Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України – Мельник М. П. – Стаття 127. Виконання в Україні судових доручень іноземних судів
Суди України виконують доручення іноземних судів щодо надання правової допомоги – вручення викликів до суду чи Інших документів, допит сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, передані їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено, – дипломатичними каналами.
Судове доручення не приймається до виконання, якщо воно: 1) може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці;
2) не належить до юрисдикції цього суду;
3) суперечить закону або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Виконання судового доручення здійснюється відповідно до цього Кодексу. На прохання Іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися під час виконання судового доручення із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.
У разі надходження від іноземного суду прохання щодо особистої присутності його уповноважених представників чи учасників судового розгляду під час виконання судового доручення суд України, який його виконує, вирішує питання про надання згоди на таку участь.
Виконання судового доручення підтверджується протоколом судового засідання, іншими документами, складеними чи отриманими в ході виконання доручення, які засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.
У разі неможливості виконання судового доручення суд України у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено, – дипломатичними каналами, повертає це доручення іноземного суду без виконання із зазначенням причин та подає відповідні документи, що це підтверджують.
Обсяг правової допомоги, який може надаватися судами України іноземним судам у проведенні окремих процесуальних дій, міститься у Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладеній державами-учасницями СНД в 1993 р. та 2002 р. Згідно зі ст. 6 Конвенції договірні сторони надають одна одній правову допомогу шляхом виконання процесуальних та інших дій, передбачених законодавством запитуваної договірної сторони, зокрема шляхом складання і пересилання документів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення кримінального переслідування, розшуку і передання осіб, які вчинили злочини, визнання і виконання судових рішень у цивільних справах, вироків у частині цивільного позову, виконання написів, а також шляхом вручення документів тощо. Крім того, відповідно до положень коментованої статті ст. 6 Конвенції, суди України можуть виконувати доручення іноземних судів, пов’язані з вчиненням таких цивільних процесуальних дій, які прямо не передбачені нормами міжнародних договорів України, але передбачені ЦПК України та іншим цивільно-процесуальним законодавством нашої держави, за умови що це не суперечить суверенітету України або не загрожує національній безпеці та належить до юрисдикції суду.
Доручення іноземного компетентного органу про вручення документів, про отримання доказів, про виконання інших процесуальних дій виконуються відповідно до чинного законодавства України з урахуванням положень міжнародного договору України, на підставі якого воно надійшло.
На прохання іноземного компетентного органу під час виконання доручення процесуальні дії можуть учинятися із застосуванням права (процесуального закону) іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України та її публічному порядку, – у разі одержання разом з дорученням опису порядку вчинення відповідних процесуальних дій або тексту норм іноземного законодавства. Доручення іноземних компетентних органів отримує Мін’юст від центрального органу, визначеного міжнародним договором України, або через дипломатичні канали.
Іноземне доручення, одержане судом України або Головним управлінням юстиції безпосередньо від запитуваної держави всупереч міжнародному договору України, надсилається без розгляду до Мін’юсту для подальшого спрямування до запитуючої держави.
Головне управління юстиції, отримавши від Мін’юсту іноземне доручення про вручення документів, про надання доказів, про виконання інших процесуальних дій, протягом десяти днів з дня отримання направляє доручення до суду України за місцем проживання фізичної особи, за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем виконання процесуальних дій, яких стосується доручення.
У разі потреби Головне управління юстиції звертається до адресно-довідкового бюро чи іншого органу з метою уточнення даних стосовно місцезнаходження особи чи майна. У такому разі доручення спрямовується до виконання протягом більш тривалого розумного строку.
У разі неможливості уточнення даних стосовно місцезнаходження особи чи майна. Головне управління юстиції повертає доручення до Мін’юсту із зазначенням причин неможливості виконання.
Суд України після надходження іноземного доручення вчиняє наступні дії:
1) якщо доручення містить прохання про вручення документів, у встановленому чинним законодавством порядку запрошує особу, зазначену в дорученні, для отримання документів. Ідентифікація фізичної особи здійснюється на підставі паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, повноваження представника юридичної особи встановлюються на підставі установчих документів або довіреності юридичної особи, скріпленої печаткою та підписом її керівника. Засвідчення отримання документів та підпису особи, яка їх отримала, здійснюється у порядку, передбаченому відповідним міжнародним договором України. Якщо інше не передбачено міжнародним договором України, особа, яка отримала документи, ставить свій підпис на копіях документів або на підтвердженні про вручення документа. Підпис особи засвідчується підписом судді та скріплюється печаткою суду України.
Якщо документи викладені мовою, іншою, ніж передбачено відповідним міжнародним договором України, вони можуть бути вручені особі, лише якщо вона погоджується їх отримати.
У разі вручення виклику до іноземного компетентного органу та за наявності відповідного прохання з’ясовує в особи, якій вручається виклик, намір з’явитися до іноземного компетентного органу у зазначений у виклику час.
2) у разі отримання іноземного доручення про надання доказів, про виконання інших процесуальних дій або клопотання про визнання та виконання рішення іноземного суду виконує його з урахуванням пункту 3.1 Інструкції.
3) у разі одержання прохання іноземного компетентного органу щодо особистої присутності його вповноважених представників чи учасників судового розгляду під час виконання доручення суд України, який виконує доручення, вирішує питання про надання згоди на таку участь. Суд України повідомляє про своє рішення іноземний компетентний орган, від якого надійшло доручення, або визначених ним осіб безпосередньо, а в разі потреби – через Головне управління юстиції та Мін’юст. У разі задоволення прохання про присутність суд України також повідомляє час та місце виконання іноземного доручення. Таке повідомлення надсилається з урахуванням строку, необхідного для прибуття відповідних осіб у призначений час.
