Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України – Мельник М. П. – Стаття 25. Процесуальне правонаступництво
У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб’єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в Інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.
(У редакції Закону України від 12.05.2011 р. N 3329-VI)
КОМЕНТАР:
Коментована стаття встановлює механізм здійснення процесуального правонаступництва таких учасників процесу, як сторони та треті особи. Процесуальне правонаступництво – це перехід процесуальних прав та обов’язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов’язане з переходом матеріальних прав між такими особами.
Відповідно до п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, “за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб’єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України “Про акціонерні товариства”). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”. У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов’язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу – наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов’язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104 – 108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.
Зазначеною статтею ГПК передбачено процесуальне правонаступництво у зв’язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб’єкта господарювання, айв інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов’язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з’ясування судом тих чи інших обставин.
Про здійснену заміну учасника судового процесу обов’язково зазначається в описовій частині рішення суду, прийнятого по суті справи, навіть якщо раніше про це вже йшлося у відповідній ухвалі.
Процесуальне правонаступництво фізичних осіб має свої особливості. Стосовно фізичних осіб – підприємців та учасників корпоративних відносин, що є сторонами у справах або третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, таке правонаступництво можливе за одночасної наявності двох умов: по-перше, коли відповідні правонаступники мають аналогічний правовий статус (зокрема, фізичних осіб – підприємців чи учасників корпоративних відносин), і, по-друге, існування даного статусу на момент вирішення господарським судом питання про процесуальне правонаступництво: сама лише можливість виникнення процесуального правонаступництва в майбутньому (наприклад, через передбачуване успадкування майна та виникнення у іншої особи в зв’язку з цим корпоративних прав) не може братися господарським судом до уваги.
У разі відсутності відповідних умов при вибутті фізичної особи зі спірних правовідносин провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК (а не пункту 1 частини першої цієї статті).
Що ж до громадян – третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, то для їх процесуального правонаступництва додержання згаданих умов не є обов’язковим.”
За змістом частини першої статті 25 ГПК процесуальне правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, а отже, й на стадії перегляду судових рішень господарських судів Верховним Судом України. Відтак, зокрема, із заявою про перегляд Верховним Судом України відповідних рішень можуть звертатися й правонаступники осіб та/або органів, зазначених у цьому пункті постанови, (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 11 жовтня 2010 року N 2)
(2 votes, average: 4,50 out of 5)