Національна економіка – Носова О. В. – 1.4. Методи аналізу національної економіки

Суб’єкти національної економіки:

– домогосподарства;

– підприємницький сектор;

– державні інститути;

– закордон.

Домогосподарство (ДГ) – економічний суб’єкт, діяльність якого спрямована на задоволення власних потреб з метою максимізації корисності. Домогосподарства – власники факторів виробництва, за рахунок чого одержують доходи, які використовують на поточне споживання і нагромадження. Доходи бувають трудові і від майна. У закритій економіці активність домогосподарств обумовлює:

– пропозиція факторів виробництва; – с попит на блага;

– заощадження частини доходу.

Підприємницький сектор (ПС) – сукупність усіх фірм, що займаються виробництвом і реалізацією благ. Активність підприємницького сектора обумовлюється:

O попитом на фактори виробництва;

O пропозицією благ;

O чистими інвестиціями;

O валовими інвестиціями (витратами на розвиток виробництва, амортизацією);

O інвестиціями для підтримки матеріально-технічної бази виробництва.

Державні інститути (ДІ) – сукупність установ, організацій, що представляють політичну владу. Державні інститути забезпечують відтворення суспільних благ. Суспільні блага характеризуються:

– не конкурентністю (не спадає корисність при споживанні іншими людьми);

– не виключністю (неможливість вилучення зі споживання у випадку несплати).

Відтворення суспільних благ (будівництво доріг, вуличне освітлення тощо) здійснюється за рахунок державного бюджету.

Державний бюджет – план доходів і видатків держави. Дохідна частина бюджету формується за рахунок податків.

Види бюджету:

O Д = В – збалансований бюджет;

O Д < В – “-” дефіцит;

O Д > В – “+” профіцит.

Активність державних інститутів націлена на:

– стягування податків;

– попит на суспільні блага;

– виплату трансфертів;

– регулювання пропозиції грошей.

Закордон – всі інші національні економіки, з якими взаємодіє дана економіка за допомогою міжнародної торгівлі, а також руху факторів виробництва. Держава може надавати економічну допомогу іншим державам. Активність закордону представлена:

– економічною допомогою;

– імпортом;

– експортом;

– переведенням частини доходів домогосподарствам.

Усі суб’єкти мають доходи і витрати, отже – власний бюджет, тобто, є секторами національної економіки.

На ряду з цими секторами в національній економіці мається сектор майна (СМ), який можна представити, як уявну скарбничку суспільства, у якій акумулюються: заощадження домогосподарств, нерозподілений прибуток підприємницького сектору, амортизація підприємницького сектору, профіцит державного бюджету і торгівельного балансу.

Із сектора майна домогосподарства можуть споживати частину доходів, коли їх витрати перевищують дохідну частину. Підприємницький сектор здійснює валові інвестиції із сектора майна, держава у випадку дефіциту державного бюджету використовує, зокрема, сектор майна. Закордон з нього фінансує дефіцит платіжного балансу.

1.4. Методи аналізу національної економіки

Національна економіка   Носова О. В.   1.4. Методи аналізу національної економіки

Рис. 1.1. Методи національної економіки

Розглянемо більш детально ці методи. Загальнонаукові.

I. Формально-логічні, розглядають національну економіку з погляду форми і змісту. Окремими методами формальної логіки є:

A. Аналіз і синтез:

O Аналіз припускає розчленовування на прості складені складного об’єкта.

O Синтез – об’єднання пізнаних, простих елементів. Б. Індукція і дедукція:

O Індукція – рух від окремих фактів до узагальненого.

O Дедукція – рух від загального до окремого.

B. Порівняння. Порівняння національної економіки здійснюється в рамках спеціального напрямку – компаративістика.

Г. Гіпотеза.

II. Діалектичні методи. Діалектична логіка об’єктом дослідження розглядає національну економіку в русі і розвитку. Вона передбачає:

А. Рух пізнання від конкретного до абстрактного.

Б. Єдність логічного й історичного. Кожна складна система у своєму розвитку спочатку формує найпростіші базисні елементи, а потім – ускладнюється.

III. Спеціальні методи:

А. Моделювання. Моделювання припускає формалізацію зв’язків у національній економіці, адекватну структурі об’єкта і цілям дослідження. Обов’язковим етапом моделювання є верифікація моделі.

Національна економіка   Носова О. В.   1.4. Методи аналізу національної економіки

Рис. 1.2. Взаємозв’язок національної економіки і методу моделювання

Б. Кількісний підхід, що дозволяє формувати показники 2 типів:

O Показники потоку, які розраховуються за визначений часовий період.

O Показники запасу – розраховуються на визначену дату.

В. Екстраполяція – перенос тенденцій і зв’язків, що склалися в минулому на поточний період і перспективу. Недолік – неможливість врахування нових тенденцій.

Г. Кореляційний аналіз – метод статистики, що показує тісноту зв’язків між випадковими, не функціональними показниками.

Д. Факторний аналіз. Виявлення факторів, що визначають тенденцію розвитку національної економіки.

Е. Балансовий аналіз – кількісні зв’язки між ресурсами та їх джерелами, з однієї сторони, і споживачами – з іншої.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Національна економіка – Носова О. В. – 1.4. Методи аналізу національної економіки