Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення – Пєтков С. В. – Стаття 41/2. Порушення чи невиконання колективного договору, угоди
Порушення чи невиконання зобов’язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів – тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
(Доповнено статтею 412 згідно із Законом України від 19.01.1995 р. № 8/95-ВР; із змінами, внесеними згідно Із Законом України від 07.02.97 р. № 55/97-ВР)
1. Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони праці (див. Кодекс законів про працю України, Закон України “Про колективні договори і угоди”).
2. Об’єктивна сторона правопорушення виражається в порушенні чи невиконанні зобов’язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів (формальний склад).
Статтею 18 Закону України “Про колективні договори і угоди” встановлено, що на осіб, які представляють власника або уповноважений ним орган чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо колективного договору, угоди, накладається штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади. Також у цій статті зазначається, що на вимогу профспілок, іншого уповноваженого трудовим колективом органу власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вжити заходів, передбачених законодавством, до керівника, з вини якого порушуються чи не виконуються зобов’язання щодо колективного договору, угоди.
Таким чином, у разі невиконання чи порушення зобов’язань за колективним договором сторона колективного договору, яка, контролюючи його виконання, встановила факт порушення чи невиконання конкретних вимог протилежною стороною, вносить державному інспектору праці подання про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб, котрі допустили порушення або невиконання вимог колективного договору. Зазначене подання має містити завірені копії вимог колективного договору та документи, які підтверджують факт їх недодержання чи порушення.
3. Суб’єкт адміністративного проступку – особи, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представники трудових колективів.
4. Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини тільки у формі умислу.
Стаття 41/3. Ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод
Ненадання особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представниками трудових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод, – тягне за собою накладення штрафу від одного до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
(Доповнено статтею 41 згідно із Законом України від 19.01.95 р. № 8/95-ВР; із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.02.97 р. № 55/97-ВР)
1. Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони праці (див. Кодекс законів про працю України, Закон України “Про колективні договори і угоди”).
2. Об’єктивна сторона правопорушення виражається в ненаданні особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представниками трудових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (формальний склад).
Відповідно до статті 4 Закону “Про колективні договори і угоди” право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод від імені найманих працівників надається професійним спілкам, об’єднанням профспілок в особі їх виборних органів або іншим представницьким організаціям трудящих, наділеним трудовими колективами відповідними повноваженнями.
При наявності на підприємстві, державному, галузевому, територіальному рівнях кількох профспілок чи їх об’єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення угоди або колективного договору.
У разі недосягнення згоди у спільному представницькому органі угода вважається укладеною, якщо її підписали представники профспілок чи їх об’єднань або інші уповноважені трудовим колективом на представництво органів, до яких входить більше половини найманих працівників держави, галузі, території.
У разі недосягнення згоди щодо колективного договору у спільному представницькому органі загальні збори (конференція) трудового колективу приймає найбільш прийнятний проект колективного договору і доручає профспілці або іншому уповноваженому трудовим колективом органу, який розробив проект, на його основі провести переговори і укласти затверджений загальними зборами (конференцією) колективний договір від імені трудового колективу з власником або уповноваженим ним органом.
Згідно статті 10 Закону, укладенню колективного договору, угоди передують колективні переговори.
Будь-яка із сторін не раніш як за три місяці до закінчення строку дії колективного договору, угоди або у строки, визначені цими документами, письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів.
Друга сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори.
Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору, угоди визначається сторонами і оформляється відповідним протоколом.
Для ведення переговорів і підготовки проектів колективного договору, угоди утворюється робоча комісія з представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами.
Сторони можуть переривати переговори з метою проведення консультацій, експертиз, отримання необхідних даних для вироблення відповідних рішень і пошуку компромісів.
Сторони колективних переговорів зобов’язані надавати учасникам переговорів всю необхідну інформацію щодо змісту колективного договору, угоди. Учасники переговорів не мають права розголошувати дані, що є державною або комерційною таємницею, і підписують відповідні зобов’язання.
Робоча комісія готує проект колективного договору, угоди з урахуванням пропозицій, що надійшли від працівників, трудових колективів галузей, регіонів, громадських організацій, і приймає рішення, яке оформляється відповідним протоколом.
Згідно статті 15 Закону, Контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками.
У разі здійснення контролю сторони зобов’язані надавати необхідну для цього наявну інформацію.
Сторони, що підписали колективний договір, угоду, щорічно в строки, передбачені колективним договором, угодою, звітують про їх виконання.
У разі ненадання необхідної інформації сторона колдоговірного процесу, яка ініціювала необхідність одержання цієї інформації, вносить державному інспектору праці подання про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб протилежної сторони, які не забезпечили ЇЇ надання. Зазначене подання має містити завірені копії вимог щодо одержання конкретної інформації та документи, які підтверджують факт передачі цієї вимоги протилежній стороні колдоговірного процесу.
Крім того, згідно статті 19 Закону “Про колективні договори і угоди” особи, які представляють власника або уповноважений ним орган чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і винні в ненаданні інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод, несуть дисциплінарну відповідальність або підлягають штрафу до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Суб’єкт адміністративного проступку – особи, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представники трудових колективів.
4. Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини тільки у формі умислу.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)