Національна економіка: регіональний та муніципальний рівень – Круш П. В. – 4. Система індексів національної економіки
Для глибшого аналізу комплексного розвитку національної економіки застосовують також ряд індексів та показників, що відбивають системні зрушення в структурі національного господарства країни. До них, наприклад, можна віднести: Індекс розвитку людського потенціалу, Індекс вартості життя, Індекс споживчих цін, Індекс промислових конкурентоспроможних компаній, Індекс технологічного розвитку, Індекс людського капіталу, Індекс інноваційних можливостей тощо.
Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) Визначається як середнє арифметичне трьох індексів:
Х1 – очікувана тривалість життя при народженні. При розрахунку мінімальне значення становить 25, максимальне – 85 років.
Х2 – рівень освіти. Розраховується як сума індексу письменності дорослих з часткою 2/3 та індексу сукупної частки учнів початкових, середніх і вищих навчальних закладів з часткою 1/3. Індекс письменності для дорослого населення (віком від 15 років) ХТІ” приймається за 0, а ХТах – 100 %. Індекс сукупної частка учнів розраховується для осіб молодших за 25 років, а його граничні значення такі самі, як і в індексі письменності;
Х3 – реальний обсяг ВВП на одну людину (в доларах). У розрахунках ХТі” = 100 $, а ХТах = 5448 $ (для України X = 1630 $).
Високий показник ІРЛП свідчить про високий рівень життя населення. Найвищий він у Канаді (0,969).
Індекс вартості життя Характеризує зміну цін на товари і послуги, якими користується населення країни. Застосовується для динаміки реальної заробітної плати в країні.
Індекс промислових конкурентоспроможних компаній – показник відносної конкурентоспроможності виробів національної промисловості, які експортуються в інші країни.
Індекс технологічного розвитку – показник, що відображає роль техніки та науки в розвитку економіки. Він враховує кількість зайнятого персоналу на НДДКР, кількість патентів та наукових публікацій у розрахунку на мільйон мешканців держави. В Україні цей показник зменшився на кінець 2005 – початок 2006 року на 0,053 одиниці порівняно з 1995 роком і становив 0,600 (що відповідає 39-у місцю серед інших країн світу). Це менше, ніж у Болгарії, Литві, Білорусі.
На низькому рівні знаходиться державне фінансування фундаментальної та прикладної науки в Україні. З метою покращення розподілу державних коштів на НДДКР в Україні було створено спеціальний Державний фонд фундаментальних досліджень (ДФФД), що мав би займатися розподілом грантів. Проте і його робота не була відповідним чином налагоджена. Так, від запланованих 9 млн грн у 1999 р. ДФФД отримав 37 %, у 2000 р. – 68 %, 2001 р. – 17, 2002 р. – 9, 2003 р. – 95, 2004 р. – 61 %. У 2005-2006 р. він повинен був отримати на 8,8 тис. грн більше, ніж у 2004 р. (на 0,01 %), але із запланованих коштів отримав лише 29 %. Роботу ДФФД, як і більшості фінасованих з бюджету країни науково-дослідних установ, фактично зведено нанівець. За останні два роки відсоток його фінансування з бюджету становив 0,4 %. На 2005-2006 рр. було заплановано 0,6 %, всупереч чисельним директивам, за якими його фінансування повинно було становити понад 6 %.
Індекс інноваційних можливостей – інтегральний показник, що визначається як сума Індексу людського капіталу та Індексу технологічного розвитку нації. Рівень експорту високотехнологічної продукції України становить лише 5 % від загальної кількості промислових товарів країни, тоді як у розвинутих державах частка експорту високотехнологічної продукції іноді перевищує 60-80 % від загальної кількості експорту промислових товарів. Постійно падає рівень інноваційної активності вітчизняних підприємств. Так, тільки 12,3 % вітчизняних підприємств здійснювали (розробляли) інновації в 2003 р., а в 2005 р. – 7,2 % у порівняно з 2003 р. (16,5 % від їхньої загальної кількості), тоді як у розвинутих країнах цей показник досягає 60-70 %. За офіційними даними протягом 2005 р. лише 770 підприємств впроваджували інновації, що становить 7,9 % загальної їхніх кількості. Постійне зниження Індексу технологічного розвитку в Україні визначає і тенденції до падіння вказаного інтегрального показника. Він знизився з 0,728 (1995 р.) до 0,705 (2005 р.) і така тенденція зберігалась у 2006 р. – за рейтингом інновацій Україна протягом останніх 25 років не спроможна подолати позначку “39-е місце”.
