Національна економіка – Савченко В. Ф. – 2.2. Економічні інтереси та стимули
Виробництво в його простих і складних формах зумовлене необхідністю вдосконалювати та підвищувати рівень життя, дбати про наступні покоління. Ніхто не буде працювати, не задовольняючи своєї потреби чи потреби іншого.
Потреба – це явище, яке виражає відношення виробника і споживача до об’єкта виробництва та предмета споживання.
Конкретні потреби можна покласифікувати за такими критеріями: .
– сфера діяльності – потреби праці, відпочинку та оздоровлення, спілкування, підвищення кваліфікації;
– функціональна роль – переважні (домінантні), стійкі, ситуаційні, другорядні;
– об’єкти – матеріальні, духовні, естетичні та етичні;
– суб’єкти – приватні (індивідуальні), групові, колективні, суспільні.
На основі конкретних потреб з’являються інтереси. Основними суб’єктами інтересів, що формуються у процесі економічних відносин, є людина, суб’єкт господарської діяльності, держава та суспільство.
У випадку, якщо не буде спільних інтересів, нереально очікувати єдності мети. Якщо реалізуються інтереси індивідів, то це, у свою чергу, забезпечить реалізацію інтересів колективів, котрі, відповідно, забезпечать інтереси національної економіки і суспільства в цілому.
У свій час А. Сміт зазначав, що потрібно надати можливість кожній людині досягати в економічній діяльності своїх інтересів. Це буде найкращим чином сприяти суспільному благу через зростання багатства нації. Суспільству не варто чекати вигоди від людини, яка стверджує, що її дії зумовлені суспільною корисністю. Навпаки, суспільну користь приносить той, який думає насамперед про власну вигоду. Він сіє хліб, в тому числі на продаж, шиє взуття чи кладе цеглу на замовлення клієнта. Таким чином, суспільна корисність людини пропорційна її доходам.
Розширення діапазонів економічних інтересів найманих працівників через приватизацію об’єктів виробництва має важливу економічну суть. Економічний інтерес охоплює значну частину суспільства, розширює сферу різних видів підприємництва, послуг, виконання робіт і посилює самоконтроль за виробництвом, якістю продукції, зростанням її конкурентоспроможності та інше. Для всіх є один спільний інтерес – отримання прибутку з найменшими затратами.
Зміст і структура кожного виду інтересів мають велике значення для створення дієвої системи стимулів у сферах надання та виробництва послуг. Наприклад, економічний інтерес держави виражає необхідність розвивати і вдосконалювати національну економіку, а також забезпечувати суспільству соціальний добробут. Здавалося б у цих умовах основним спонукальним мотивом до ефективної праці і виробництва має стати праця на користь держави і суспільства, проте практика переважної більшості країн, у тому числі України, цього не підтвердила. Більш того, вона показала зниження інтересу до праці за усуспільненої на користь держави власності. Водночас праця на себе за умов приватної власності на прикладі розвинених країн ринкової економіки продемонструвала високу ефективність як для індивідуальних власників, так і для суспільства в цілому.
У системі економічних зв’язків початковою ланкою є підприємництво і стимули щодо його організації. В основі підприємництва як форми реалізації стимулів лежать названі вище потреби та інтереси, а також причинно-наслідкові зв’язки. При цьому причини є чинниками, а наслідки – результатами впливу чинників.
Усвідомлення людиною економічного стимулу до праці не забезпечує його об’єктивного характеру. В економічному стимулі концентрується життєва мета, яка спонукає до праці, підприємництва та виробництва. Економічний стимул до праці чи підприємництва одночасно є стимулом до суспільного виробництва, в якому люди створюють засоби і предмети праці та споживання, необхідні для здійснення своєї життєвої мети.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)