Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України – Мельник М. П. – Стаття 111-10. Підстави для скасування або зміни рішення або постанови
Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушення норм процесуального права с в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо:
1) справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів;
2) справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду;
3) господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
4) рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові;
5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу;
6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 17 цього Кодексу.
7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.
В частині першій коментованої статті названі підстави скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду, або постанови апеляційного господарського суду – це порушення норм матеріального чи процесуального права або неправильне застосування цих норм.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, у випадках, коли господарський суд: не застосував закон, який підлягає застосуванню, застосував закон, який не підлягає застосуванню або неправильно витлумачив закон.
В п. 11 роз’яснень Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу XIIі Господарського процесуального кодексу України” від 24 жовтня 2011 року № 1186 зазначається, що судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо порушення норм процесуального права призвело до прийняття неправильного судового рішення. Скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи. Відповідне питання повинно вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі визначення кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, та з урахуванням її матеріалів. Безумовною підставою для скасування судового рішення касаційною інстанцією є прийняття такого рішення з порушенням (порушеннями), зазначеним у ч. 2 ст. ІІІ10 ГПК.
Відповідно до частини другої коментованої статті беззаперечною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування окремих норм процесуального права, а саме:
1) справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів. Згідно з ч. З ст. 2і ГПК визначення колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень.
Згідно зі ст. 46 справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами колегією суддів у складі трьох суддів.
У разі задоволення відводу (самовідводу) одному з суддів або всьому складу суду справа розглядається в тому самому господарському суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому ч. З ст. V ГПК (ст. 20 ГПК);
2) справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду. Важливою процесуальною гарантією здійснення особами, які беруть участь у справі, захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів є обов’язок суду своєчасно повідомляти цим особам про час і місце розгляду справи, а також обов’язок відкласти розгляд справи в разі неявки будь-якого з учасників процесу, коли немає відомостей, що їм вручені повідомлення. Ухвалу, в якій зазначено час і місце розгляду справи, має бути надіслана відповідно до вимог ст. 87 ГПК, а саме: рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено під розписку безпосередньо у суд.
Відповідно до п. 3.9. роз’яснень Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 № 1887 розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з’явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК (п. 3.9.1). В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Відомості про місцезнаходження сторони станом на час розгляду справи отримуються з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців88.
Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України та абз. 6 ст. 1 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені;
3) господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі. Суд зобов’язаний залучити до участі у справі всіх осіб, права та інтереси яких вирішуються у спорі. Тому постановлення судом рішення щодо особи, яка не була залучена до участі у справі і не мала можливості скористатися наданими їй процесуальними гарантіями і правами, як істотне порушення закону є безумовною підставою скасування судового рішення в касаційному порядку;
4) рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові не має юридичної сили. Ця обставина є безумовною підставою для скасування рішення або постанови судом касаційної інстанції. Так, відповідно до ч. З ст. 82 ГПК рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. В разі розгляду справи трьома суддями, суддя, не згодний з рішенням, зобов’язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи;
5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу. Це процесуальне порушення може мати місце в апеляційному суді, коли справу починає слухати один склад суду, а після відкладення судового розгляду колегія змінюється, але розгляд справи заново не розпочинається;
6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у ч. 4 ст. 17 ГПК. Ст. 13 ГПК встановлено, що місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам. Територіальна підсудність справ господарському суду визначена в ст. 15 ГПК.
7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності. Порядок розгляду справ за правилами виключної підсудності встановлений ст. 16 ГПК.
Крім того, відповідно до частини першої статті 47 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст., 43 ГПК передбачено всебічний, повний і об’єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази91.
Водночас слід мати на увазі, що у суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обгрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 ГПК), і в зв’язку з цим розгляд справи господарським судом здійснювався виключно за наявними у справі доказами92.
Якщо у справі було заявлено дві чи більше позовних вимог і недодержання судом першої або апеляційної інстанцій приписів ч. 1 ст. 47 і ч. 1 ст. 43 ГПК мало місце у розгляді лише однієї чи деяких з них, касаційна інстанція скасовує судові рішення попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд саме у частині такої вимоги (вимог), а в решті позовних вимог приймає постанову відповідно до своїх повноважень, передбачених п. п. 1,2,4 – 6 ст. 111″ ГПК.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)