Загалом офіційна статистика надає дані щодо рівня інноваційного розвитку вітчизняної промисловості, показані на рис. 2.
Існує також комплексний індекс, розроблений Всесвітнім банком, – Індекс економіки, що грунтується на знаннях. Він враховує такі групи показників: режими та форми економічних стимулів, рівень освіти в державі, інновації та інформаційну інфраструктуру. За рядом показників, що входять до цього індексу, Україна займає досить високі позиції. Так, вона має один з найвищих рівнів освіти в Європі, займає високі місця у сферах телекомунікації та технічних досягнень. Проте вона перебуває на найнижчих позиціях за показниками захисту інтелектуальної власності, розвитку економічної інфраструктури, адміністративних бар’єрів при започаткуванні бізнесу, якості впровадження законодавчих норм, розкриття інформації.
Україна посідає також найнижчі позиції серед ряду країн за параметрами розвитку інформаційної сфери. За підрахунками Міжнародного союзу телекомунікації, Україна посідає 84-е місце зі 178 країн. За Індексом готовності мереж Україна у 2004 р. знаходилась на 82-у місці зі 104 країн.
І, як наслідок, за інтегральним показником групи Всесвітнього банку – Індексом зростання конкурентоспроможності економіки (враховує рівень освіти, якості життя, розвиток ринкової інфраструктури, рівень інноваційної активності, частку імпорту-експорту держави на ринку високих технологій, інституційне забезпечення економіки тощо) – Україна в 2004 р. знаходилась на 86-у місці зі 104 країн (між Венесуелою та Малаві).
Хоча останніми роками спостерігається деяке покращення індексу зростання конкурентоспроможності економіки України, рівня глобальної конкурентоспроможності України (табл. 1), проте за більшістю з названих показників темпи зростання національної економіки досить низькі у порівнянні з розвиненими країнами.
Так, частка високих технологій в експорті України в 2005- 2006 рр. становила в середньому 10-14 %, що є досить високим результатом порівняно з країнами-членами ЄС, де він становить 20 %. Проте на світовому ринку високих технологій наша держава володіє тільки 0,1 % ринку. Для порівняння: в Німеччині цей показник становить 16 %, Японії – 30 %, США – понад 40 %.
Зниження більшості з названих показників у структурі вітчизняної економіки говорить про екстенсивний приріст ВВП та непродуману стратегію розвитку національної економіки України.
Таблиця 1
ІНДЕКС ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ДЕЯКИХ КРАЇН У 2006-2007 РР.
Країни | Загальний індекс | Ранг 2005- 2006 рр. | ВВП на душу населення (2005 р.) за паритетом купівельної спроможності, дол. СІНА | |
Ранг | Бал | |||
Швейцарія | 1 | 5,81 | 4 | 32 571 |
Фінляндія | 2 | 5,76 | 2 | 31 208 |
Швеція | 3 | 5,74 | 7 | 29 998 |
Данія | 4 | 5,70 | 3 | 34 737 |
Сінгапур | 5 | 5,63 | 5 | 28 100 |
США | 6 | 5,61 | 1 | 41 399 |
Японія | 7 | 5,60 | 10 | 30 615 |
Естонія | 25 | 5,12 | 26 | 16 414 |
Індія | 43 | 4,44 | 45 | 3344 |
Китай | 54 | 4,24 | 48 | 7204 |
Казахстан | 56 | 4,19 | 51 | 8318 |
Росія | 62 | 4,08 | 53 | 11 041 |
Бразилія | 66 | 4,03 | 57 | 8584 |
Україна | 78 | 3,89 | 68 | 7156 |
(1 votes, average: 5,00 out of 5)