Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України – Мельник М. П. – Стаття 20. Відвід судді
Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі В новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю.
При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.
З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі.
Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.
Питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.
У разі задоволення відводу (самовідводу) одному з суддів або всьому складу суду справа розглядається в тому самому господарському суді тим самим кількісним складом колеги суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2і цього Кодексу.
(Із змінами, внесеними згідно із законами України від 13.05.97 р. N 251/97-ВР, від 21.06.2001 р. N 2539-ІІІ, від 07.07.2010 р. N 2453-УІ, зміни, внесені Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-УІ щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в судах, вводяться в дію з 1 січня 2011 року)
КОМЕНТАР:
Коментована стаття закріплює одну з гарантій об’єктивного та неупередженого розгляду справ – підстави та порядок відводу судді за власною ініціативою (самовідвід), та за заявою сторони у справі або прокурора.
До обставин, за яких суддя не може приймати участь у розгляді справи, кодекс відносить наступні випадки:
1. Суддя є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі. Кодекс не конкретизує ступінь спорідненості, у зв’язку з чим підставою відводу може служити будь-які родинні відносини. За змістом коментованої статті до родичів зокрема можуть бути віднесені подружжя, діти, батьки, брати, сестри, дід, баба, відчім, мачуха, усиновителі, усиновлені.
2. Було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2і цього Кодексу. Відповідно до частини третьої ст. 2і Кодексу, визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду (сукупністю комп’ютерних програм) за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів; заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання; перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів.
3. Суддя брав участь в розгляді справи, у зв’язку з чим він не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. Необхідно враховувати роз’яснення Пленуму Вищого господарського суду України, наведені в постанові від 26.12.2011 року N 18: “У разі скасування апеляційною або касаційною інстанцією ухвал, які стосуються виключно руху справи та якими провадження у справі не закінчується (як-от про передачу справи за підсудністю, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про забезпечення позову, про зупинення провадження у справі, про залишення позову або заяви у провадженні зі справи про банкрутство без розгляду тощо), справи може бути передано у встановленому порядку на розгляд суддів, якими винесено відповідні ухвали. Скасування рішення, прийнятого по суті справи з прийняттям нового рішення, не може вважатися підставою для відводу судді, який приймав скасоване рішення і вчиняє процесуальні дії у цій справі на стадії виконання нового судового рішення, зокрема, здійснює розгляд скарги на дії (бездіяльність) органу Державної виконавчої служби, заяви про відстрочку, розстрочку, зміну способу виконання судового рішення, визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, тощо.”
4. Встановлено інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості судді. До таких обставин зокрема можуть бути віднесені наступні випадки:
– залежність судді від особи, яка бере участь у справі, або її представника,
– суддею надана публічна оцінка обставин справи, до закінчення її розгляду (виступи в засобах масової інформації тощо),
– попередня службова діяльність судді або учасників справи,
– перебування суддів в родинних стосунках при колегіальному розгляді справи судді,
– тощо.
Згідно пункту 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”:
1.2. З усіх учасників судового процесу лише сторони, треті особи і прокурор, який бере участь у процесі, наділені правом заявити відвід судді за наявності підстав та в порядку, зазначених у статті 20 ГПК, у тому числі у випадку, коли суддя бере участь у новому розгляді справи в разі скасування рішення, ухвали, прийнятих ним чи за його участю.
1.2.1. Сторони, треті особи або прокурор можуть заявити відвід лише тим суддям, які беруть участь у розгляді конкретної справи, а не всім взагалі суддям того чи іншого господарського суду; заявлення відводу голові господарського суду чи його заступнику можливе лише у разі прийняття ними справи до свого провадження.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв’язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов’язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
За імперативним приписом частини четвертої статті 20 ГПК – відвід повинен заявлятись у письмовій формі. Якщо відвід заявлено усно, господарський суд має запропонувати заявникові викласти його у письмовій формі (за необхідності надавши йому потрібний для цього час), а в разі відмови від заявлення відводу в такій формі продовжити розгляд справи по суті із зазначенням про це в протоколі судового засідання.
1.2.2. Питання про відвід судді вирішується судом у тому складі, який розглядає справу. Отже, якщо справа розглядається суддею одноособово, відповідне питання вирішується саме цим суддею у нарадчій кімнаті.
У такому ж порядку вирішується питання про самовідвід суддів.
Форми заявлення самовідводу судді процесуальним законом не передбачені. Отже, достатнім є зазначення про це у відповідній ухвалі, винесеній згідно з частиною п’ятою статті 20 ГПК та з урахуванням вимог статті 86 названого Кодексу.
У разі колегіального розгляду справи винесенню ухвали може передувати відповідна письмова заява судді з наведенням мотивів самовідводу.
1.2.3. Задоволення заяви про відвід судді повинно обгрунтовуватися посиланням на обставини, про які йдеться в частині першій статті 20 ГПК, із зазначенням та поданням доказів, які їх підтверджують.”
За встановленим порядком, заява про подається до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті. В разі, якщо відповідну заяву буде надано після закінчення розгляду справи (проголошення рішення або ухвали, якою закінчується розгляд справи) така заява з відміткою про дату і точний час її надходження приєднується до матеріалів справи без її розгляду.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)