Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення – Пєтков С. В. – Стаття 164/2. Порушення законодавства з фінансових питань

Приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей, порушення правил ведення касових операцій, перешкоджання працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок, невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності, – тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одно з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, – тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Доповнено статтею 164 згідно із Законом України від 26.01.93 р. № 294Іа-.ІІ;

Із змінами, внесеними згідно із законами України від 29.07.94 р. № І55/94-ВР, від 12.07.96 р. № 328/96-ВР, від 11.05.2000 р. № 1708-ІІІ, від 07.02.2002 р. № 3047-ІІІ)

1. Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері економіки і фінансової дисципліни (див. Закони України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, Указ Президента України “Про Положення про Державну фінансову інспекцію України”).

2. Об’єктивна сторона правопорушення виражається в порушенні законодавства України з фінансових питань шляхом вчинення таких діянь:

1) приховуванні в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків;

2) відсутності бухгалтерського обліку або веденні його з порушенням установленого порядку;

3) внесенні неправдивих даних до фінансової звітності;

4) неподанні фінансової звітності;

5) несвоєчасному або неякісному проведенні інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей;

6) порушенні правил ведення касових операцій;

7) перешкоджанні працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок;

8) невжитті заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.

Всі склади є формальними.

3. Суб’єкт адміністративного проступку – спеціальний (посадові особи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності).

4. Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

Стаття 164/3. Недобросовісна конкуренція

Незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені – тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.

Умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця – тягне за собою накладення штрафу від п’яти до дев’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця – тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Доповнено статтею 164 згідно із Законом України від 28.01.94 р. № 3888-ХІІ; із змінами, внесеними згідно із законами України від 28.02.95 р. № 75/95-ВР, від 07.02.97 р. № 55/97-ВР, від 05.04.2001 р. № 2362-ІІІ)

1. Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту від недобросовісної конкуренції (див. Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, Господарський кодекс України).

Відповідно до статті 32 Господарського кодексу України недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання, створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії. Недобросовісна конкуренція тягне за собою юридичну відповідальність осіб, якщо їх дії мають негативний вплив на конкуренцію на території України, незалежно від того, де вчинено такі дії.

2. Об’єктивна сторона правопорушення виражається в таких формах:

1) незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені;

2) умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця;

3) отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця.

Відповідно до статті 33 ГК України, неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника; порівняльна реклама є неправомірним використанням ділової репутації суб’єкта господарювання.

Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших позначень, а також належних іншій особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб’єкта господарювання, який має пріоритет на їх використання.

Використання у комерційному найменуванні власного імені громадянина є правомірним, якщо до власного імені додасться будь-який відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого суб’єкта господарювання.

Неправомірним використанням товару іншого виробника є введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкта господарювання і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб’єкта господарювання. Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання зумовлено виключно їх функціональним застосуванням.

Порівняльною Є реклама, що містить порівняння з товарами (роботами, послугами) чи діяльністю іншого суб’єкта господарювання. Не визнається неправомірним порівняння в рекламі у випадках, передбачених законом (також див. главу 2 ЗУ “Про захист від недобросовісної конкуренції”).

Відповідно до статті 8 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних з особою чи діяльністю суб’єкта господарювання, у тому числі щодо його товарів, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання, є дискредитацією суб’єкта господарювання.

Зрештою, відповідно до статті 36 Господарського кодексу, відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб’єктом господарювання відповідно до закону.

Неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, вважається добування протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання.

Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання.

Схилянням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків відомості, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання.

Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю (також див. главу 4 ЗУ “Про захист від недобросовісної конкуренції”).

3. Суб’єкт адміністративного проступку – як громадяни, так і посадові особи.

4. Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення – Пєтков С. В. – Стаття 164/2. Порушення законодавства з фінансових питань