Національна економіка: регіональний та муніципальний рівень – Круш П. В. – 3. Конфедерація. Типи конфедеративних утворень
Під конфедерацією розуміють, з одного боку, певну форму державного ладу, а з іншого – певну форму державних домовленостей.
Конфедерація (від лат. Соnfoederatio – союз об’єднання.) – союз декількох держав, об’єднаних угодою про взаємні гарантії, який характеризується збереженням повної юридичної і політичної незалежності всіх його членів.
Можна сказати, що якщо Федерація – е союзна держава, то конфедерація – е союз держав.
Конфедерації поділяються на три типи:
Співдружність – об’єднання самостійних держав, які проводять власну політику і одночасно співробітничають у сфері захисту спільних інтересів (ЄС, Спільний ринок, створений у 1957 р.).
Асоціація – добровільне об’єднання маленьких держав з великими державами. Асоціації існують у вигляді:
^ асоційованих держав – асоціація, в якій можливе однобічне рішення про прихід з асоціації (Франція-Монако).
Федерасі – асоціація, в якій будь-які зміни відбуваються зі згоди двох сторін (Португалія-Мадейра);
^ кондомініуму – асоціація, в якій однією територією управляють дві чи більше держави (Іспанія і Франція – долина Андорри).
Ліга – об’єднання політично незалежних держав, яке утворюється для здійснення специфічних цілей (НАТО).
Визначають такі основні риси конфедерації:
O законодавчі органи складаються з рівноправних представників держав;
O закон приймається в разі його прийняття кожною державою;
O виконавчі органи мають колегіальний характер;
O фінансові ресурси складаються з обов’язкових і добровільних внесків держав;
O збройні сили формально перебувають під спільним командуванням, але кожна держава є власником своєї армії;
O зовнішня політика координується й проводиться загальними зусиллями, але це не виключає можливості самостійної дії держав за деякими другорядними питаннями.
4. Федералістська революція як тип соціальної революції
Термін “федералістська революція” з’явився в західній політології на початку 80-х років XX ст.
Федералістська революція – це тип соціальної революції, яка приводить до якісних змін в етнополітичній свідомості народів і державному устрої.
Виділяють такі історичні етапи федералістської революції:
– Початок федералістської революції. Федералістську революцію почали колонії. Перша федеративна держава – США.
– XVIII ст. – 40-і роки XX ст. – розширення федералізму Мексика, Венесуела, Аргентина, Канада, Бразилія, Австралія стають федераціями.
– 40-і – 80-і роки XX ст. – розширення і поглиблення федералізму. Федералістська революція набуває світового характеру. Формуються різні типи федеральних відносин.
– Із середини 80-х років XX ст. – тріумф федералізму. З цього часу відбулися такі зміни:
O у 1986 р. Бельгія стала федеративною державою. Це перший в історії прецедент реформаторського шляху створення федерації;
O децентралізація влади в унітарних державах фактично є початком федералізації держав – бастіонів федералізму (Франція, Італія);
O федералізація конфедеративних утворень. Європейська Співдружність набуває все більше федеративних ознак (Шенгенська угода, впровадження Євро тощо);
O банкрутство псевдофедерацій (СРСР, ЧССР, СФРЮ).
На кінець XX ст. в світі існувало 18 федеративних держав з майже 440 їх суб’єктами, на території яких проживало близько 39 % населення Землі. Крім того, державний лад ще 25 країн певною мірою грунтується на принципах та засадах федералізму. В цих країнах проживає ще 30 % населення світу. Сюди можна включити країни Західної Європи, які не є федераціями, але є членами ЄС, яка швидко перетворюється на федеративне утворення. Таким чином, у світі нараховується близько сорока федеративних держав та держав з елементами федералізму, що становить майже 24 % загальної кількості існуючих держав з населенням близько 70 % населення планети.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)