворено сцени із найбільш популярних фільмів компанії В. Діснея.
Розвиток кіно поставив питання про межі допустимої режисерської провокації. Незважаючи на загальну лібералізацію західного способу життя періодично відбувалися скандали, пов’язані з певними фільмами. Через відверті інтимні сцени випущений на екрани 1972 р. фільм Б. Бертолуччі “Останнє танго в Парижі” був заборонений у низці країн. Аналогічною була доля знятого 1975 р. фільму П. Пазоліні “Сало, або 120 днів Содому”. Сюжетною основою британської комедії “Життя Браяна за Монті Файтономп (1979) була цинічна та місцями винятково груба пародія на біблійну історію Ісуса Христа. У січні 1985 р. французька влада заборонила проекцію фільму Ж.-Л. Годара “Будь благословенна, Маріє”. Приводом слугувало те, що багато глядачів вбачали у фільмі релігійні алюзії й це ображало їх почуття. У липні 1988 р. під час демонстрації в кінотеатрах США фільму Мартіна Скорсезе “Остання спокуса Христа” відбувалися демонстрації перед будівлями кінокомпанії “Юніверсал” в Лос-Анджелесі. Скандал і протести викликали плакати до фільму Мілоша Формана “Скандаліст Ларі Флінт” (1997). На плакаті був зображений чоловік, розіп’ятий на жіночому лоні. У 2004 р. багато єврейських організацій виступили із протестами проти появи на екранах фільму Мела Гібсона “Страсті Христові”. Позбавлений фінансової підтримки, М. Гібсон за власні гроші зумів зняти та організувати прокат фільму, який став світовою сенсацією.
Розвиток кіно другої половини XX ст. характерний збільшенням кількості кінофестивалів – щорічних зібрань кіновиробників, які супроводжувалися зустрічами акторів, режисерів, кінокритиків, дистрибюторів та зацікавленої публіки. Крім Венеційського кінофестивалю, який був заснований ще 1932 р., у повоєнний період найбільший авторитет здобув Каннський фестиваль, який заснував у вересні 1946 р. Філіпп Ерлянгер. Кінофестивалі відбуваються у Лондоні (від 1957), Ляйпцигу (від 1957), Мюнхені (1983), Нью-Йорку (1957), Сан-Себастьяні (від 1954), Берліні (від 1951) тощо.
Кіноіндустрія другої половини XX ст. створила плеяду кінозірок: Бріджит Бардо, Інгрід Бергман, Марлон Брандо, Жерар Філіп, Одрі Гепберн, Софі Лорен, Жан Маре, Мерлін Монро, Луї де Фюнес, Фернандель, П’єр Рішар, Ромі Шнайдер. Роберт де Hipo, Гаррісон Форд, Аль Пачіно, Брюс Вілліс, Леонардо ді Капріо, Бред Піт, Жерар Депардьє, Софі Марсо, Арнольд Шварценегер та ін.
Водночас у сучасному кінематографі дедалі більшого значення набуває використання комп’ютерних технологій, завдяки яким глядач може побачити синтезоване зображення речей, краєвидів і навіть персонажів, які не існують у дійсності. Перші вдалі експерименти в цьому напрямку здійснив на початку 1990-х рр С. Спілберг. У його фільмі “Парк Юрського періоду” (1993) натурні зйомки спеціально створених гігантських механічних динозаврів були доповнені комп’ютерною графікою. З часом технології удосконалилися настільки, що з’явилася можливість синтезувати реалістичне зображення та голос померлих акторів. Першим фільмом, в якому “зіграв” мертвий актор, стала картина режисера Керрі Конрана “Небесний капітан та Світ Майбутнього” (2004). Завдяки сучасним технологіям в одному із епізодів цього фільму з’явився відомий свого часу актор Лоуренс Олівьє, який помер ще 1989 р. Однак, зважаючи на високу вартість та технічну складність синтезування віртуальної реальності, тривалий час комп’ютерна графіка лише доповнювала реальні натурні зйомки. Першим фільмом, у якому більша частина екранного часу була створена за допомогою комп’ютерів, став “Аватар” (2009), зрежисований за власним сценарієм американцем Дж. Камероном. Картина стала світовою прем’єрою нового стандарту стереоскопічного кіно (фільм знімали спеціально сконструйованими камерами). Завдяки вдало проведеній рекламній кампанії під час світового прокату “Аватар” заробив рекордну суму – понад 2 млрд доларів, встановивши тим самим абсолютний рекорд прибутковості кінокартини.