Уповноважені представники іноземного компетентного органу чи учасники судового розгляду, присутні під час виконання доручення, з дозволу суду України можуть брати участь у процесуальних діях, якщо це не суперечить чинному законодавству України, та в межах, визначених судом України, що виконує доручення. Неявка вищевказаних осіб у призначену дату не заважає виконанню доручення, якщо суд України не визначить інше.
4) у разі відсутності особи, якої стосується доручення, за адресою, зазначеною у дорученні, суд України самостійно чи за сприянням Головного управління юстиції вживає заходів для встановлення фактичного місця перебування особи. У випадках, передбачених законодавством, суд України вживає заходів процесуального примусу щодо особи, якої стосується доручення.
5) якщо заходами, зазначеними в пункті 4, установлено місце проживання особи, що перебуває поза юрисдикцією суду України, яким отримано доручення, цей суд у межах відповідної області, міст Києва та Севастополя чи Автономної Республіки Крим пересилає доручення для виконання до відповідного суду України, інформуючи про це Головне управління юстиції, від якого надійшло доручення. Якщо ж нове місце проживання розташоване поза межами відповідної області, міст Києва та Севастополя чи Автономної Республіки Крим, – доручення спрямовується через Головні управління юстиції з повідомленням Мін’юсту.
6) у разі виявлення під час виконання іноземного доручення обставин, що вказують на наявність підстав для відмови у виконанні іноземного доручення в Україні, суд України через Головне управління юстиції повертає іноземне доручення Мін’юсту із зазначенням обставин, що, на його думку, передбачають відмову у виконанні іноземного доручення. Якщо Мін’юст не визнає зазначені судом України обставини достатніми для відмови у виконанні доручення, доручення з необхідними роз’ясненнями повертають через Головне управління юстиції до суду України, який забезпечує його виконання. Якщо Мін’юст уважає зазначені судом України обставини достатніми для відмови у виконанні доручення, він проводить консультації з центральним органом запитуючої держави з метою визначення умов, на яких можливо виконати іноземне доручення, та за результатами проведених консультацій або надсилає доручення до суду України з повідомленням визначених умов, на яких іноземне доручення підлягає виконанню, або відмовляє у наданні правової допомоги та повертає іноземне доручення до запитуючої держави.
7) у разі, якщо документів чи інформації, що містяться в іноземному дорученні, недостатньо для його виконання, суд України невідкладно повідомляє Мін’юст через Головне управління юстиції про необхідність надання додаткової інформації чи документів і може встановити строк для їх надання з урахуванням положень відповідного міжнародного договору. У разі, якщо додаткова інформація і документи не надійдуть у встановлений строк, суд України виконує доручення у тій частині, у якій це можливо, або повертає доручення без виконання.
За результатами виконання іноземного доручення суд України складає документи, передбачені законом, відповідним міжнародним договором України, і надсилає їх до Мін’юсту через Головне управління юстиції.
Якщо інше не передбачено міжнародним договором України, суд України складає такі документи: стосовно іноземного доручення про вручення документів – протокол судового засідання та підтвердження про вручення документів, яке складається у двох примірниках; стосовно іноземного доручення про отримання доказів чи про вчинення інших процесуальних дій – протокол судового засідання, інші документи, складені або отримані в ході виконання доручення.
Якщо інше не передбачено міжнародним договором України, документи, що складаються за результатами виконання іноземного доручення, підписують суддя, який безпосередньо виконав доручення, і особа, яка склала відповідний документ, та скріплюють печаткою суду України. Якщо документ складається з декількох аркушів, кожна сторінка повинна бути пронумерована та скріплена печаткою суду України.
У разі неможливості виконання іноземного доручення суд України через Головне управління юстиції повертає доручення Мін’юсту без виконання із зазначенням причин, що перешкоджають його виконанню. Суд України також додає відповідні підтвердні документи:
1) у разі невиконання у зв’язку з перебуванням фізичної особи у тривалому закордонному відрядженні або хворобою – довідку з місця роботи із зазначенням місця відрядження та дати повернення до України чи пояснення родичів або інших осіб, що проживають за відповідною адресою, довідку житлово-експлуатаційної організації чи виконавчого органу місцевого самоврядування, довідку з відповідного закладу охорони здоров’я;
2) у разі невиконання у зв’язку зі смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи – відповідну інформацію органу реєстрації актів цивільного стану чи органу державної статистики;
3) у разі невиконання у зв’язку з неявкою особи до суду – копії документів (судових повісток, повідомлень, розписок) на підтвердження того, що особу принаймні двічі було запрошено до суду України у порядку, установленому законодавством України;
4) у разі невиконання у зв’язку з фактичною відсутністю особи за вказаною адресою та неможливістю встановити її місце проживання чи місцезнаходження – матеріали опитування родичів чи осіб, що проживають за даною адресою, довідку житлово-експлуатаційної організації чи виконавчого органу місцевого самоврядування, адресно-довідкового бюро, органу внутрішніх справ чи органу державної статистики або інший документ, що може достовірно підтвердити фактичну відсутність особи;
5) у разі невиконання з інших причин – інші документи, що підтверджують неможливість виконання.
У разі невиконання іноземного доручення про вручення документів суд України заповнює формуляр, що надійшов разом з дорученням, або складає підтвердження про вручення документів, зазначивши також причини невиконання.
Документи за результатами виконання іноземного доручення суд України складає українською мовою. Однак у випадках, передбачених міжнародним договором України, суд України складає документи мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України, або додає до них завірений переклад на таку мову.
Іноземне доручення виконується судом України без необгрунтованих зволікань, протягом місяця з дати його одержання. В обгрунтованих випадках суд України виконує доручення протягом тривалішого розумного строку.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)