Національна економіка: регіональний та муніципальний рівень – Круш П. В. – 6. Формування системи місцевого самоврядування в незалежній Україні
Оскільки за радянських часів інститут місцевого самоврядування був фактично зруйнований, формування системи муніципального управління, відповідної до демократичного і світського статусу України, стало однією з важливих проблем державного будівництва.
Треба відзначити, що світова практика формування інституту місцевого самоврядування не дає однозначної відповіді на ці питання. Країни світу практикують різні системи організації влади на місцях. По-перше, вони різняться ступенем присутності і межами компетенції виборних і державних виконавчих органів.
Англо-американська (англосаксонська) система – на всіх субнаціональних рівнях управління функціонують органи місцевого самоврядування, а місцеві органи державної влади загальної компетенції не створюються (США, Велика Британія, Канада, Австралія).
Континентальна (романо-германська) або європейська система – будується на поєднанні місцевого самоврядування і державного управління і має два різновиди:
O на всіх субнаціональних рівнях, крім низового, одночасно існують вибрані органи територіальної громади і державні органи, які здійснюють нагляд над діяльністю органів місцевого самоврядування. На низовому рівні існують виключно органи місцевого самоврядування (Франція, Італія);
O на низовому рівні – тільки органи місцевого самоврядування, а в “штучних” АТО – призначені державні адміністрації. Можливий варіант, коли на низовому рівні діють представницькі органи, а на рівні “штучних” АТО – органи представництва інтересів низових громад (Польща, Болгарія, Туреччина, Фінляндія, Ірак).
Іберійська (латиноамериканська) система – управління на всіх рівнях здійснюють обрані населенням представницькі органи місцевого самоврядування, а відповідні головні посадові особи (мери, префекти) одночасно затверджуються центральними органами державної влади як представники державної влади в АТО.
Радянська система – ради всіх рівнів є органами державної влади на території. Система рад характеризується ієрархічною підлеглістю всіх елементів і відсутністю самостійних місцевих органів.
По-друге, в різних країнах успішно функціонують різні процедури формування місцевих органів влади, держави по-різному підходять до визначення меж їхньої компетенції і відповідальності.
У законодавчому і реалізаційному плані Україні необхідно пройти відстань, яка відділяє Місто радянське від міста європейського. Принципи, на яких будується радянське і європейське місто, подані в табл. 6. Успіх у будь-якому окремо взятому показнику – без зміни базових принципів – не зробить місто європейським.
Таблиця 6
БАЗОВІ ПРИНЦИПИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Європейське місто | Радянське місто |
1. Опора на жителів міста. Місто є наслідком відповідального відношення людей до суспільного мешкання; городяни – наріжний камінь європейського міста. 2. Основною одиницею є міська спільнота. В ній визрівають і через них пред’являються інтереси городян. 3. Міста є місцем неминучих конфліктів інтересів, прояву конкуренції і партнерства. В цьому полягає життя і умови розвитку міста. Сила європейського міста в тому, що в ньому відпрацьований ефективний механізм вирішення цих конфліктів – міське право і міська політика. 4. Принцип розподілу повноважень і відповідальності знизу догори. Вищий рівень підключається до вирішення проблеми тоді, коли її неможливо вирішити на нижчому рівні | 1. Містом керує центральна влада і її місцеві представництва. 2. Основними містоутворюючими одиницями виступають виробничі колективи. 3. Міські конфлікти і боротьба ідеологічних інтересів жорстко придушувалась державним апаратом. 4. Легітимними є тільки інтереси керівної партії і держави під гаслом “Інтереси партії – інтереси народу”. 5. Інструментом управління є адміністративні норми. 6. Повноваження розподіляються згори донизу |
(1 votes, average: 5,00 out of 5)