Related posts:
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Економічна інтеграція Західної Європи До традиційних функцій держави, як-от організаційна та правова, після Другої світової війни додалася ще одна важлива функція – турбота про добробут своїх громадян. На 1950 – 1960-і pp. припадає становлення і розквіт соціальної держави, відомої також як “держава добробуту” (welfare state). Підгрунтям для становлення “держави добробуту” стала теорія “народного капіталізму”, що передбачала забезпечення добробуту всіх […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Театр Театральне мистецтво другої половини XX ст. розвивалося у кількох напрямках. Поряд із класичним театром, у 1950-х рр. з’явилися нові течії театрального мистецтва, представники яких шукали неконвенційні засоби мистецького виразу. Початковою загальною назвою руху за реформування театру був “альтернативний театр”, згодом із нього почали виділятися окремі течії. Запропонована критиками та пресою назва “альтернативний театр” є умовною, […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Перша хвиля НТР Друга світова війна, з її потребою у високих технологіях, підготувала грунт для низки революційних відкриттів і впровадження у життя новинок міжвоєнного періоду (наприклад, різного роду пластмас). Усвідомлення вагомої ролі інновацій слугувало основним чинником довгострокового технологічного зростання та змін у структурі економіки. Промисловість і сільське господарство вийшли за межі застарілих технологій XIX ст. “Нове” перетворилося на […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Архітектура У перші повоєнні роки активно розвивалася архітектура. її розвиток був зумовлений потребами відбудувати руйнування, завдані європейським країнам Другою світовою війною. Своєю чергою, відбудова міст Західної Європи створила можливості для удосконалення урбаністичного планування, запровадження архітектурних нововведень. У 1947 р. відновив свої зібрання Міжнародний конгрес сучасної архітектури. Протягом 1947 – 1956 рр. відбулося п’ять зібрань цього форуму […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Музика Музична культура другої половини XX ст. була представлена класичним та популярним напрямками. Серед композиторів класичного напрямку другої половини XX ст. найвідомішими були Леонард Бернштайн (1918 – 1990) та Бенджамін Бріттен (1913 – 1976). Л. Бернштайн писав камерну та симфонічну музику, викладав музику в Гарвардському університеті, багато концертував світом. Упродовж 1959 – 1969 рр. він диригував […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Соціальні трансформації У ситуації загального оптимізму, пов’язаного із закінченням війни, демобілізацією чоловіків та успішною відбудовою економіки у країнах Заходу різко зросла народжуваність – “бейбі-бум”. Скажімо, якщо у 1930-х рр. у США народилося 24 млн немовлят, у 1940-х рр. – 32 млн, то лише за один 1950 р. – понад 3,5 млн (з тенденцією до зростання). Втім, уже […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Література Головним наслідком трагічного досвіду Другої світової війни у галузі літератури стало посилення уваги до проблем моральної відповідальності людини за свої вчинки, ролі окремого індивіда в загальносвітовому історичному процесі, питань генези тоталітаризму тощо. У 1960 – 1970-х рр. письменники почали звертати більше уваги на проблеми самореалізації особи та відсутності порозуміння між людьми, спричинену конфліктом із оточенням […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – “Друга хвиля НТР” Одним із чинників, що сприяв подоланню наслідків економічної кризи 1973 – 1975 рр. став науково-технічний поступ, також відомий як “друга хвиля” НТР або ж “Інформаційна революція” (остання чверть XX ст. – початок XXI ст). Нові технології робили виробництво товарів економнішим, дешевшим і масовим. Серед головних компонентів НТР – широке застосування електроніки, реактивної техніки, ядерної енергії, […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Наука У другій половині XX ст. відбулися помітні зміни в усіх галузях науки. Важливою складовою наукового розвитку країн Заходу повоєнного часу стало налагодження системи швидкого впровадження у життя наукових винаходів та інновацій. Швидкими темпами в другій половині XX ст. розвивалася фішка. Головними центрами розвитку фізичних студій були Інститут фізики та астрофізики ім. Макса Планка в Гьоттінгені […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Розділ 4. Сполучені Штати Америки Розділ 4. Сполучені Штати Америки США у повоєнні роки. Політика демократичної та республіканської адміністрацій (1945-1960) Упродовж Другої світової війни в житті США відбулися докорінні зміни. Воєнні дії розгорталися за тисячі кілометрів від їхньої території, Сполучені Штати, не зазнали бідувань і руйнувань, пов’язаних із війною. Порівняно невеликими були в них людські втрати