Національна економіка: регіональний та муніципальний рівень – Круш П. В. – 2. Теорія природного права як ідейно-філософське джерело місцевого самоврядування
Теоретичні основи вчення про місцеве самоврядування було закладено ще в першій половині XIX ст. представниками німецької юридичної школи.
Історично першою була обгрунтована теорія вільної громади (теорія природних прав вільної громади), основні положення якої сформульовані Туре в доповіді щодо законопроекту про реформу місцевого управління в Національних зборах Франції 1790 р. та знайшли своє відображення в положеннях Конституції Бельгії 1831 р. щодо особливої “громадської” влади.
Теорія вільної громади грунтувалася на ідеях природного права. Вона виходила з того, що право територіальної громади самостійно вирішувати свої справи має такий самий природний та невідчужений характер, як права і свободи людини. Територіальна громада визнавалася незалежною від держави органічною корпорацією, що склалася природним шляхом, відповідно й її право на самоврядування виводиться з природи територіальної громади.
Згідно з теорією вільної громади, основними засадами організації місцевого самоврядування є:
^ виборність органів місцевого самоврядування членами громади;
^ розподіл питань, віднесених до відання місцевого самоврядування на самоврядні та такі, що передоручені органам громади державою;
> місцеві справи мають іншу, ніж державні справи, природу;
^ органи місцевого самоврядування є органами відповідної територіальної громади і не входять до системи органів державної влади;
^ органи державної влади не мають права втручатися у вирішення самоврядних питань, їх функція зводиться лише до адміністративного контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування.
3. Господарська і громадська теорія місцевого самоврядування
На зміну теорії природних прав вільної громади прийшла Господарська (громадсько-господарська) теорія Місцевого самоврядування, яка намагалась обгрунтувати статус самоврядної громади як відмінного від держави суб’єкта права та акцентувала на змісті комунальної діяльності. її фундаторами були Р. Моль, А. Васильчиков, В. Лешков. В основі господарської теорії місцевого самоврядування лежить запозичене з теорії природних прав вільної громади положення про те, що територіальний колектив – це елемент насамперед громадянського суспільства. Виходячи з цього:
> місцеве самоврядування, недержавне за своєю природою, має власну компетенцію в сфері неполітичних відносин, до яких держава байдужа, а саме – в місцевих громадських і господарських справах;
^ держава не втручається в місцеві справи, вони вирішуються самими територіальними громадами;
^ політичні питання належать до компетенції державної влади.
Теорія природних прав вільної громади, а також господарська теорія отримали свій розвиток у Громадській теорії місцевого самоврядування. Найвідомішими представниками цієї теорії були В. Лешков та А. Васильчиков. Громадська теорія:
^ виходить з протиставлення територіальної громади державі, громадських інтересів – політичним;
^ наполягає на повній самостійності органів самоврядування. Вони при вирішенні питань місцевого значення діятимуть за принципом “дозволено все, що не заборонено законом”;
^ змішує самоврядні територіальні одиниці з різного роду приватноправовими об’єднаннями (промисловими компаніями, благодійними фондами тощо). Однак існування таких об’єднань завжди має факультативний характер, а існування місцевих спільнот – обов’язковий. Цей факт об’єктивно вимагає діяльності територіальних громад у єдиному політично-правовому полі з державою.
Приваблива в якості теоретичної конструкції громадська теорія є дуже вразливою в науковому та практичному відношенні. По-перше, самоврядування не можна повністю ототожнювати з громадським управлінням; по-друге, в світі немає жодного практичного прикладу держави, яка зовсім не втручається в справи комун; по-третє, теорія виправдовує прояви місцевого (мікротериторіального) егоїзму.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)