Новітня історія країн Європи та Америки – Газін В. П. – Канада в 50-60-тІ роки
Канада – федеративна держава. До її складу входять десять провінцій та дві території. Член британської Співдружності, формально глава держави – королева Великобританії, представлена генерал-губернатором, який призначається нею за рекомендацією прем’єр-міністра Канади. Законодавчу владу здійснює парламент, що складається з палати громад і сенату. Виконавча влада – уряд на чолі з прем’єр-міністром. Канада, таким чином, є конституційною монархією.
Економіка та політика в перші післявоєнні роки
У продовж Другої світової війни, в якій Канада брала участь на боці антигітлерівської коаліції, національний дохід країни виріс у два рази. Канада вийшла на третє місце у промисловому виробництві Західного світу. Зростав вивіз канадських капіталів до Латинської Америки та США. Індекс промислового виробництва у 1953 р. збільшився майже у два з половиною рази порівняно з довоєнним періодом.
Найвпливовішими партіями Канади в повоєнний час були Ліберальна і Прогресивно-консервативна. Обидві, не відмовляючи державі в регулювальній функції, обстоювали принципи вільного підприємництва. Організаційні принципи обох партій – суто американського типу (відсутність фіксованого партійного членства, не збираються членські внески). До 1948 р. країною правили ліберали на чолі з У. Л. Маккензі Кінтом. Не всі обіцянки, дані партією у 1945 p., були виконані. Проте пенсії значно збільшилися, а в промисловості було взято курс на збільшення видобутку корисних копалин, попит на які, особливо в сусідніх Сполучених Штатах Америки, зростав.
Водночас ліберали трималися курсу на зміцнення незалежності країни, хоча варто зауважити, що залежність Канади від Великої Британії була суто номінальною. У 1947 р. було запроваджене канадське громадянство. У 1949 р. Англія втратила право вносити зміни до конституції країни. Острів Ньюфаундленд був приєднаний до Канади.
Зовнішня політика країни не виходила за рамки зовнішньополітичного курсу західних країн. У лютому 1947 р. США і Канада підписали угоду про військове співробітництво. Продовжувала функціонувати створена під час війни Об’єднана рада оборони США і Канади. 1949 р. Канада стала членом НАТО.
Канада в 50-60-тІ роки
У 50-60-ті роки Канада остаточно утвердилася в групі високорозвинутих країн світу. За продуктивністю праці, розмірами національного доходу, обсягом промислової продукції на душу населення вона міцно зайняла друге місце у світі. Упродовж 50-х років виробництво промислової продукції у країні збільшилося на 56,6 %. У 60-х роках валовий національний продукт виріс на 61 %. Швидкими темпами розвивалася добувна промисловість. Канада посідає одне з перших місць у світі з видобутку нікелю, азбесту, уранової та залізної руди, цинку, золота, платини, срібла, міді, свинцю, виробництва алюмінію, газетного паперу, деревини. Активно розвивалися такі галузі промисловості, як нафтохімія, електроніка та авіабудування.
Індустріалізація сільського господарства вела до скорочення кількості зайнятих у галузі, водночас Канада стала другим після США експортером зерна на світовому ринку.
На парламентських виборах 1957 р. ліберали поступилися місцем консерваторам. Уряд Д. Дифенбейкера знизив податки, удосконалив систему соціального забезпечення, надавав допомогу фермерам тощо. З метою зменшення безробіття, було виділено 1 млрд. дол. на розширення громадських робіт. Однак девальвація канадського долара на початку 60-х років, економічний спад сприяли поверненню у квітні 1963 р. до влади лібералів. Уряд Лестора Пірсона особливу увагу приділив поліпшенню соціального становища трудящих.
Певне місце в суспільному житті Канади 50-60-х років займала страйкова боротьба робітників, очолюваних Канадським робітничим конгресом (КРК). Як правило, вимоги мали економічний характер.
У 50-60-ті роки Канада зміцнювала “особливе партнерство” із США. У 1950 р. була підписана канадо – американська угода про принципи економічного співробітництва, в 1951 – про координацію цивільної оборони, у 1951 – 1954 pp. – про будівництво в Канаді трьох ліній радарного попередження. У 1950-1953 pp. під прапором ООН канадські солдати (8 тис. чоловік) брали участь у відсічі агресії Корейської Народ недемократичної республіки проти Південної Кореї. За умов наростання конфронтації між Сходом і Заходом і загрози воєнного конфлікту Канада в 1958 р. уклала зі США угоду про створення Об’єднаного командування протиповітряної оборони Північноамериканського континенту (НОРАД).