Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення – Пєтков С. В. – Стаття 30. Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.
Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які не підлягають конфіскації, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 03.04.86 p. № 2010-ХІ;
Законом України від 05.04.2001 p. № 2342-ІІІ)
(1) Відповідно до статті 29 КУАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.
(2) Постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження” (додатково див. коментар до статті 314 цього Кодексу).
(3) Порядок провадження по виконанню постанови про конфіскацію предметів чи грошей визначено главою 29 цього Кодексу.
Стаття 30. Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові
Позбавлення наданого даному громадянинові права полювання застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.
Позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв’язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.
(Із змінами, внесеними згідно із законами України від 23.12.93 р. № 3785-ХІІ, від 24.09.2008 р. № 586-УІ)
(1) Відповідно до статті 30 КУАП позбавлення наданого даному громадянинові права полювання застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.
Позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв’язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про мисливське господарство та полювання” документами на право полювання (для громадян України) є:
Посвідчення мисливця;
Щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита;
Дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо);
Відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання;
Паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання.
Саме ці документи вилучаються у разі застосування до особи адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права на полювання.
(2) Відповідно до статті 317 цього Кодексу постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів внутрішніх справ, зазначеними у пунктах 2 і 3 частини другої статті 222 цього Кодексу (див. статтю 222 КУАП).
Постанова про позбавлення права керування річковими і маломірними суднами виконується начальником Головної державної інспекції У країни з безпеки судноплавства Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті та його заступниками, капітаном річкового порту.
Постанова про позбавлення права полювання виконується головою Державного агентства лісових ресурсів України і його заступниками, начальником управління мисливського господарства Держагентства лісових ресурсів і його заступниками, керівниками, заступниками керівника з питань мисливського господарства, головним лісничими, головними мисливствознавцями, начальниками відділів (секторів), головними або провідними спеціалістами відділів (секторів) мисливського господарства територіальних органів Держагентства лісових ресурсів, державними районними мисливствознавцями, керівниками, головними лісничими, лісничими, головними мисливствознавцями, мисливствознавцями держлісгоспів, інших державних лісогосподарських підприємств, а також державних лісомисливських та державних мисливських господарств (див. ч.2 ст.242 КУАП).
(3) Порядок провадження по виконанню постанови про позбавлення спеціального права визначено главою 30 цього Кодексу.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)