Новітня історія країн Європи та Америки – Газін В. П. – Парламент. Палата громад
Англійський парламент, заснований ще в 1265 p., складається з двох палат – палати лордів і палати громад. У палаті громад, яка формується шляхом виборів за представницькою системою, налічується 650 депутатів. Місць у приміщенні, де засідає палата громад, – 437, та й ті здебільшого пустують, оскільки кожен депутат може сам вирішувати: брати чи не брати участь у засіданні. Однак у партійних фракціях дисципліна дуже сувора. Лідер фракції на кожен день визначає, хто і в якому порядку виступатиме. Своєрідною є також процедура голосування – всі встають і проходять у коридор, який роздвоюється: хто “за” – наліво, хто “проти” – направо.
Порядок, заведений у парламенті сотні років тому, неухильно зберігається понині. Посередині палати поважно сидить спікер зі своїми трьома помічниками. Він надає слово, стежить за дотриманням парламентської процедури і порядком дебатів. Веде засідання у швидкому й діловому темпі. Усі виступаючі звертаються до спікера, а не до особи, про яку йдеться або з якою депутат полемізує. Таким чином, дискусія відбувається в рамках пристойності. Депутати публічно не називають колегу на прізвище, а тільки так: член палати від такого-то виборчого округу. Виступ має бути коротким і лаконічним. Не прийнято зачитувати наперед заготовлені тексти.
Члени палати громад, на відміну від лордів, вислуховують щорічну тронну промову королеви стоячи. Промову готує глава діючого кабінету. У ній мають бути викладені напрями діяльності кабінету на наступний рік. Засідає британський парламент близько 150 днів на рік. Закон, що приймається, має бути чітким і не давати приводу для різного тлумачення.
Двічі на тиждень парламентарії мають право звертатися до прем’єр-міністра із запитами, на що відводиться не більше 15 хв.
Опозиція – обов’язковий і невід’ємний компонент парламентської системи, необхідна умова ефективного управління країною. Вона – незручна реальність для правлячої партії, однак абсолютно необхідна в демократичній країні, оскільки є дзеркалом і об’єктивним мірилом діяльності правлячої більшості, дає можливість вибору громадянам країни. Опозиція формує “тіньовий кабінет”, члени якого під час парламентських дебатів виступають як своєрідні візаві відповідних міністрів. Таким чином, у випадку перемоги на парламентських виборах опозиції не потрібен час для входження у владу.
В англійському парламенті “працюють” професіонали. Суміщати політичну кар’єру з якоюсь іншою в Англії не прийнято. Людина змолоду вирішує, ким вона хоче стати, і, не розкидаючись, всебічно вдосконалюється в обраному напрямі. Основною передумовою успішної політичної кар’єри є навчання у привілейованих приватних школах і в найпрестижніших університетах, таких як Кембрідж та Оксфорд. Молодих навчають ораторському мистецтву, полеміці, прививають навички спілкування з людьми. З ними зустрічаються владні діячі партії, парламентарії, міністри. Таким чином партії готують для себе свою парламентську еліту.
Тих, хто подає надії, “обкатують” у партапараті, місцевих органах самоуправління. Наступний етап – робота в парламентському та урядовому апараті. Вважається, що починати політичну кар’єру після ЗО років уже запізно. Палату громад британського парламенту складають люди віком 30-50 років.
Грошова винагорода парламентарія еквівалентна зарплаті середнього державного чиновника. Ще стільки ж видається на технічних працівників, яких парламентарій наймає собі сам. Іногороднім оплачується квартира, частково експлуатація власного автомобіля, безплатними є телефон та кореспонденція.
Самобутність і стабільність Великої Британії грунтуються на специфічній рівновазі консерватизму і лібералізму.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)