на фронтах -292 тис. […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Освіта 1. Розвиток освіти і науки Освіта Потреби науково-технічної революції зумовили у повоєнний період потребу суттєвих змін у системі освіти. Застосування в промисловості, сфері послуг та інших галузях суспільної діяльності складної техніки та сучасних технологій, а також лавиноподібне збільшення обсягів інформації, які щоденно доводиться засвоювати працівникам гуманітарної сфери, викликало постійний попит на висококваліфікованих працівників, які здатні […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Образотворче мистецтво Бурхливий розвиток переживало у другій половині XX ст. образотворче мистецтво. Поряд із класичним малярством та скульптурою з’явилися нові види візуального мистецтва. Популярними стали експериментування, пошуки нових засобів художнього виразу. Характерною рисою мистецтва цього періоду стала його інтернаціоналізація, чимало митців упродовж життя працювали в різні періоди у різних країнах. Головною подією мистецького життя Західної Європи у […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Держава добробуту До традиційних функцій держави, як-от організаційна та правова, після Другої світової війни додалася ще одна важлива функція – турбота про добробут своїх громадян. На 1950 – 1960-і pp. припадає становлення і розквіт соціальної держави, відомої також як “держава добробуту” (welfare state). Підгрунтям для становлення “держави добробуту” стала теорія “народного капіталізму”, що передбачала забезпечення добробуту всіх […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – “Ліберальна ера” У квітні 1963 р. до влади повернулися ліберали на чолі з популярним політиком Лестером Пірсоном (1963 – 1968), що започаткувало т. зв. “ліберальну еру” (1963 -1984). Своєрідною формулою політичного життя країни стало твердження: “ліберали при владі – це норма”. Слабким місцем такої системи, однак, було те, що Канада вступила у тривалий період парламентаризму меншості, коли […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Конституційний лад Конституційний лад Федеративна республіка Німеччина (без Західного Берліна) займала на час свого конституювання територію 245 тис. кв. км, із населенням 47,7 млн осіб. Згідно з Основним законом, ФРН була демократичною і соціальною федеративною державою. Важливою особливістю системи влади в республіці стало виразне обмеження компетенції президента, тісна пов’язаність федерального уряду довірою парламенту. Система влади на федеральному […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Хвиля міграцій Одним із наслідків війни було біженство – масовий відхід людей з місць свого проживання. Після Першої світової війни держави-переможниці при визначенні державних кордонів, меж областей брали до уваги етнічний принцип. При цьому намагалися враховувати бажання груп населення, доля яких вирішувалася. Хоча у своїх рішеннях вони не змогли уникнути деяких несправедливих розв’язок, які суперечили задекларованому принципові […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Повоєнні роки Повоєнні роки Друга світова війна кардинально змінила міжнародний статус Канади, посприявши її стрімкому економічному піднесенню та перетворенню у високорозвинену державу. Країна зробила помітний внесок у перемогу антигітлерівської коаліції, будучи постачальником військової техніки та продуктів харчування до Великої Британії, США, Китаю, СРСР. Федеральний уряд спромігся мобілізувати до війська близько 1,1 млн осіб із усього 12-мільйонного населення […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Розділ 5. Канада Повоєнні роки Друга світова війна кардинально змінила міжнародний статус Канади, посприявши її стрімкому економічному піднесенню та перетворенню у високорозвинену державу. Країна зробила помітний внесок у перемогу антигітлерівської коаліції, будучи постачальником військової техніки та продуктів харчування до Великої Британії, США, Китаю, СРСР. Федеральний уряд спромігся мобілізувати до війська близько 1,1 млн осіб із усього 12-мільйонного населення […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Праворадикалізм У 70-ті роки XX ст. у країнах Західної Європи почали виникати молоді угруповання праворадикального спрямування. Серед них можна виділити дві групи. У програмних закликах партій авторитарної чи навіть фашистської традиції (Народний фронт у Бельгії, Німецький народний союз, Національний альянс в Італії, Народна партія у Великій Британії) заперечується легітимність існуючої політичної системи, відкидається ліберально-демократичний стиль керівництва […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Уряд Л. Ергарда 16 жовтня 1963 р. місце К. Аденауера на посаді канцлера зайняв Людвіг Ергард (ХДС). Віце-канцлером і міністром загально-німецьких справ став лідер ВДП Еріх Менде, зовнішньополітичне відомство знову очолив