Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення – Пєтков С. В. – Обгрунтованість накладення адміністративних стягнень
Аналіз справ засвідчив, що у судах переважно правильно кваліфікуються діяння осіб за статтями 185 та 185 КпАП. Водночас, усупереч вимогам ст. 283 КпАП, інколи судові рішення належно не вмотивовані. Не завжди викладаються обставини вчинення правопорушення, не обгрунтовується законність вимог або розпоряджень працівників міліції, не зазначається, у чому полягає порушення порядку проведення масових зібрань, не наводяться докази, які підтверджують винність особи. При цьому суди лише дублюють обставини вчиненого діяння, які поверхово викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не наводять пояснення порушника, свідків.
Так, згідно з постановами Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 та 31 серпня 2005 р. організаторів мітингу проти підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги Б. та С. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. І ст. 185і КпАП із винесенням попередження. У зазначених постановах суть правопорушень викладена за змістом протоколів про адміністративні правопорушення поверхово, не конкретизовані докази, які підтверджують винність цих осіб. Крім того, у мотивувальній частині постанови щодо Б. не зазначено, в чому полягає порушення ним порядку проведення масового зібрання.
Деякі суди виносять невмотивовані постанови, в яких не обгрунтовують доведеність вини правопорушника або обмежуються переліком документів, не аналізуючи їх, не налають правову оцінку вчиненим діям, іноді не мотивують висновок про призначення стягнення тощо.
Виходячи зі змісту ст. 124 Конституції, зокрема у справах про адміністративні правопорушення, судові рішення ухвалюються іменем України у формі постанов. Однак вивчення надісланих апеляційними судами 154 справ за ст. 185 КпАП та 23 справ за ст. 185 КпАП засвідчило, що лише відповідно у 20 та 10 справах постанови виносилися судами іменем України.
Згідно зі ст. 10 Конституції судочинство в Україні має провадитися українською мовою. Проте лише у 2/3 справ цієї категорії постанови судів викладені українською мовою.
Обгрунтованість накладення адміністративних стягнень
Згідно зі ст. 284 КпАП у справі про адміністративне правопорушення суд виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24 КпАП;
3) про закриття справи.
Усупереч загальним правилам накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленим ст. 33 КпАП, деякими судами без належного вмотивування застосовувався вид стягнення, не передбачений санкцією інкримінованої статті, або адміністративні стягнення накладалися у меншому розмірі, ніж установлений санкцією статті.
Наприклад, згідно з постановою Гребінківського районного суду Полтавської області від 21 травня 2005 p. К. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП та накладено штраф у розмірі 34 грн., що становить два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Натомість санкцією ст. 185 КпАП передбачено накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Під час накладення адміністративних стягнень суди не завжди дотримуються принципу індивідуалізації стягнення, закріпленого у ст. 33 КпАП. не враховують характер вчиненого правопорушення, особу порушника (зокрема, чи притягувався раніше до кримінальної або адміністративної відповідальності), ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність. Не завжди виконується вимога щодо дотримання співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, застосованим до особи (адміністративним стягненням).
Так, згідно з постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 вересня 2005 p. М. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП та застосовано до нього адміністративний арешт на строк 12 діб. Однак судом не повністю дотримано вимоги ст. 33 КпАП. зокрема у постанові не вказано, які саме обтяжуючі обставини взято до уваги, та не враховано, що М. навчається в інституті, мас позитивну характеристику, до адміністративної відповідальності притягується вперше, що с пом’якшуючими обставинами. У зв’язку з наведеним постановою голови апеляційного суду Волинської області від 30 вересня 2005 р. зазначену постанову суду змінено в частині накладення адміністративного стягнення та застосовано до М. адміністративний арешт на строк 4 доби.
Аналіз статистичних даних свідчить, що у 2005 р. адміністративний арешт за вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця застосовано до 19 тис. осіб, що на 23,7 % менше, ніж у попередньому році. їх частка становила 64,3 % (проти 70 % у 2004 р.) від кількості осіб, на яких накладено адміністративні стягнення за це правопорушення.
За порушення порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій адміністративний арешт застосовано всього до 1 особи, що становить 6,7 % від кількості осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності У 2005 р. (проти 22,6% у 2004 p.).
Суть адміністративного арешту полягає у триманні правопорушника в умовах строкової ізоляції від суспільства в спеціально обладнаних державою установах. Однак деякі суди не враховують того, що адміністративний арешт є найсуворішим адміністративним стягненням і застосовується у виняткових випадках, коли правопорушення за ступенем суспільної небезпечності наближене до злочину й застосування інших видів стягнень буде визнано недостатнім. При цьому в резолютивній частині постанови суду про адміністративне правопорушення обов’язково мають бути вказані час і дата, з якої обчислюється арешт. Проте іноді адміністративний арешт призначається судом без урахування всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 КпАП адміністративний арешт не може застосовуватись до осіб, які не досягли 18 років. Проте деякі суди вказану вимогу порушували.
Так, оскільки на момент вчинення протиправних діянь правопорушники не досягли повноліття, постановами голови апеляційного суду Київської області від 28 лютого та 11 березня 2005 р. задоволено протести першого заступника прокурора цієї області, скасовано постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області щодо К., Фастівського міського суду Київської області щодо Б., Таращанського районного суду Київської області щодо С, Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області щодо С-ка (яками на порушення вимог ч. 2 ст. 32 КпАП цих осіб було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП та застосовано стягнення у виді адміністративного арешту) та закрито провадження у справах.
Наведено назву на час розгляду справи.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КпАП, до неповнолітніх застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24 і КпАП, зокрема передача під нагляд батькам. Однак у таких випадках суди не завжди притягують до участі у справі законних представників неповнолітнього, що дає можливість з’ясувати, чи згоден та здатний законний представник забезпечити нагляд і належний виховний вплив на неповнолітнього.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)