Г. Шрьодер. У програмній декларації, запропонованій Бундестагові через два дні, Л. Ергард заповів продовження внутрішньої та зовнішньої політики попереднього уряду. Попервах канцлер мав намір зосередитися, передусім, на […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – 2. Загальні тенденції розвитку культури Культурні процеси другої половини XX ст. демонстрували низку взаємосуперечливих тенденцій. З одного боку, в багатьох напрямках культури зберігалася тяглість класичного культурного розвитку, з другого боку – від 1950-х рр. почалася поява нових культурних віянь та настроїв, котрі часто заперечували попередні культурні надбання. У останній третині XX ст. посилилися настрої скептицизму щодо самого поняття культури, її […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Повоєнний розвиток Повоєнний розвиток Проголошення республіки. Італія капітулювала у вересні 1943 р. Однак на цьому війна для неї не завершилася. Країна виявилася поділеною. Після звільнення у червні 1944 р. Риму король Віктор Еммануїл III (на престолі з 1900) передав свої владні повноваження міському Комітету Національного Визволення, голова якого Івано Бономі згодом був обраний прем’єром. Північна Італія в […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Розділ 9. Італія Повоєнний розвиток Проголошення республіки. Італія капітулювала у вересні 1943 р. Однак на цьому війна для неї не завершилася. Країна виявилася поділеною. Після звільнення у червні 1944 р. Риму король Віктор Еммануїл III (на престолі з 1900) передав свої владні повноваження міському Комітету Національного Визволення, голова якого Івано Бономі згодом був обраний прем’єром. Північна Італія в […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – ВСТУП Пропоноване читачеві видання являє собою хронологічно безпосереднє продовження виданого у 2005 р. навчального посібника “Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки 1918 – 1945 рр.” Праця присвячена розвиткові країн означених регіонів у наступний історичний період, що охоплює час від закінчення Другої світової війни по перші роки XXI ст. При окресленні хронологічних рамок опису автори […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Крах колоніальної системи Друга світова війна, глобальна з огляду на її масштаби та наслідки, значною мірою спричинилася до цілковитого зламу відносин між західноєвропейськими колоніальними державами і територіями, над якими вони панували. Закінчення війни стало сигналом для розгортання потужного національного руху в країнах Азії. Та видима легкість, з якою Велика Британія і Франція домінували на морях та у своїх […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Економічний бум 1947 – 1973 рр Починаючи з 1947 р., економіка країн Заходу розвивалася досить швидкими темпами. Впродовж 1948 – 1952 рр. показник промислової продукції у Західній Європі зріс на 35%, сільське господарство досягло довоєнного рівня, а експорт збільшився удвічі. Середньорічне зростання економіки у проміжку між 1950 і 1973 рр. складало 4,9%. Американські кредити і значний товарний попит викликали у західноєвропейських […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Основні суспільні верстви Після Другої світової війни відбулися серйозні соціальні трансформації. Найдраматичнішою стала, як це умовно називають дослідники, “смерть селянства”. Напередодні 1945 р. відсоток зайнятих у сільському господарстві складав у Великій Британії та Бельгії менше 20%, у США й Німеччині – близько 25%, у Франції – понад 35%, в Іспанії та Португалії – близько 50%. Після Другої світової […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Розділ 10. Іспанія Диктатура Ф. Франко. Перші повоєнні роки Диктаторський режим Ф. Франко був встановлений у результаті громадянської війни 1936 – 1939 рр. Поразка в ній республіканців спричинила політичну еміграцію близько 500 тис. осіб. У роки Другої світової війни франкістська Іспанія, незважаючи на проголошення Ф. Франко 4 вересня 1939 р. декрету про нейтралітет, підтримувала Німеччину. Як і будь-яка […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – “Велика коаліція” У результаті позачергових парламентських виборів 18 вересня 2005 р. склалася “натова ситуація” між двома коаліційними таборами: ні ХДС/ХСС-ВДП, ні СДПН-“Союз 90/ Зелені” не отримали необхідної більшості депутатських мандатів для формування уряду. ХДС/ХСС набрали 35,2% голосів (226 мандатів), СДПН – 34,3% голосів (222 мандати), ВДП – 9,8% голосів (61 мандат), “Союз 90/Зелені” – 8,1% голосів (51 […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – “Ера Ульбріхта” (1953 – 1971) “Ера Ульбріхта” (1953 – 1971) У момент конституювання НДР у 1949 р. її територія становила 108,2 тис. кв. км і на ній проживало 17,2 млн осіб, у тому числі 4,4 млн переселенців зі Сходу. До 1954 р. НДР перебувала під радянським окупаційним режимом. Після провалу берлінської конференції чотирьох великих держав (25 січня – 18 лютого […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Німецька Демократична республіка “Ера Ульбріхта” (1953 – 1971) У момент конституювання НДР у 1949 р. її територія становила 108,2 тис. кв. км і на ній проживало 17,2 млн осіб, у тому числі 4,4 млн переселенців зі Сходу. До 1954 р. НДР перебувала під радянським окупаційним режимом. Після провалу берлінської конференції чотирьох великих держав (25 січня – 18 лютого […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Іспанія на початку XXI ст Незважаючи на загалом позитивні зрушення в економічному та політичному розвитку країни, в іспанському суспільстві наростали опозиційні настрої проти правлячої партії, головним чином пов’язані з її зовнішньополітичним курсом. 15 лютого 2003 р. близько 1 млн осіб у Мадриді та такої ж кількості в Барселоні зібралися на демонстрацію, протестуючи проти війни в Іраку. Ці виступи за розмахом […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – 1. Розвиток освіти і науки 1. Розвиток освіти і науки Освіта Потреби науково-технічної революції зумовили у повоєнний період потребу суттєвих змін у системі освіти. Застосування в промисловості, сфері послуг та інших галузях суспільної діяльності складної техніки та сучасних технологій, а також лавиноподібне збільшення обсягів інформації, які щоденно доводиться засвоювати працівникам гуманітарної сфери, викликало постійний попит на висококваліфікованих працівників, які здатні […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Криза 1973 – 1975рр Криза 1973 – 1975рр. Починаючи з першої третини 1970-х рр. в економічному житті Заходу простежувалися тривожні явища, що перепліталися із песимістичними прогнозами фахівців стосовно майбутнього (“перегрів економіки”, зношення основного капіталу тощо). Усі розуміли: економічний бум попередніх років рано чи пізно закінчиться, однак мало-хто міг передбачати те, що буде далі. Провісником економічних труднощів стала відмова 15 […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Поділ Німеччини Поділ Німеччини Під владою держав-переможниць З підписанням акта беззастережної капітуляції 7 травня 1945 р. у Реймсі, а наступного дня у Берліні, верховну владу в Німеччині перебрали чотири союзні держави – США, СРСР, Велика Британія і Франція. У декларації командувачів чотирьох переможних армій від 5 червня 1945 р. було заявлено, що у Німеччині вже немає центрального […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Розділ 8. Німеччина Поділ Німеччини Під владою держав-переможниць З підписанням акта беззастережної капітуляції 7 травня 1945 р. у Реймсі, а наступного дня у Берліні, верховну владу в Німеччині перебрали чотири союзні держави – США, СРСР, Велика Британія і Франція. У декларації командувачів чотирьох переможних армій від 5 червня 1945 р. було заявлено, що у Німеччині вже немає центрального […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Українці в Канаді На перші повоєнні роки припадає “третя хвиля” української імміграції до Канади. Якщо “перша хвиля” (кін, XIX – поч. XX ст.) мала головно економічний характер, а “друга” (міжвоєнний період) – політико-економічний, то “третя” – здебільшого політичний. Іммігрантами були переважно колишні військовополонені, “переміщені особи”, учасники антирадянського руху опору. У 1952 р. завершився період масового переселення українців до […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Правління Е. Гонеккера З травня 1971 р. В. Ульбріхт був звільнений за “власним проханням” із посади Першого секретаря ЦК СЄПН, ставши почесним головою партії. Його місце зайняв Еріх Гонеккер. Новий керівник партії свого часу очолював Вільну німецьку молодь, а від 1958 р. був членом Політбюро і секретарем ЦК СЄПН. Очолюване Е. Гонеккером керівництво відмовилося від окремої лінії в […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – США у 1969 – 1980 рр Р. Ніксон прийшов до влади в період, коли економічне становище країни ускладнювалось, і ці тенденції мали довгочасний характер. До Того ж на початку 70-х років послабилися зовнішньоекономічні позиції США, похитнулося міжнародне становище долара. В такій складній ситуації Р. Ніксон намагався, хоча й без особливих успіхів, узгоджувати свою економічну політику з різкими змінами господарської кон’юнктури. Широкомасштабністю […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Консерватори при владі З середини 1970-х рр. консервативні партії в країнах Заходу змінили свою політичну стратегію, що було зумовлено економічними негараздами. Пропагуючи оновлення системи господарювання, консервативний реформізм з’явився у Канаді значною мірою як наслідок кризи неокейнсіанства. Виявилося, що можливості втручання держави у ринкові відносини досить обмежені. До того ж, актуальними стали питання законності і порядку, відродження моральних цінностей. […]...